Справа № 2-555/11/2201

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого -судді Шершуна В.В.,

суддів: Баса О.Г., Гринчук Р.С.

при секретарі: Бондар О.В.

з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 14 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

28 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду. Він вказував, що 19 жовтня 2010 року він позичив ОСОБА_1 3700 грн. для проведення ремонту його автомобіля, 11 січня 2011 року та 17 січня 2011 року він позичив для таких же цілей ще 2400 грн. та 3100 грн., які відповідач отримав власноручно, про що склав відповідні письмові розписки та зобов'язувався повернути вказані кошти після отримання ним страхового відшкодування на автомобіль.

У встановлений строк відповідач зобов'язання за договором позики не виконав, грошових коштів не повернув, що стало підставою звернення до суду.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 14 березня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9200 грн. боргу за договором позики. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 188 грн. 20 коп. оплаченого судового збору та 2900 грн. витрат пов'язаних із наданням правової допомоги.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що між ним та позивачем не існувало ніяких боргових зобов'язань. Згідно розписки від 19 жовтня 2014 року він отримав від ОСОБА_2 3700 грн. на викуп свого автомобіля з ремонту. При цьому в розписці припущена помилка, як стосовно суми боргу так і в даті, а тому на його думку ця розписка є неналежним доказом.

В розписці від 17 січня 2011 року він вказував, що отримав 3100 грн. на викуп свого автомобіля з ремонту і претензій до ОСОБА_2 він не має, а тому на його думку у суду не було підстав вважати, що між ними існували боргові зобов'язання, тим більше, що згідно розписки від 11 січня 2011 року він зобов'язувався повернути позивачеві 2400 грн. в

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції -Кащук Н.С. Провадження № 22ц/2290/1493/12

Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 27

разі отримання страхового відшкодування. Апелянт вказує, що 24 грудня 2010 року ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху і керуючи своїм автомобілем допустив зіткнення з його автомобілем, в результаті чого його автомобіль був пошкоджений і представлені розписки свідчать не про отримання ним від позивача коштів в борг, а поро часткове відшкодування зпричинених йому збитків.

Безпідставними вважає апелянт і стягнення з нього на користь позивача 2900 грн. судових витрат, оскільки на його думку квитанція не є доказом сплати вартості правової допомоги, а сама сума таких витрат значно завищена.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дав їм неправильну правову оцінку, не встановив суті правовідносин які існують між сторонами внаслідок чого прийняв неправильне рішення.

Як встановлено колегією суддів, 24 грудня 2010 року в наслідок дорожньо-транспортної події автомобіль ОСОБА_1 -ВАЗ -2110 НОМЕР_1 був пошкоджений автомобілем ОСОБА_2. Були деформовані: передня ліва дверка, заднє ліве крило, задній бампер.

Згідно постанови Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2011 року № 3-42/2011 року ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєні даного правопорушення.

Як вказував апелянт, між ним і позивачем виникли деліктні правовідносини з приводу пошкодження майна (автомобіля) внаслідок дорожньо-транспортної події. Він не позичав коштів у ОСОБА_2, останній давав йому кошти на ремонт пошкодженого з його вини автомобіля, про що і свідчать надані суду розписки. Кошти надавалися апелянтові з метою проведення ремонту до отримання страхового відшкодування і можуть бути повернуті позивачеві у випадку перевищені страхового відшкодування над наданою сумою ним на ремонт.

Однак страхове відшкодування склало 4151 грн. 74 коп., а тому кошти надані ОСОБА_2 були повністю витрачені на ремонт автомобіля. Дані посилання підтверджуються, як змістом розписки, так і довідкою Білогірського ТВБВ № 10022/064 від 19 січня 2012 року та Шепетівського взводу ДЕС..

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Разом з тим, згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що між сторонами існують правовідносини не з приводу укладення договору позики, а з деліктних правовідносин -пошкодження джерела підвищеної небезпеки іншим джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до переконання, що спосіб захисту свого права, обраний позивачем не ґрунтується на законі, оскільки не регулюється нормами права на які він посилається.

Виходячи з наведеного, розглядаючи справу в межах доводів скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до переконання про необхідність скасування судового рішення і постановлення нового рішення про відмову в позові з зазначених у позовній заяві підстав, що не позбавляє позивача права вирішити свій спір у інший передбачений законом спосіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 , 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 14 березня 2012 року скасувати і постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.В. Шершун