ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.12 Справа № 26/5014/1257/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Комунального теплопостачаючого підприємства „Алчевськтеплокомуненерго", м.Алчевськ Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Перевальськ Луганської області

про стягнення 55275 грн. 03 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність №1282 від 26.07.2010;

відповідач -не прибув

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу продукції №117 від 15.04.2011 в сумі 50000 грн. 00 коп., пені в сумі 1302 грн. 43 коп., інфляційних нарахувань в сумі 500 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 472 грн. 60 коп.

Заявою №1409 від 20.06.2012 позивач просив суд зменшити розмір позовних в частині стягнення пені до 532 грн. 78 коп., 3% річних -до 106 грн. 84 коп., оскільки прострочення виконання зобов'язання повинно обраховуватись з 07.04.2012.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 500 грн. 00 коп., то суд, виходячи із змісту вказаної заяви, дійшов висновку, що позивач відмовляється від вказаної вимоги.

Враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, дана заява приймається судом до розгляду.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 500 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, а судовий збір в цій частині - поверненню позивачу на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір". Також позивачу слід повернути судовий збір на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних.

Всього слід повернути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 134 грн. 98 коп., про що слід винести відповідну ухвалу.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Згідно до п.3.9.1, п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13998720 від 08.06.2012 місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Комунальним теплопостачаючим підприємством „Алчевськтеплокомуненерго" (покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець, відповідач) 15.04.2011 був укладений договір купівлі-продажу №117 (далі-договір), за умовами якого продавець зобов'язався продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язався купити (прийняти та оплатити) товари, якість, асортимент і технічні умови яких зазначені у специфікаціях, що складають невід'ємну частину договору (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що ціни на товари, що поставляються за договором, зазначені у специфікаціях до договору.

Відповідно до п.4.5 договору за порушення строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, по яких допущена прострочка виконання за кожен день прострочки, а за прострочку більше 30 діб додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

09.06.2011 між сторонами була підписана специфікація №7 до договору, згідно якої покупець зобов'язався продати відповідачу продукцію -катіоніт КУ-2-8 в кількості 5,2 тони на загальну суму 87620 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.

Позивач платіжними дорученнями №2127 від 21.06.2011 (а.с.39), №2406 від 12.07.2011 (а.с.40) та №2717 від 08.08.2011 (а.с.41) перерахував відповідачу 50000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "оплата за катіоніт згідно рахунку №34 від 09.06.2011. дог.№117 від 15.04.2011".

Оскільки сторонами ні в договорі №117 від 15.04.2011, ні в специфікації №7 не було передбачено строку поставки продукції, позивач звернувся до відповідача з претензією №346 від 07.03.2012 з вимогою повернути 50000 грн. 00 коп., в зв'язку з відсутністю на підприємстві необхідності у поставці катіоніту КУ-2-8.

Відповідач грошові кошти позивачу не повернув, що стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи в суді продукцію, обумовлену договором №117 від 15.04.2011 та специфікацією №7 від 09.06.2011 відповідач позивачу не поставив.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, хоча сторонами ні в договорі, ні в специфікації не зазначено про те, що позивач повинен зробити передплату за продукцію, він перерахував відповідачу платіжними дорученнями №2127 від 21.06.2011 (а.с.39), №2406 від 12.07.2011 (а.с.40) та №2717 від 08.08.2011 (а.с.41) 50000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "оплата за катіоніт згідно рахунку №34 від 09.06.2011. дог.№117 від 15.04.2011", тобто вказану суму слід вважати передплатою.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки сторонами ні в договорі, ні в специфікації не обумовлено строк поставки товару, позивач, враховуючи приписи ст.530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією №346 від 07.03.2012 (а.с.37, 38) повернути суму передплати, в зв'язку з відсутністю на підприємстві необхідності у вказаній продукції.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був повернути передплату у розмірі 50000 грн. 00 коп. в 7-денний строк, чого він не зробив.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача передплати в розмірі 50000 грн. 00 коп. та про їх задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення пені (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог №1409 від 20.06.2012) за період з 07.04.2012 по 01.05.2012 в сумі 532 грн. 78 коп. слід зазначити наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В даному випадку в п.4.5 договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, по яких допущена прострочка виконання за кожен день прострочки, а за прострочку більше 30 діб додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Тобто, відповідальності у вигляді пені за неповернення суми передплати, так само як і саму передплату, сторони в договорі не передбачили, що унеможливлює застосування до відповідача такої відповідальності, тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1302 грн. 43 коп. слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог №1409 від 20.06.2012) в сумі 106 грн. 84 коп., нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зазначена стаття Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Відповідач за умовами договору мав зобов'язання лише з поставки продукції. Неповернення попередньої оплати не є порушенням договірного зобов'язання в розумінні ст.611 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог №1409 від 20.06.2012).

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.07.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального теплопостачаючого підприємства „Алчевськтеплокомуненерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Комунального теплопостачаючого підприємства „Алчевськтеплокомуненерго", вул.Леніна, б.126, м.Алчевськ Луганської області, код 02132266 заборгованість в сумі 50000 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1455 грн. 90 коп., видати наказ позивачу.

3.Провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 500 грн. 00 коп. припинити.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 06.07.2012.

Суддя С.С. Єжова