АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження №22ц /2090/1533/2012 Головуючий 1-ї інстанції Закопайло В.В.

Справа №2004/2-2/12 Доповідач: Довгаль Г.П.

Категорія: спори, що виникають із

житлових правовідносин

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль Г.П.

суддів -Коровіна С.Г., Коваленко І.П.

при секретарях - Москаленко Е.А., Щегельському Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 16 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування Богодухівської міської ради Харківської області про поновлення порушеного права та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Богодухівського РВ ГУ МВС України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право на житлове приміщення, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третьої особи: органу опіки та піклування Богодухівської міської ради Харківської області, в якому просила поновити порушено право шляхом вселення її разом з неповнолітніми дітьми -сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до квартири АДРЕСА_1, зобов'язав відповідача не чинити їм перешкоди у проживанні.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що, перебуваючи з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, у 1996році для проживання їхньої сім'ї була придбана вищевказана трикімнатна ізольована квартира. Оскільки ця квартира бралася в борг, тому спочатку документи на квартиру оформили на ім'я матері чоловіка, яка на той час мала свою квартиру. Потім, коли у січні 1997року вона зареєструвалася за спірною адресою, борг за квартиру стали сплачувати разом. 28.02.1998року шлюб між ними зареєстровано повторно. Від шлюбних стосунків вони мають двох сумісних дітей. У 2005році шлюб розірвано вдруге. На початку 2006року відповідач привів до квартири свою коханку, з цього приводу сталася сварка, внаслідок якої обидві отримали тілесні ушкодження і попади до лікарні. Скориставшись цим моментом, відповідач відвів синів до її батьків, а в квартиру, де вони мешкали і де знаходиться все їхнє спільне сумісне майно, вселив коханку. Позивач також зазначає, що іншого житла для проживання вона з дітьми не має і увесь цей час змушена мешкати у вітчима, який категорично заперечує проти цього.

У подальшому позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги і, крім перелічених вище, просила визнати за нею право на користування жилим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1.

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, сектору громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Богодухівського РВ ГУ МВС України в Харківській області, в якому просив визнати її такою, що втратила права на користування квартирою на підставі ст.107 ЖК України, зняти її з реєстрації за спірно адресою. Зазначивши, що спірна квартира на праві власності належить йому, оскільки придбалася поза шлюбом з ОСОБА_2 Після розірвання з нею шлюбу вдруге, він створив нову сім'ю з ОСОБА_4, яка після одруження змінила прізвище на -ОСОБА_4 08 квітня 2006 року, коли він разом з новою дружиною знаходився вдома, до квартири зайшла його колишня дружина ОСОБА_2, яка учинила сварку і навмисно нанесла ОСОБА_4 тілесні ушкодження, в результаті чого остання попала до лікарні. З цього приводу порушувалася кримінальна справа, ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності. Коли його нова дружина завагітніла, щоб уникнути нервового напруження, яке могла створити ОСОБА_2, вони змушені залишити спірну квартиру та наймати для себе інше житло. Через деякий час він з новою дружиною повернувся жити до своєї квартири, але відповідачка знову приходила до квартири й створювала неможливі умови для проживання. Щоб не травмувати вагітну дружину, а після народження дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, щоб негативна поведінка відповідачки не вплинула на нервовий та психологічний стан дитини, вони стали жити постійно у найманому приміщенні.

До участі в розгляді справи в якості позивача за первісним позовом залучено ОСОБА_6, який досяг повноліття, в якості відповідачів - ОСОБА_4 і ОСОБА_5

У судовому засіданні суду першої інстанції позивачі за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 заявлені вимоги підтримали, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просили відмовити зі сплином строку позовної давності.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_6 не визнали, просили задовольнити зустрічний позов, вказуючи, що після сварки, яка перейшла в обоюдну бійку, ОСОБА_2 перейшла жити до будинку своїх батьків і увесь цей час не намагалася вселитися до квартири, хоча в цьому їй ніхто не перешкоджав, т.я. в спірній квартирі вони стали проживати тільки з 2011року.

Представник третьої особи -органу опіки і піклування Богодухівської міської ради Харківської області участі не приймав, відсутні дані про його належне повідомлення про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи -СГРФО Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області просила первісний позов задовольнити, в зустрічному позові відмовити за сплином строку позовної давності.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 16 січня 2012 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_6, неповнолітнім ОСОБА_6 право на користування квартирою АДРЕСА_1, їх вселено до цієї квартири.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_2, ОСОБА_6 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на не належну оцінку наданим доказам. Зокрема вказує, що неприязні стосунки між двома сім'ями залишилися. Така неприязнь може створити у майбутньому протиправні дії з боку ОСОБА_2, ОСОБА_6, за яких неможливо буде володіти, користуватися і розпоряджатися квартирою, яка є його власністю і потрібна для особистого проживання його теперішньої сім'ї, що є порушенням ч.1ст.319 ЦК України та ст.150 ЖК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 двічі знаходилися у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбних відносин мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 Вони проживали в квартирі АДРЕСА_1 та в установленому законом порядку зареєстровані за цією адресою. В останнє шлюб між цим подружжям розірвано за рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 07.10.2005року.

Як убачається з матеріалів справи, 08 квітня 2006 року, приблизно о 21.40.годині, в приміщенні спірної квартири між колишньою дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і на той час його коханкою ОСОБА_4 (зараз -дружина ОСОБА_4) на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин сталася спочатку сварка, а потім бійка, в ході якої одна одній нанесла тілесні ушкодження. У зв'язку з цими подіями порушувалася кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України і відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 КК України. Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 06.07.2011року кримінальна справа на підставі ч.1 ст.49 КК України, ч.2 ст.11-1, ст.248 КПК України закрита.

Після названої події відповідач ОСОБА_1 став заперечувати проти проживання ОСОБА_2 з дітьми у спірній квартирі, що змусило її в червні 2006 року звернутися до суду з позовом про поновлення права на житло. Увесь цей тривалий час, тобто на протязі якого проводилося досудове слідство по кримінальній справі, позивач ОСОБА_2 змушена проживати на знімальних квартирах, а коли скінчилися кошти перейти жити з дітьми до будинку матері.

Згідно ст.55 Конституції України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд дійшов обґрунтованого висновку, що не проживання її з дітьми у спірному жилому приміщенні, в якому вона зареєстрована та в якому на даний час знаходиться спільне сумісне майно колишнього подружжя, пов'язано з поважними причинами, т.я. після сварки та побиття неприязні відносини між колишнім подружжям ще більше загострилися, в тому числі внаслідок порушення кримінальної справи та проведення досудового слідства.

Частиною 2 ст. 107 ЖК УРСР встановлено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 разом з дітьми добровільно вибула на інше постійне місце проживання матеріали справи не містять. Так, зустрічна позовна заява не містить конкретного адресу вибуття колишніх членів сім'ї власника спірного житла. Також ксерокопії актів і довідок (а.с.32-35 том 2) свідчать лише про не проживання ОСОБА_2 в спірному жилому приміщенні з травня 2006 року, але вона сама цього факту не заперечує, вказуючи на те, що їй чинять перепони у проживанні, оскільки спочатку відповідач впустив жити до квартири квартирантів, а зараз там проживає син від попереднього шлюбу ОСОБА_4 -ОСОБА_5

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог за зустрічним позовом за сплином позовної давності, суд виходив з того, що він пропустив встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк для звернення з цим позовом до суду.

Проте погодитися з таким висновком не можна.

Згідно договору дарування від 15.10.1996року, посвідченого державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Кукса П.П. за реєстровим №2-288, відповідач ОСОБА_1 є власником трикімнатної ізольованої квартири, житловою площею 39,3кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17 том 2).

ОСОБА_1 вважаючи, що його права як власника цієї квартири порушено небажанням ОСОБА_2 знятися у добровільному порядку з реєстрації за адресою спірної квартири у зв'язку з вибуттям за іншим місцем постійного проживання, у вересні 2011 року звернувся до суду із зустрічним позовом.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюються тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Отже, якщо суд встановить, що дійсно права позивача були порушені, однак не існує поважних причин для поновлення строку позовної давності, суд відмовляє в позові за пропуском цього строку.

В даному випадку суд встановив відсутність порушеного права ОСОБА_1, тому повинен був відмовити у задоволенні зустрічного позову по суті, а не за сплином строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову за сплином строку позовної давності -скасувати і ухвали в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно п.4) ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1 п.4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 16 січня 2012 року змінити: рішення у частині відмови у задоволенні зустрічного позову за пропуском строку позовної давності скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Богодухівського РВ ГУ МВС України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право на житлове приміщення - відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -