АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/3162/2012р.

Справа № 2 - 775/11 Головуючий 1 інст. -Скляренко С.О.

Категорія: кредитні відносини Доповідач - Кіпенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2012 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

при секретарі -Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 березня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку, що є предметом іпотеки,-

встановила:

У лютому 2011 року ПАТ «Ерсте Банк»звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про виселення відповідачів без надання іншого житла з предмету іпотеки - житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям відповідачів з реєстраційного обліку за місцем їх реєстрації.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Справу розглянуто за відсутності відповідачів належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи.(а.с.32)

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 10 березня 2011 року позов задоволено. Суд виселив відповідачів з житлового будинку за вказаною адресою, що є предметом іпотеки та стягнув з відповідачів судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема вказує, що письмової вимоги іпотеко держателя про звільнення житлового будинку не отримувала, крім того вважає себе та членів своєї сім'ї наймачами житлового приміщення, що є предметом іпотеки, які не підлягають виселенню на підставі положень ст.. 40 Закону України "Про іпотеку".

У відповідності до вимог ч.1ст.303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Апеляційне провадження відкрито 4 квітня 2012р.

Справа неодноразово призначалась до розгляду на 17 квітня, 3 травня, 29 травня, 5 червня 2012року.

В судове засідання на 17 квітня, 3 травня 2012року відповідачі не з'явились.

В судове засідання призначене на 29 травня 2012року з'явилась відповідачка ОСОБА_3, розгляд справи відкладено на 5 червня 2012р.

В судове засідання апеляційної інстанції призначене на 5 червня 2012р. апелянт ОСОБА_1 та інші відповідачі, - не з'явилися.

Судова колегія вважає можливим розгляд справи за їх відсутності, оскільки відповідачі були повідомленими про час і місце розгляду справи належним чином, про що свідчать розписка відповідачки ОСОБА_3, про отримання нею повісток як членом сім'ї відповідачів які проживають за однією адресою у відповідності до вимог ч.3 ст.. 76 ЦПК України (а.с. 86). До суду першої інстанції відповідачі також не з'являлись.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судова колегія погоджується з висновками суду, розрахунком суми, що підлягає стягненню, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Судовим розглядом встановлено, що 10.10.2008р. між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк»та ОСОБА_4 укладені генеральна кредитна угода та додаткова угода до неї за № 1 в рамках якої, між ВАТ «Ерсте Банк»та ОСОБА_4 укладені: кредитний договір з фізичною особою від 10.10.2008р. та додаткові угоди до нього за № 1 від 11.09.2009р., № 2 від 13.01.2010р., за якими ОСОБА_4 отримав грошові кошти (кредит) на поточні потреби у сумі 100 000 (сто тисяч) дол. США зі строком користування кредитними коштами до 10.10.2018р. (включно), із сплатою 14,5 % річних; кредитний договір з фізичною особою від 10.10.2008р. та додаткові угоди до нього за № 1 від 11.09.2009р., № 2 від 13.01.2010р., за яким ОСОБА_4 отримав грошові кошти (кредит) на поточні потреби у сумі 32 100 (тридцять дві тисячі сто) дол.США зі строком користування кредитними коштами до 10.10.2015р. (включно), із сплатою 15 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою, між ВАТ «Ерсте Банк», та іпотекодавцем ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 10.10.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 10.10.2008р. за реєстр. № 4408, за яким в іпотеку передано житловий будинок з приналежними до нього будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 грошових зобов'язань за генеральною кредитною угодою, позивач на підставі п. 5.2, п. 5.3 вищевказаного договору іпотеки та ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернувся за вчиненням виконавчого напису до приватного нотаріуса.

17.06.2010р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі іпотеки вчинений виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами за вказаною адресою, що належить на праві власності ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про неотримання вимоги про добровільне звільнення жит лового будинку не відповідають обставинам справи.

Матеріали справи містять копії письмової вимоги направленої на адресу всіх відповідачів про добровільне звільнення жит лового будинку за вихідним № 2840/53 від 22 червня 2010року та повторної письмової вимоги на адресу всіх відповідачів про добровільне звільнення жит лового будинку за вихідним № 2840/76 від 26 липня 2010року з копіями повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.19-24).

Але до теперішнього часу відповідачі його не звільнили та продовжують проживати в ньому, тому позивач змушений звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Цей порядок установлено ч. 3 ст. 109 ЖК України, яка передбачає примусове виселення громадян із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, на яке звернено стягнення, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є наймачем житлового будинку, тому вона та члени її сім'ї виселенню не підлягають, - безпідставні.

З копії договору іпотеки від 10.10.2008р., на а.с.8-9 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 10.10.2008р. за реєстр. № 4408, за яким в іпотеку передано житловий будинок з приналежними до нього будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, а не його наймачем.

З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315,317,319 ЦПК Україна, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 10 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: