АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6680/12 Справа № 440/1034/12 Головуючий у 1 й інстанції - Пономаренко І.П. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Глущенко Н.Г., Баранніка О.П.,

при секретарі -Косенко І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обов'язків -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що він протягом 22 років працював на підприємствах відповідача. За час роботи на підприємстві ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», при виконанні своїх трудових обов'язків захворів на професійне захворювання. 25.10.2007 року був оглянутий на МСЕК, де йому було встановлено сукупно 65% втрати професійної працездатності, та третю групу інвалідності безстроково. Стверджує, що в зв'язку з втратою професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, яку оцінює у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2012 року позовні вимоги позивача задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 6500гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач в періоди з грудня 1983 року по червень 1999 року, з лютого 2001 року по серпень 2007 року знаходився в трудових відносинах з підприємствами, правонаступником яких є відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується копією трудової книжки.

За час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах він захворів на професійні захворювання: радикулопатія шийна і п/крижова з вираженими порушенням біомеханіки хребта, стабільним больовим та перефиричним нейросудинним синдромами, Дв. плечолопатковий періартроз ПФС другого ст., деф.артроз ліктьових і колінних суглобів, бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст., нейросенсорна приглухуватість, що встановлено згідно акту П-4 від 07.09.2007 року.

Згідно п.п. 12,16,17,19 зазначеного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причина професійного захворювання: виробничий пил, шум, фізичне та динамічне навантаження, вимушена робоча поза. Професійні захворювання виникли з вини відповідача.

За висновком МСЕК від 25 жовтня 2007 року позивачеві було встановлено сукупно втрату професійної працездатності у розмірі 65 % - первинно та визнано інвалідом третьої групи з 25 жовтня 2007 року, що підтверджується копіями довідок МСЕК.

01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків.

У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені.

Немає застережень щодо існування такого строку і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 березня 1992 року №6 (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008(справа про страхові виплати) зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року), за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов до законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не можуть бути взяти до уваги, оскільки відповідно до ст. 2371 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого позивачеві було заподіяно моральну шкоду, пов'язану з виконанням ним трудових обов'язків під час чого відповідачем не були забезпечені умови праці.

Крім того, неправомірні посилання ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» в апеляційній скарзі на згоду позивача працювати у небезпечних та шкідливих умовах, які підприємство не приховувало, оскільки така згода не звільняє роботодавця від передбаченого ст.153 КЗпП України обов'язку забезпечувати працівникам безпечні та нешкідливі умови праці.

Крім того, не підлягають задоволенню і доводи скарги щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди з підприємства, як необґрунтовані.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Щодо рішення суду в частині стягнення з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля»на користь держави судового збору у розмірі 214,60 грн., то воно підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи судом було вирішено спір немайнового характеру і позовні вимоги позивача задоволені частково.

Отже, в силу ст.88 ЦПК України та ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 107,30 грн.(0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1073 грн.), а не 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 309, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»-відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: