Справа № 22ц-0590/6903/2012 Головуючий у 1 інстанції Лаптєв М.В.

Категорія 42 Доповідач Новосьолова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Алексєєва А.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Яменко АГ.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду від 16 травня 2012 року по цивільній справі за позовом прокурора м. Слов'янська, що діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини, частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, частково недійсним договорів дарування,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 16 травня 2012 року у задоволенні позову прокурора м. Слов'янська, що діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини, частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, частково недійсним договорів дарування відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, від представником відповідачки надіслана апеляційна скарга, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, в частині відмови у задоволенні позовних вимог відповідачки за зустрічним позовом скасувати та ухвалити нове про задоволення їх у повному обсязі з наступних підстав:

- суд першої інстанції в порушенні норм процесуального права відхилив клопотання про залучення до справи в якості співвідповідача дочку відповідачки ОСОБА_5, яка разом з неповнолітньою донькою мешкає у спірному будинку, а також в якості третіх осіб Слов'янський МВ УМВС України у Донецькій області, Слов'янську міську раду (орган опіки та піклування). Разом з тим витребувати у Слов'янської міської ради висновок, щодо зміни місця проживання неповнолітньої та позбавлення її права користування жилим приміщенням,

- суд першої інстанції не врахував що, при прийнятті зави про відмову від спадщини від ОСОБА_1 була порушена «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР» № 45/5 від 31 жовтня 1975 року через те, що вказана дія була вчинена секретарем, а ні нотаріусом.

- судом першої інстанції не враховано, що заява про відмову від спадщини була написана за рік до смерті матері ОСОБА_6 22 серпня 1989 року, замість 22 серпня 1988 року,

- судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, які знаходились у справі №2-261 за 1998 рік, а саме поясненням свідків ОСОБА_7(лікаря - психіатру), ОСОБА_8 (лікаря - ендокринологу), пояснення ОСОБА_1, довідок із Слов'янських лікарень та інші докази про те, що ОСОБА_1 при написанні заяви про відмову від спадщини знаходилась у хворобливому стані, страждала захворюваннями, які викликали необхідність приймати лікарські препарати, а тому не розуміла значення своїх дій.

В судовому засіданні відповідачка по зустрічному позову ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 відхилити, рішення суду залишити без змін.

У судове засідання не з'явився позивач ОСОБА_3, він є інвалідом 2 групи зі слів дочки ОСОБА_4 він повідомлений належним чином.

В апеляційну інстанцію не з'явились представник прокуратури, відповідачка ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_2, вони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать їх особисті заяви, які направлені до апеляційного суду.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_4., перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 03 червня 2011 року прокурор м. Слов'янська, діючий в інтересах ОСОБА_3, на підставі ст.. 45 ЦПК України, ст.. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру), звернувся до Сло­в'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком. Свої вимоги мотивувавши тим, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1, що в вищезазначеному будинку самовільно проживає ОСОБА_1, яка перешкоджає ОСОБА_3 та членам його родини користуватися житловим приміщенням. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями, не маючи жодних право­вих підстав для користування вказаним житлом, створює перешкоди для законного власника будинку у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

Просив усунути перешкоди у користуванні належному ОСОБА_3 будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення з даного будинку ОСОБА_1

12 липня 2011 року до Слов'янського міськрайонного суду з зустрічною позовною зая­вою про визнання недійсною заяви про відмову від спадщини, частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, частково недійсними договорів дарування до ОСОБА_3 Івано­вича, ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_1. Свої вимоги моти­вувала тим, що будинок АДРЕСА_1 належав на праві влас­ності її матері - ОСОБА_6. Її сестра - ОСОБА_12, яка померла та вона були спадкоєм­цями першої черги по закону на вищезазначене майно. Пояснила, що через незадовільний стан здоров'я довірила сестрі оформлення спадкових документів. Крім того пояснює, що на­писала заяву про відмову від належної їй частки спадщини на користь своєї сестри лише че­рез свій стан здоров'я та не змогою аналізувати хід подій під час написання заяви. Також за­значила, що 15 грудня 1989 року ОСОБА_12 уклала договір дарування будинку зі своєю донь­кою, а 7 лютого 1990 року уклали між собою угоду, згідно якої ОСОБА_4 передала в дар спірний будинок своїй матері ОСОБА_12

Просила суд, посилаючись на порушення Інструкцію про вчинення нотаріальних дій, ви­знати недійсними заяву про свою відмову від спадщини від 22 серпня 1989 року, і свою від­мову від спадщини після померлої ОСОБА_6., і встановити факт прийняття нею спад­щини після померлої ОСОБА_6., визнати частково недійсним видане 17.10.1989 року ОСОБА_12 свідоцтво про право на спадщину і частково недійсним договір дарування від 15 грудня 1989 року, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_4, визнати частково недійсним договір дарування від 07 лютого 1990 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_12, ви­знати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_3 та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора м. Слов'янська, що діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком не оскаржується.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційної скарзі представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2. зазначено, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити. В частині відмови у задоволенні позовних вимог відповідачки за зустрічним позовом скасувати та ухвалити нове про задоволення їх у повному обсязі.

З рішенням суду в частині відмови у позовних вимогах прокурора м. Слов'янська він згоден (абз.11 а.с.199).

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верзховного Суду «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року передбачено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалів справи.

03 жовтня 1970 року ОСОБА_3 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб про що, свідчить свідоцтво про укладенні шлюбу, актова запис № 101 (а.с.130).

Відповідно до спадкової справи №601/1989 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_16 вбачається наступне.

22 серпня 1988 року до Першої Словянської державної нотаріальної контори від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від частини спадкового майна, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь спадкоємиці ОСОБА_12.(а.с.151).

22 серпня 1989 року до Першої Словянської державної нотаріальної контори від ОСОБА_12 надійшла заява прийняття спадщини, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.152).

17 жовтня 1989 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом відповідно до якого спадщина, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, житловий будинок №14, по вул. Леваневського у м. Словяногірське належить ОСОБА_12 (а.с.112).

15 грудня 1989 року відповідно до договору дарування ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_4, житловий будинок АДРЕСА_1.

07 лютого 1990 року відповідно до договору дарування ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_12 житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.139).

11 вересня 1995 року рішенням Слов'янського міського суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_12, ОСОБА_4 про визнання документів недійсними, розділу спадкового майна задоволений. Визнано частково недійсним свідоцтво про право спадщини по закону від 17 жовтня 1989 року, визнано частково недійсним договори дарування від 15 грудня 1989 року, від 07 лютого 1990 року. Виділено у користування ОСОБА_1 та визнано за неї право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, виділено у користування другу частину будівлі: кухня, жила кімната, сіни, сарай, убиральня, ? частина огорожі, ? частина колодязя. Виділено ОСОБА_12 у користування та визнано за нею право власності на ? частину жилого спірного будинку, виділено у користування першу частину будинку: житлову кімнату, недобудовані сіни, літню кухню, сарай, ? частину огорожі, ? частину колодязя (а.с.18-20).

27 березня 1996 року Президіям Донецького обласного суду рішення Слов'янського міського суду від 11 вересня 1995 року та ухвалу судової колегії по цивільним справам Донецького обласного суду від 02 листопада 1995 року скасовані, справа направлена на новий розгляд (а.с.104-105).

24 червня 1998 року ухвалою Слов'янського міського суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_12, ОСОБА_4 про визнання відмови від спадщини та договорів дарування житлового будинку недійсними, розділ будинку, залишено без розгляду (а.с.106).

Згідно довідки виконавчого комітету Святогірської міської ради від 23 лютого 2011 року зазначено, що Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року Слов'яногірськ Слов'янської міської ради Донецької області перейменовано на місто Святогірськ (а.с.138).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_12, про що, свідчить свідоцтво про смерть, актова запис №94 від ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.122).

24 квітня 2009 року прокуратурою м. Слов'янська на адресу КП «БТІ» м. Слов'янська направлений припис про усунення порушень законодавства про власність. Відповідно до припису прокуратура м. Слов'янська вимагає прийняти негайні заходи про усунення порушень, а саме зареєструвати право власності на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_12 на підставі договору дарування (а.с.117-118).

28 травня 2009 року КП «БТІ» м. Слов'янська на адресу прокуратури м. Слов'янська надана відповідь проте, що на час внесення даних до реєстру прав власності на нерухоме майно на житловий будинок з господарськими спорудами, по АДРЕСА_1 про наявність ухвали Словянського міського суду від 24 червня 1998 року та постанови президії Донецького обласного суду від 27 березня 1996 року, реєстратор не знала, окільки в інвентаризаційній реєстраційній справі за даною адресою така інформація була відсутня. При оформлені заяви на витяг з реєстру для оформлення спадщини від 05 серпня 2004 року ОСОБА_3 не були надані вищенаведені документи. Згідно припису про усунення порушень, законодавства про власність та представлених копій ухвали Словянського міського суду Донецької області від 27 березня 1996 року, реєстратором були внесені зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно(а.с.119).

21 лютого 2011 року відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкоємцем майна ОСОБА_12, житлового будинку АДРЕСА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, став її чоловік ОСОБА_3 (а.с.2, 3).

02 березня 2011 року даний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_3, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янська (а.с.7).

Відповідно до повідомлення КП «БТІ м. Слов'янська від 13 січня 2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки (а.с.82).

Згідно довідки АБ м. Слов'янська ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.98).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні зустрічного позову виходив з вимог ст..553 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) про те, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини, що було зроблено відповідачкою. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 553 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Отже, рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки відповідачка відмовилась від спадкового майна написавши заяву про відмову від спадщини у нотаріальної конторі.

Оскільки, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені зустрічного позову в частині визнання недійним заяви про відмову від частки у спадщині, то відсутні правові підстави для задоволення позову в частинах визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, частково недійсними договорів дарування, оскільки вказані вимоги є похідними від позовних вимог про визнання недійсним заяви про відмову від спадщини.

Довід апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції в порушенні норм процесуального права відхилив клопотання про залучення до справи в якості співвідповідача дочку відповідачки ОСОБА_5, яка разом з неповнолітньою донькою мешкає у спірному будинку, а також в якості третіх осіб Слов'янський МВ УМВС України у Донецькій області, Слов'янську міську раду, а також про витребування у Слов'янської міської ради висновку, щодо зміни місця проживання неповнолітньої та позбавлення її права користування жилим приміщенням є безпідставним.

Суд вправі відмовити у задоволенні клопотання, якщо зазначені обставини не мають значення для правильного вирішення справи.

Посилання в апеляційної скарзі на те, що при прийнятті зави про відмову від спадщини від ОСОБА_1 була порушена «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, N 45/5 від 31 жовтня 1975 року через те, що вказана дія була вчинена секретарем, а ні нотаріусом є необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до п.19 цієї ж Інструкції, зазначено, що на прохання особи, що звернулася, документ може бути складений державним нотаріусом або іншим працівником державної нотаріальної контори (пункт 5 цієї Інструкції).

Згідно п.5 цієї ж Інструкції,у необхідних випадках державні нотаріуси на прохання громадян, державних установ, підприємств і організацій, колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій, які звернулись за вчиненням нотаріальних дій, повинні складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати роз'яснення в питаннях вчинення нотаріальних дій. Виконання цієї роботи може також доручатися консультантам, що перебувають у штаті державної нотаріальної контори, стажистам і нотаріусам, які проходять виробничу практику в нотаріальній конторі.

Таким чином, згідно із вказаною інструкцією проекти документів для вчинення нотаріальних дій можуть бути виготовлені будь яким працівником нотаріальної контори.

А згідно із п.20 цієї Інструкції посвідчувальний напис вчиняє державний нотаріус.

Аналіз вказаною заяви дає підстави апеляційному суду вважати, що можливо текст документа був виготовлений секретарем нотаріальної контори, однак, посвідчувальний напис на ньому був вчинений державним нотаріусом, про що свідчить його особистий підпис на цьому документі.

Довід апеляційної скарги про те, що заява про відмову від спадщини була написана за рік до смерті матері ОСОБА_6 є необґрунтованим, оскільки із змісту заяви вбачається що мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на заяві є дві службові відмітки нотаріуса: про дату надходження заяви 23 вересня 1989 року і посвідчувального напису нотаріуса, яким було встановлено особу заявника датована 22 серпня 1989 року.

Посилання в апеляційної скарзі на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, які знаходились у справі №2-261 за 1998 рік, а саме поясненням свідків ОСОБА_7.(лікаря - психіатру), ОСОБА_8 (лікаря - ендокринологу), пояснення ОСОБА_1, довідкам із Слов'янських лікарень та інші докази про те, що ОСОБА_1 при написанні заяви про відмову від спадщини знаходилась у хворобливому стані, страждала захворюваннями, які викликали необхідність приймати лікарські препарати, а тому не розуміла значення своїх дій є безпідставними, оскільки це стосується іншої цивільної справи, рішення якої було скасовано, а потім позов ОСОБА_1 залишений без розгляду.

Отже, по суті справа вважається не розглянутою, остаточне рішення не було прийнято, а тому посилання на ці докази, суд першої інстанції, при ухваленні рішення не міг брати до уваги.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду не встановлено.

Наведені в скарзі позивача інші доводи необґрунтовані й правильність висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, то відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 16 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: