ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"27" жовтня 2006 р. Справа № 387/18-06
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромцинк"
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень
За участю представників:
Позивач - Мартинко В.І.
Відповідач - Клочко В.М.
Суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство «Укрпромцинк»(далі - позивач) до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0009062300/0/11 від 08.12.2005 року, №0009062300/1 від 08.02.2006 року, №9/0000072330/0 від 21.04.2006 року, №8/00009062300/2 від 21.04.2006 року.
Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 25.09.2006 року та призначено попереднє судове засідання на 13.10.2006 року.
В судовому засіданні 13.10.2006 року було постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення розгляду справи на 27.10.2006 року.
В судовому засіданні 27.10.2006 року позивач підтримав позовні вимоги, в обґрунтування позову посилається на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідальність особи настає у передбачених законодавством випадках і за наявності ознак правопорушення. Висновки перевіряючих про відсутність підстав для включення сум ПДВ до податкового кредиту необґрунтовані відповідними нормами законодавства та винними діями позивача.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, вважає, що у позивача було відсутнє право на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту, оскільки його контрагенти не відображали в своїй податковій звітності відповідні податкові зобов’язання та не сплачували їх до бюджету.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромцинк»за період з 01.04.2005 року по 30.04.2005 року, за результатами якої було складено Акт № 513/23-4/25295798 від 21.11.2005 року. В ході проведеної перевірки встановлено відсутність у позивача права на включення спірної суми до свого податкового кредиту, оскільки відповідні податкові накладні виписані контрагентами, які не відображали в своєму податковому обліку відповідні податкові зобов’язання та не сплачували їх до бюджету. Включення несплачених до бюджету сум контрагентами, є порушенням податкового законодавства, зокрема, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 , п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і, як наслідок, призводить до завищення позивачем від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість.
За наслідками встановлених в акті перевірки порушень було зменшено суму податкового кредиту позивача, що відображено в податковому повідомленні-рішенні №0009062300/0/1 від 08.12.2005 року на суму 65544 грн.
За наслідками розгляду скарги позивача в порядку адміністративного узгодження податково зобов’язання, Начальником Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в задоволенні скарги було відмовлено, та прийнято податкове повідомлення-рішення №0009062300/1 від 08.02.2006 року про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 65544 грн.
За наслідками розгляду скарги платника податків Державною податковою адміністрацією у Київській області, були підтримані попередні рішення податкової, про що винесене податкове повідомлення-рішення №8/00009062300/2 від 21.04.2006 року про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 65544 грн., та встановлено, що за наслідками проведеної податкової перевірки позивачем завищено бюджетне відшкодування на 66816 грн., у зв’язку з чим винесене податкове повідомлення-рішення № 9/0000072330/0 від 21.04.2006 року про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ додатково на суму 1272 грн.
Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту перевірки Білоцерківської ОДПІ №513/23-4/25295798 від 21.11.2005 року, рішення Білоцерківської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги №4023/25-0-04/17 від 08.02.2006 року, акту перевірки Білоцерківської ОДПІ №134/23-4/252957 від 13.04.2006 року, рішення про результати розгляду повторної скарги, виданого ДПА в Київській області 21.04.2006 року за №4870/10/25-164/34, рішення ДПА України від 07.07.2006 року за №7480/6/25-0115.
Позивач, не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки право на бюджетне відшкодування виникло у зв’язку зі сплатою сум ПДВ в ціні придбання товарів, про що свідчать виписані контрагентами податкові накладні.
Як встановлено судом, при перевірці досліджено податкові накладні виписані позивачеві в зв’язку з наступним:
- 21 березня 2006 року між ТОВ "Полісинтез-ПС" та позивачем був укладений договір бартеру, згідно умов якого сторони в березні 2006 року обмінялись товаром на суму 400896,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 66816 грн.
- Під час виконання даного договору сторонами був поставлений відповідний товар (22 березня 2005 р. ТОВ "Полісинтез-ПС" білила цинкові в кількості 64 тон на суму 400896,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 66816 грн., та 30 березня 2005 року ТОВ "НВП "Укрпромцинк" - гарт-цинк в кількості 64 тон на суму 400896,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 66816 грн.), сторони обмінялись відповідними дорученнями та належно оформленими податковими накладними.
На відображення даної господарської операції, ТОВ "НВП "Укрпромцинк" у податкових деклараціях по ПДВ в березні 2005 року відобразило збільшення податкових зобов'язань по ПДВ на суму 66816 грн., а в квітні 2005 року відобразило збільшення податкового кредиту по ПДВ на суму 66816 грн.
Як вбачається з Акту податкової перевірки, рішення про зменшення податкового кредиту по ПДВ по ТОВ «НВП «Укрпромцинк»за квітень 2005 року на суму 66816 гри. мотивується тим, що ТОВ «Полісинтез-ПС»не звітується до податкової з 01.05.2005 року, а в податкових деклараціях за березень 2005 року товариство задекларувало в рядках 9 та 17 нульові показники.
У зв’язку з викладеним, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для формування податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «Полісинтез-ПС»податкових накладних, оскільки суми податку на додану вартість не відображались в його податковій звітності та не сплачувались до бюджету.
Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, з даних Акту перевірки вбачається, що оскільки проведеними зустрічними перевірками контрагентів позивача, сплата ними сум податку на додану вартість до бюджету, не підтверджена, відповідні суми не підлягають включенню до податкового кредиту позивача та бюджетному відшкодуванню.
Судом були досліджені обставини виписання податкової накладної та встановлено, що на момент здійснення господарської товарообмінної операції, контрагент позивача був зареєстрований в установленому законодавством порядку та перебував на податковому обліку.
У відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.
Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Таким чином, на момент здійснення відповідної господарської операції, контрагент позивача перебував на податковому обліку і в момент виписання податкової накладної у нього виникали податкові зобов’язання.
Крім того, факт здійснення господарської операції відповідачем за даними перевірки не заперечується, зокрема, досліджено, що підприємство позивача здійснило на підставі договору бартеру № 0321Б від 21.03.2005 року товарообмінну операцію з ТОВ "Полісинтез-ПС", а саме, в березні 2006 року обмінялись товаром на суму 400896,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 66816 грн. Зазначене підтверджується відповідними товарними накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та відповідачем не заперечується і не спростовується ні в Акті перевірки, ні під час судового розгляду.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Закон України “Про податок на додану вартість” дає повний і вичерпний перелік всіх обов’язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна, а саме - відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 названого закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Судом встановлено, що податкова накладна № 71 від 22.03.2005 року, на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.
Пункт 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:
а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Необхідно враховувати, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість 26.06.2001 року. У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
При цьому жоден нормативний акт, на який посилається відповідач, не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов’язковими до виконання. Крім того, необхідно враховувати, що виявлення порушень при державній реєстрації юридичної особи, містить ознаки злочинного умислу, який підлягає кримінальному покаранню винних осіб зі стягненням завданої злочинними діями шкоди.
За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп. 7.4.2., пп. 7.4.3., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, (а саме завищено податковий кредит з ПДВ у квітні 2005 року на суму 66816 грн.) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем необгрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшодування сум податку на додану вартість з посиланням на несплату таких у зв'язку з невиконанням контрагетом позивача своїх податкових зобов'язань.
Таким чином, визначення податковими повідомленнями-рішеннями №9/0000072330/0 від 21.04.2006 року, №8/00009062300/2 від 21.04.2006 року (№0009062300/0/11 від 08.12.2006 року, №0009062300/1 від 08.02.2006 року) зменшення суми бюджетного відшкодування всього на 66816 грн. є протиправним.
Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені в акті перевірки та в судовому засіданні, відповідач суду не навів.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні правомірні та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору фактично за дві позовні вимоги в сумі 6,80 грн. підлягає з державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,
п о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції №9/0000072330/0 від 21.04.2006 року, №8/00009062300/2 від 21.04.2006 року (№0009062300/0/11 від 08.12.2006 року, №0009062300/1 від 08.02.2006 року).
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромцинк»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 359, код 25295798) 6,80 (шість) грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Кошик А. Ю.