Справа № 2-203/11 Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І.

Провадження № 22-ц/0390/1178/2012 Категорія:27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А К

суддів - Стрільчука В.А., Веремчук Л.М.

при секретарі Масляній С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 08 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 лютого 2011 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2001253 грн. 79 коп. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11117575000 від 13 лютого 2007 року та за договором про надання споживчого кредиту № 11189477000 від 26 липня 2007 року, та судові витрати по справі.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що 13 лютого 2007 року та 26 липня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (на даний час -ПАТ «УкрСиббанк»,) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договори про надання споживчого кредиту № 11117575000 та № 11189477000, згідно з умовами яких Банк надав ОСОБА_1 кредити в іноземній валюті в розмірі 232000 доларів США зі сплатою 12,3 % річних строком до 13 лютого 2018 року (а. с. 10-16) та 40000 доларів США зі сплатою 13,0 % річних строком до 13 лютого 2018 року (а. с. 16-20).

Додатковими угодами від 30 січня 2009 року було внесено зміни до деяких пунктів зазначених договорів (а.с. 23, 24).

В результаті неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів в останньої виникла заборгованість по сплаті кредитів в розмірі 2001253,79 гривень (а. с. 7-9).

Відповідно до п.п. 4.9, 5.5, 9.14, 11.1, 11.2 кредитного договору від 13 лютого 2007 року та п.п. 3.1, 4.1, 6 кредитного договору від 26 липня 2007 року Банк має право дострокового стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, а позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит у випадку невиконання або неналежного виконання ним умов цих договорів.

Статтями 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. В такому разі боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитними договорами 13 лютого 2007 року та 26 липня 2007 року, було укладено договори поруки (а. с. 27, 31) та 30 січня 2009 року -додаткову угоду (а. с. 28).

За змістом п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 2.2 вказаних договорів поруки поручитель ОСОБА_2 разом з боржником (ОСОБА_1І.), несе солідарну відповідальність перед кредитором (Банком) за всіма зобов'язаннями ОСОБА_1 на всю суму заборгованості за кредитними договорами відповідно до умов цих договорів і укладених до нього додаткових угод.

01 вересня 2009 року Банком було надіслано ОСОБА_1 вимоги про необхідність погашення заборгованості по кредитних договорах (а. с. 25-26), однак вони залишилися без виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що кредитор (Банк) мав право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитними договорами як від боржника ОСОБА_1, так і від поручителя ОСОБА_2, оскільки боржник порушив умови кредитних договорів, що виразилося в неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме -в простроченні платежів згідно з умовами договорів, додаткових угод до них, графіків погашення кредитів та неповерненні кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, розрахунок якої позивачем проведено відповідно до умов договорів та розмір якої відповідачами не оспорено.

Покликання апелянта на ту обставину, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши спір у її відсутності, не впливають в даному випадку на правильність ухваленого рішення, оскільки жодних доказів в заперечення позовних вимог відповідач не приєднала до апеляційної скарги.

Крім того, чинний на даний час Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає такої підстави для скасування судового рішення як розгляд справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь, не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв відповідача про розгляд даної справи, однак судова повістка повернута суду в зв'язку з тим, що адресат вибув (а. с. 132), а це свідчить про небажання самої відповідачки цікавитись взятим у банку кредитом, а тим більше надісланою їй рекомендованою кореспонденцією, а цим самим добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Як вбачається із долученої до апеляційної скарги квитанції , апелянтом сплачено судовий збір в розмірі 833 грн., в той час як відповідно до Закону «Про судовий збір» та виходячи із ціни позову, апелянт повинна сплатити 1609.грн.50 коп. судового збору, тому недоплата становить 776 грн. 50 коп, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави./а.с.271/

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 лютого 2011 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 776 грн. 50 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді