АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/577/2012
Головуючий по 1-й інстанції Калько
Суддя-доповідач: Ландар О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландара О.В.
суддів Нізельковської Л.В., Кисіль А.М.
за участю прокурора Гринь А.С.
розглянувши 19 червня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Київського району м.Полтави, засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 28 березня 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дербент, Дагестан, українця, громадянина України, розлученого, освіта вища, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,-
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України засуджений ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, та покладанням на нього обов'язків передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області витрати на проведення автотехнічної експертизи -506 грн. 52 коп..
Постановлено стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілої ОСОБА_3 8000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 12 липня 2011 року, близько 10 год. 38 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1 і рухаючись біля ринку по вул. Гожулівська від вул.М.Бірюзова в напрямку вул..Баленка в м.Полтаві, навпроти буд. № 4-а, при виникненні небезпеки, яку він об'єктивно був спроможній виявити, в порушення п.12.3 Правила дорожнього руху України, не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, маючи при цьому технічну можливість екстреним гальмуванням уникнути дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3,1955р.н., яка проходила проїзну частину зліва направо по ходу руху автомобіля.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала, згідно з висновком судово-медичної експертизи №1600 від 08.08.2011 року, середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді переломів кісток та забійних ран лівої гомілки.
В апеляції помічник прокурора Київського району м.Полтави стверджуючи про надмірну на м'якість обраного винному покарання, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та постановлення нового вироку, яким засудити ОСОБА_2 до максимального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити та виключити із нього додаткове покарання, мотивуючи тим, що він працює таксистом і це є єдиним джерелом доходу його сім'ї.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Гринь А.С. про законність судового рішення та відсутність підстав до задоволення апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи обох апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав до їх задоволення.
Винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, наведених у вироку суду доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, визнав її і сам засуджений, дії якого за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
В силу ч.1 ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301-1 КПК України докази не досліджувалися апеляційним судом не перевіряються.
Твердження апелянтів про несправедливість призначеного ОСОБА_2 покарання не заслуговують на увагу.
Як видно із мотивувальної частини вироку, вирішуючи питання про вид і міру покарання місцевий суд повністю дотримався вимог ст.65 КК України, яка визначає загальні засади призначення покарання, та врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним з необережності злочину, характер наслідків, що настали, так і усі дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, інші обставини, що впливають на покарання, а також врахував можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим обґрунтовано в порядку ст.75 КК України звільнив його від відбуття основного покарання з випробуванням.
Стосовно доводів засудженого про надмірну суворість покарання через призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, що позбавляє сім'ю до засобів на існування, то вони є голослівними.
Як видно із процесуальних документів при допитах на досудовому слідстві ОСОБА_2 повідомляв, що він не працює. В досудовому засіданні він пояснював, що ніби то є приватним підприємцем і працює в службі радіо-таксі, але підтверджуючих про це офіційних документів ні він, ні професійний захисник, не надавали. Не долучені вони і до апеляційної скарги.
За цих обставин колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, з мотивів наведених у апеляційних скаргах не знаходить.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги помічника прокурора Київського району м.Полтави та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м.Полтави від 28.03.2012 року стосовно ОСОБА_5 - без зміни.
С У Д Д І :
Головуючий: О. В. Ландар
Судді: