АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/4610/12 Справа № 2/0418/223/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Ходасевич О.В. Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Глущенко Н.Г., Баранніка О.П.,
при секретарі -Косенко І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсними доручення і договорів дарування та застосування наслідків недійсного правочину, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася з вищезазначеним позовом до відповідачів, просила визнати недійсним доручення від 24.08.2007 року за №5Д-2710 видану на ім'я ОСОБА_3, визнати недійсними договори дарування нерухомого майна домоволодіння від 17.11.2007 року, зареєстрований за №6281 та договір дарування земельної ділянки від 17.11.2007 року, за реєстрований за № 6282, укладені від імені ОСОБА_4 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, зобов'язати КП ДМБТІ внести зміни до реєстру права власності, змінивши власника домоволодіння №8 по вул. Новосільна у м. Дніпропетровську з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та внести зміни у реєстр та техпаспорт, зобов'язати управління земельних ресурсів внести зміни до реєстру права власності на земельну ділянку за цією ж адресою.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року позовні вимоги позивача задоволені частково. Визнано недійсним доручення на ім'я ОСОБА_3 від 24.08.2007. Визнано недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1 від 17.11.2007року. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 17.11.2007року площею 0,0412 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0412га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю ОСОБА_6( а.с.8,49).
24.08.2007 року ОСОБА_4 видала довіреність, посвідчену нотаріусом м. Москва, Російської Федерації ОСОБА_7 за №5Д-2710, на ім'я ОСОБА_3 на право бути її представником з питань: оформлення необхідних документів для відчуження належних їй на праві власності земельної ділянки та домоволодіння, розташованими за адресою АДРЕСА_1; дарування від її імені у власність її дочки ОСОБА_2 вищевказаної земельної ділянки та домоволодіння, підписувати Договір дарування та інші документи(а.с.93).
17.11.2007 року ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_4, уклав з ОСОБА_2, яка є його дружиною, відповідні договори дарування вищевказаних земельної ділянки та домоволодіння, право власності на які в подальшому в установленому законом порядку, були зареєстровані за ОСОБА_2(а.с.62-63).
ОСОБА_4 у 2007 році отримала перелом стегна та знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської клінічної лікарні №2 м. Дніпропетровська з 01.08.2007 року по 09.08.2007 року, під час перебування у відділенні вела себе адекватно і консультації психіатра не потребувала(а.с.10,11).
Згідно Висновку судово-психіатричної експертизи від 30.05.2011 року ОСОБА_4 за своїм психічним станом може розуміти значення своїх дій та керувати ними(а.с.107-109).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент підписання спірних договорів позивачка знаходилася в хворобливому стані не тільки фізичного але й психічного здоров'я, враховуючи похилий вік та негативний стан здоров'я. Перевезення з м. Дніпропетровська до м. Москви спричини додатковий стрес позивачці. ОСОБА_4, яка знаходилася у Москві з 10.08.2007, на час видачі доручення, ще тільки мала бути проведена операція, ще не було відомо коли саме. У зв'язку з чим стан очікування операції будь-якою людиною, а позивачкою похилого віку з придбаними за життя хворобами викликає сумніви, хвилювання з приводу результатів операції, чим ставить людину в тривожний стан, коли людина не може в повному обсязі розуміти значення своїх дій та може помилитися стосовно юридичної природи вчиняємих нею дій. Позивачка видала доручення на ім'я ОСОБА_3 ще до влаштування її до лікарні. З тексту доручення вбачається, що нотаріус не роз'яснив позивачці зміст вчиняємої дії та її юридичні наслідки, тому, за таких обставин, є всі підстави вважати, що позивачка видала доручення під впливом помилки.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в силу вимог ст. 229 ЦК України.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги щодо письмових пояснень третьої особи по справі приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_5, в яких вона зазначила, що вказані в позові договори дарування були посвідчені з дотриманням норм чинного законодавства не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з тексту доручення вбачається, що нотаріус не роз'яснила позивачці зміст вчиняємої дії та її юридичні наслідки.
Крім того, безпідставні посилання апелянтів в апеляційній скарзі на добровільність, свідомість дій позивачки на видачу доручення на ім'я ОСОБА_3, враховуючи похилий вік позивачки, про що не заперечують самі апелянти, вказуючи в апеляційній скарзі, що погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 з урахуванням її віку є природнім, а також з урахуванням загальних хвороб (церебросклероз, гіпертонічна хвороба). До того ж в позовній заяві позивачка вказує, що за життя не мала наміру відчужувати домоволодіння та земельну ділянку, належні їй на праві власності і на сьогоднішній день вона продовжує мешкати в спірному домоволодінні, що не заперечувалось сторонами в суді апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не можуть бути взяти до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: