АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/3563/12 Справа № 2-4162/11 Головуючий у 1 й інстанції - Мельниченко С.П. Доповідач - Костюченко Н.Є.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого -судді - Костюченко Н.Є.

суддів - Осіяна О.М., Максюта Ж.І.

при секретарі - Поздняковій Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.01.2012 року, яким відмовлено в задоволенні її позову про відшкодування моральної шкоди, - з тих підстав, що суд невірно застосував норми матеріального закону, не врахував доказ.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивач не надала жодного доказу, крім постанови суду про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, вважав позовні вимоги недоведеними, , а тому відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Оскільки витрати на оплату праці захисника не являються матеріальною шкодою, то вони не підлягають стягненню з відповідача в порядку цивільного судочинства, як про це просить позивачка.

Апеляційний суд вважає рішення суду 1-ї інстанції незаконним, виходячи із слідуючого.

Матеріалами справи встановлено, що згідно постанови Новомосковського міськрайонного суду від 22.08.2011 року під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 встановлено, що в результаті його дій потерпілій ОСОБА_2, яка є позивачкою по даній цивільній справі, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, синця та садна в області правого плеча, синця в області правого колінного суглобу, які відносяться до легкого ступеню тяжкості. Від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 звільнений на підставі акту амністії, тобто з нереабілітуючих підстав.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Однак суд вказану вище постанову по кримінальній справі не дослідив, не врахував обставин, встановлених під час розгляду кримінальної справи, зробив висновки, що не відповідають дійсним обставинам, а тому дійшов помилкового висновку щодо не встановлення факту спричинення відповідачем позивачеві тілесних ушкоджень. Доказів того, що відповідачем тілесні ушкодження не були спричинені, матеріали справи не містять, а тому вина ОСОБА_3 є доведеною.

Слід вважати, що самим фактом спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які відносяться до легкого ступеню тяжкості, їй спричинена моральна шкода, яка згідно ст. ст. 1167, 1168 ЦКУ має бути відшкодована відповідачем. Однак апеляційний суд вважає, що сума шкоди, яку просить стягнути позивачка -10 000 грн. є завищеною, тому зменшення її до розміру 1 000 грн. буде відповідати обставинам, характеру та тяжкості понесених позивачкою моральних переживань та принципу розумності. З врахуванням, що відповідач є пенсіонером, людиною похилого віку.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 просить стягнути на її користь витрати на правову допомогу на підставі ст. 84 ЦПК, а не матеріальну шкоду, як вказано в рішенні суду.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 сплачено адвокату 1000 грн. за представництво її інтересів в суді. На підтвердження цих обставин суду надано договір про надання правової допомоги, квитанція, що свідчить про оплату послуг адвоката в сумі 1000 грн.(а.с. 5, 6).

Згідно ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПКУ стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких, зокрема належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПКУ витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20.12.2011 року № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах -суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога ОСОБА_2 дійсно надавалась адвокатом, з яким нею укладено договір, оскільки він приймав участь у судовому засідання 24.01.2012 року. (а.с. 12, 13)

Однак розмір компенсації витрат на правову допомогу має бути обмежено, виходячи з положень вказаної вище норми закону та часу, протягом якого він приймав участь в судовому засіданні, а тому складає 246 грн. 10 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Оскільки, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд вважає, що воно підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 Судові витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь держави, оскільки позивачка звільнена від їх сплати на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, - апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу -задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня .2012 року скасувати з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. В іншій частині суми моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати правову допомогу в сумі 246 грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

СУДДІ