ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"30" жовтня 2006 р. Справа № 401/20-06
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Гетьман Холдинг”, м. Київ |
до | Споживчого товариства „Даринок”, смт. Іванків |
про | стягнення 4548,84грн. |
Суддя Іваненко Я.Л. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Краснокутська Т.О., довіреність №537 від 14.07.2006р. |
від відповідача | не з’явився |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Гетьман Холдинг”, м. Київ (надалі - позивач) до споживчого товариства „Даринок”, смт. Іванків (надалі - відповідач) про стягнення 4548,84грн., з яких 4125,87грн. основного боргу, 134,39грн. пені, 288,58грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами та судові витрати: 102грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2006р. розгляд справи було призначено на 16.10.2006р. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
В судовому засіданні 16.10.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача 31,13грн., що були сплачені за отримання довідки управління статистики про знаходження відповідача в ЄДРПОУ та які, на підставі ст. 44 ГПК України, просить віднести до судових витрат.
Представник відповідача в судові засідання 16.10.2006р. та 30.10.2006р. не з’явився, хоча про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином ухвалами суду від 02.10.2006р., 16.10.2006р., відзиву та витребуваних ухвалами суду документів без поважних причин не надав. Тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю „Гетьман Холдинг” (постачальник) та споживчим товариством „Даринок” (покупець) 01.01.2006р. було укладено договір поставки №Д-00000394 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, згідно заявок-замовлень покупця, передати у власність покупцеві товар (товари народного споживання визначені у специфікації до договору, прайс-листі), а покупець зобов’язується у порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар.
На виконання умов Договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 11712,29грн., що підтверджується видатковими накладними №СД-008493 від 02.06.2006р., №СД –0008494 від 02.06.2006р., №СД –0010216 від 07.07.2006р.; №СД –0010243 від 07.07.2006р.; №СД –0010704 від 14.07.2006р.; №СД –0010994 від 21.07.2006р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Відповідно до п. п. 5.1. Договору, розрахунок за товар, що поставляється, здійснюється не пізніше чотирнадцяти днів з моменту поставки товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, або внесення готівкових коштів в прибуткову касу постачальника.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 7586,42грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, у зв’язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачам рахується заборгованість на загальну суму 4125,87грн.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, в судові засідання без поважних причин не з’явився, жодних доказів повного (часткового) погашення заборгованості по оплаті товару не надав.
Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4125,87грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно з п. 8.2 Договору, при порушенні строків оплати за поставлений товар, покупець за кожен день прострочення сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не менше подвійної облікової ставки Нацбанку України за весь час прострочення.
Як вбачається з розрахунку пені, який подав позивач, останній врахував вказані положення договору при здійсненні розрахунку пені. Тому пеня, яка за розрахунком позивача становить 134,39грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.4. договору, за користування чужими коштами, яке може відбуватися у зв’язку з простроченням оплати за товар, покупець зобов’язаний сплатити 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.
Таким чином, за розрахунком позивача розмір річних становить 288,58грн, є обґрунтованим та підлягає стягненню.
Представник позивача також просить покласти на відповідача судові витрати, до яких віднести витрати в розмірі 31,13грн., сплачених ним за отримання довідки Головного управління статистики у Київській області про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, яку було надано позивачем на вимогу ухвали господарського суду Київської області.
За отримання вказаної довідки позивач сплатив 31,13грн., що підтверджується платіжним дорученням №1714 від 12.10.2006р. Таким чином, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 44 ГПК України, віднести витрати за отримання зазначеної довідки до інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Відповідно ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з споживчого товариства „Даринок” (07200, Київська область, Іванівський район, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 11, код ЄДРПОУ 3196824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гетьман Холдинг” (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 128, код ЄДРПОУ 32524372) 4125,87грн. (чотири тисячі сто двадцять п’ять грн. 87коп.) основної заборгованості, 134,39грн. (сто тридцять чотири грн. 39коп.) пені, 288,58грн. (двісті вісімдесят вісім грн. 58коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами та судові витрати: 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 102 грн. державного мита та 31,13грн. інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Іваненко Я.Л.