26.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/3451/2012

Справа № 2-1567/11 Головуючий 1-ї інст. -Сорока О.П.

Категорія: житлові Суддя доповідач -Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів колегії - Піддубного Р.М., Колтунової А.І.

при секретарі - Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поновлення порушеного права шляхом вселення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщення. Обґрунтовуючи позов посилалась на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2005 року їй разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 на праві власності у рівних частинах належить домоволодіння АДРЕСА_1. За вказаною адресою 28 лютого 2008 року був зареєстрований чоловік позивачки - ОСОБА_4 Проте, подружні стосунки між сторонами не склалися та 18 листопада 2010 року шлюб розірвано. Відповідач у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку відмовився. На думку позивачки зазначене порушує її право власника та не дає можливості оформити субсидію.

ОСОБА_4 у травні 2011 року звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив поновити порушене право користування житловим приміщенням та вселити його за адресою: АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи позов посилався на те, що через постійні суперечки був змушений переїхати у інше житло, однак спірне житло є єдиним місцем його проживання.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишені без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Вселено ОСОБА_4 до житлового будинку АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити, визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням з дня його вибуття -25 листопада 2010 року, зобов'язати Відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Червонозаводського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку в будинку АДРЕСА_1. В обґрунтуванні посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що ОСОБА_3 та її неповнолітній доньці ОСОБА_5 на праві власності у рівних частинах належить домоволодіння АДРЕСА_1. 28 лютого 2008 року у зазначеному домоволодінні зареєстровано ОСОБА_4; 11 квітня 2008 року укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року. В цьому ж місяці відповідач, внаслідок сімейних сварок залишив своє постійне місця проживання, тобто спірне домоволодіння. Проте, у лютому та у березні 2011 року робив спроби повернутися додому, але не мав ключів та позивачка його не впустила.

Судова колегія вважає, що суд, керуючись вимогами ст. ст. 71, 72 ЖК України обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 оскільки позивачем не було наведено поважних причин відсутності ОСОБА_4 у спірному домоволодінні та не доведено факт його вибуття на інше постійне місце проживання, у зв'язку з чим підстав для визнання ОСОБА_4 втративши право користування житловим будинком АДРЕСА_1 немає.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Суд першої інстанції при задоволенні зустрічного позову вмотивовано виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 протягом 12 років проживали разом, вели спільне господарство, разом робили ремонт у спірному домоволодінні, з 2005 року зазначений будинок був постійним місцем проживання відповідача, інше житло в нього відсутнє.

Встановивши дані факти та визначивши правовідносини, зумовленими встановленими фактами, місцевий суд правильно застосував правові норми ЦК України та ухвалив правильне по суті рішення.

На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не було надано доказів на підтвердження її вимог та заперечень.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційних скарг не є суттєвими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: