24.04.2012 Справа № 422/6041/12

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Карпенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання недійсним збільшення процентної ставки та умови пункту Кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк»про визнання недійсним збільшення процентної ставки та умови пункту Кредитного договору. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.07.2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 22434,45 доларів США зі сплатою 12,00 % річних з остаточним терміном повернення 31.07.2013 року. Приблизно в лютому 2009 року позивачу стало відомо про збільшення розміру процентної ставки починаючи з 01.09.2008 року. В зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу підтвердження даного факту та пояснення причини збільшення відсоткової ставки по кредиту, однак відповіді не отримав. 30.03.2010 року позивачу було надіслано вимогу про досудове врегулювання спору, в якій банк вимагав дострокового погашення кредиту. Вважає, що такі дії відповідача є незаконними. Позивач просив суд визнати недійсним з 01.09.2008 року збільшення ЗАТ «Альфа-Банк»процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № 700000681 від 30.07.2007 року; визнати недійсними умови пункту 6.1. Кредитного Договору № 700000681 від 30.07.2007 року щодо права Банку вимагати (в тому числі в судовому порядку) від позичальника дострокового виконання зобов'язань з повернення Кредиту за Договором.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 30.07.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», було укладено кредитний договір № 700000681, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 22434,45 доларів США зі сплатою 12,00 % річних з датою остаточного повернення кредиту 31.07.2013 року. Предметом застави за вказаним договором є транспортний засіб KIA MAGENTIS, 2007 року випуску, колір коричневий, державний номер НОМЕР_1, № кузову -НОМЕР_2, тип -ЛЕГКОВИЙ-СЕДАН-В (свідоцтво про реєстрацію -АЕС НОМЕР_3, видане Дніпропетровськ РП РЕВ 2-ГО МВ ДАІ, 29.07.2007 року).

У судовому засіданні також встановлено, що у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України при укладанні даного кредитного договору були дотримані всі передбачені законодавством істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Окрім того, на момент укладання цього договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи.

За кредитним договором та відповідно до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору Банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів тощо. Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі Сторін Договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки по Кредиту та внесення у зв'язку з цим змін в Додаток № 1 до цього Договору Банк повідомляє Позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу Позичальника, зазначену в частині № 1 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, процентна ставка за договором була змінена Банком з 01.09.2008 року, про що відповідач у встановлений Договором строк направив лист позивачу, в якому зазначив, що у зв'язку із погіршенням ситуації на фінансовому ринку з 01.09.2008 року відсоткова ставка змінюється та встановлюється на рівні 14,5 %.

Згідно розрахунку, наданого відповідачем, ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту з урахуванням нового розміру процентної ставки, зокрема, 30.09.2008 року в сумі 1852,18 грн.

Таким чином, позивач, сплачуючи відсотки за новою ставкою, фактично прийняв позицію відповідача щодо підвищення процентної ставки.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору Банк має право вимагати (в тому числі і в судовому порядку) від Позичальника дострокового виконання зобов'язань з повернення Кредиту за Договором в випадку істотного порушення Позичальником зобов'язань за цим Договором.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, посилався на порушення Закону України «Про захист прав споживачів». Однак суд зазначає, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Доводи позивача в частині несправедливості положень оспорюваного кредитного договору суд оцінює критично, оскільки вони випливають лише з його особистих суб'єктивних оцінок як боржника, зацікавленого у мінімізації своїх грошових зобов'язань. При цьому на час укладання договору позивач був згодний з його умовами та взяв на себе відповідні зобов'язання добровільно.

У відповідності зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у праві.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, недоведені та безпідставні, а, отже, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 525, 627, 629, 651, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 59-60, 88, 212, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання недійсним збільшення процентної ставки та умови пункту Кредитного договору № 700000681 від 30.07.2007 року -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя Н.В. Залімська

Копія вірна: Суддя Сек