УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Проскурніцького П.І., Матківського Р.Й.
секретаря Довжинської Н.П.,
з участю: апелянта ОСОБА_1., його адвоката ОСОБА_2.,
відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 червня 2007 року, -
встановила:
ОСОБА_1 11 грудня 2006 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_5. про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, від 02 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5. за реєстровим номером Д-34, та відшкодування моральної шкоди по 1000 грн. з кожного із відповідачів.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 01 червня 2007 року в даному позові ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність оскаржуваного рішення. Вимоги скарги мотивує тим, що договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 вчинений на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 грудня 2004 року, яке було скасоване Апеляційним судом 19 травня 2006 року. Тому зазначене рішення не має юридичної сили і не може служити підставою для визнання законним оспорюваного ним договору дарування спірної квартири. Дану обставину суд не врахував при розгляді справи і зіслався на аналогічні рішення суду від 12 січня 2007 року. Вважає, що таке посилання суду є незаконним, оскільки, наступні рішення не мають стосунку до договору дарування квартири, який був вчинений на підставі рішення суду від 07 грудня 2004 року, яке скасоване Апеляційним судом, а не на підставі рішення від 12 січня 2007 року.
Просив скасувати оскаржуване рішення і постановити нове про задоволення його позовних вимог.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1. та його адвокат ОСОБА_2. підтримали вимоги скарги з вище наведених мотивів, просили її задовольнити, скасувавши рішення суду та задоволивши позовні вимоги, заявлені до суду першої інстанції.
Справа №22-ц-955/2007р. Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б.Б.
Категорія 13 Доповідач Соколовський В.М.
Відповідачі ОСОБА_3. та ОСОБА_4. вимоги апеляційної скарги не визнали, вважають її безпідставною, а рішення суду законним і обґрунтованим, яке просили залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. 23 лютого 2001 року купив квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі -продажу, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6. і зареєстрований в реєстрі за №Д-333 (а.с.7).
Рішенням Коломийського районного суду від 07 грудня 2004 року (а.с. 9) за ОСОБА_3. визнано право власності на 1/2 частини квартириАДРЕСА_1.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3. подарувала свою частину квартири АДРЕСА_1 сину ОСОБА_4. і цей договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5. 02 лютого 2006 року та зареєстрований в реєстрі за №Д-34 (а.с. 8).
Однак, в послідуючому рішення суду від 07 грудня 2004 року було скасоване Апеляційним судом Івано-Франківської області ухвалою від 19.05.2006 року і справу направлено на новий судовий розгляд (а.с. 10).
При новому судовому розгляді Коломийський міськрайонний суд своїм рішенням від 12 січня 2007 року (а.с. 15), яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду від 26.03.2007 року (а.с. 30), знову визнав за ОСОБА_3. право власності на 1/2 частину спірної квартири, яка визнана спільною сумісною власністю ОСОБА_1. та ОСОБА_3., як колишнього подружжя.
Відповідно до ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що договір дарування, укладений між ОСОБА_3. як дарувальником та ОСОБА_4 як обдарованим, відповідає вимогам ст. ст. 203, 209 ЦК України та не суперечить волевиявленню сторін і є реальним, а тому підставно відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог про недійсність договору дарування.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки, на момент укладання договору дарування від 02.02.2006 року рішення Коломийського міськрайонного суду від 07.12.2004 року залишалось в силі і в нотаріуса були всі підстави для його посвідчення. А в послідуючому, факт визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири за ОСОБА_3. були підтверджені наступними судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Тому посилання апелянта на незаконність оскаржуваного рішення через неврахування судом попередніх ухвалених судами рішень, не відповідає дійсності та суперечить дослідженим доказам по справі, а тому не може бути взятим до уваги колегією суддів.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи та дав їм належну юридичну оцінку згідно діючого матеріального й процесуального законодавства, тому доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 01 червня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.