ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

___________________________________________

                                              УХВАЛА   

                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     06 червня  2008 року                                                                    м.Київ

Верховний Суд  України на спільному  засіданні суддів Судової палати у кримінальних справах та Військової судової  колегії

  під головуванням голови Судової палати

  у кримінальних справах                                                  Короткевича М.Є.

  за участю заступника Генерального

  прокурора України                                                           Кудрявцева В.В.

розглянувши внесене на судовий розгляд за поданням п'яти суддів Верховного Суду України клопотання військового прокурора Західного регіону України про перегляд в порядку виключного провадження постанови Особливої Наради при НКВС СРСР від 28 серпня 1945 року  та ухвали військового суду  Західного регіону України від 13 грудня 1994 року  відносно ОСОБА_1

Постановою Особливої Наради при НКВС СРСР від 28 серпня 1945 року та ухвалою військового суду Західного регіону України від 13 грудня 1994 року визнано, що

                                                                         ОСОБА_1

1925 року народження, уроженець с.Шилівці  Хотинського                                                                                                                                                               

                                                                         району Чернівецької області,   

                                                                         українець, до арешту рядовий 21  

                                                                         запасного стрілецького полку,

притягнутий до відповідальності за вчинення злочинів, передбачених статтями 54-1 “а” (зрада Батьківщині), 54-11 (участь у контрреволюційній організації) КК УРСР, та ув'язнений до виправно-трудового табору строком на 10 років.

         ОСОБА_1 визнано винним у тому, що під час німецької окупації в    1941-1944 роках він став на шлях пособництва ворогу, разом зі своїми братами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 бив радянських громадян, займався грабіжництвом єврейського населення, брав участь у знищенні радянських парашутистів.

У клопотанні прокурора порушено питання про скасування постанови Особливої Наради при НКВС СРСР від 28 серпня 1945 року та ухвали  військового суду Західного регіону України від 13 грудня 1994 року відносно ОСОБА_1 внаслідок неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які вплинули на правильність судового рішення.

         Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Пінчука М.Г., думку заступника Генерального прокурора України, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

         Відповідно до вимог статті 64 КПК України доказуванню в кримінальній справі підлягають такі обставини як подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини що впливають на ступінь тяжкості злочину а також характер і розмір шкоди, завданої злочином. У даній справі цих вимог закону не було додержано. 

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та інших на які суд посилається в ухвалі, в тому числі й усіх очевидців злочинної діяльності                  ОСОБА_1, - є неконкретизованими. Ці пояснення містять суттєві суперечності, не узгоджуються між собою в часі, місці та обставинах вчинення        ОСОБА_1 протиправних дій (а.с. 160-162,163-167,171-196).

         Враховуючи зазначене, постанова Особливої Наради при НКВС СРСР від 28 серпня 1945 року та ухвала  військового суду  Західного регіону України від 13 грудня 1994 року відносно ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа закриттю на підставі п. 2 ст. 213 КПК України за недоведеністю участі обвинуваченого в злочинах у вчинені яких він обвинувачувався.

         З матеріалів кримінальної справи вбачається, що конкретних фактів злочинної діяльності ОСОБА_1, яка б підпадала під ознаки злочинів, передбачених статтями 54-1 “а”, 54-11 КК УРСР, не встановлено.

         За таких обставин ОСОБА_1 підлягає реабілітації відповідно до Закону України від 17 квітня 1991 року “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.

На підставі викладеного та керуючись статтями 400-4, 400-10 КПК України, Верховний Суд України

                                                         у х в а л и в :

Клопотання військового прокурора Західного регіону України, внесене на розгляд за поданням п'яти суддів, задовольнити.

Постанову Особливої Наради при НКВС СРСР від 28 серпня 1945 року  та ухвалу військового суду Західного регіону України від 13 грудня 1994 року відносно ОСОБА_1скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 213 КПК України за недоведеністю його участі в злочинах.

Вважати ОСОБА_1реабілітованим відповідно  до Закону України від 17 квітня 1991 року  “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.

           Головуючий                                                 М.Є. Короткевич

                Суддя-доповідач                                           М.Г.Пінчук