СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
|
Справа № |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, дов. № 1-2993 від 22.06.2006 р. (Фізична особа - підприємець ОСОБА_2);
відповідача: не з'явився (Гаражний кооператив "Гудок");
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 15 квітня 2008 року та додаткове рішення від 23 травня 2008 року у справі № 2-5/15255-2007
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Гаражного кооперативу "Гудок" (вул. Київська, 146-б,Сімферополь,95018)
про стягнення 418847,95 грн. та моральної шкоди у розмірі 85000,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2008 року та додатковим рішенням від 23 травня 2008 року у справі № 2-5/15255-2007 у задоволені позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Гаражного кооперативу "Гудок" про стягнення 418847,95 грн. та моральної шкоди у розмірі 85000,00 грн. відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15 квітня 2008 року та додаткове рішення від 23 травня 2008 року та прийняти нове, котрим задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Розпорядженням про заміну складу колегії від 25 червня 2008 року, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі суддів Заплава Л.М. та Фенько Т.П. та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддів Заплава Л.М. та Фенько Т,П. замінено на суддів Латиніна О.А. та Борисову Ю.В.
В судове засідання представник Гаражного кооперативу "Гудок" не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.
Розглянувши повторно справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2006 року СПД ОСОБА_2 зверталася до Залізничного районного суду м. Сімферополя з позовом про визнання права власності на гаражний бокс, розташований по вул. Ракетна, 34Б у м. Сімферополі та усунення перешкод в користуванні цим майном з боку Гаражного кооперативу “Гудок”(справа № 2-87/2006р.).
Рішенням Апеляційного суду АР Крим у справі № 22-ц-1146/07 від 05.07.2007р. при розгляді апеляційної скарги на рішення Залізничного суду м. Сімферополя від 08.11.2006р. було відмовлено у визнанні права власності на споруди, але зобов'язано ГК “Гудок” усунути перешкоди в користуванні приміщенням № 6 на першому поверсі гаражного боксу № 204, шляхом звільнення цього приміщення та передачі його СПД ОСОБА_2 Також апеляційним судом заборонено гаражному кооперативу “Гудок” створювати стоянку автомобільного транспорту та іншого транспорту біля гаражного боксу № 204 (яке є трьохповерховою спорудою) по вул. Ракетна у м. Сімферополі.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з планом літ “А” гаражного боксу № 204, наданого позивачем, площа приміщення № 6 складає 7,4кв.м.
21 червня 1996 року між Науково-дослідним інститутом “Альтист”(замовник) в особі директора ОСОБА_1 з однієї сторони та ССУ-4 ТСО “Кримстрой”(підрядчик) з іншої, укладений договір підряду, відповідно до пункту 1 якого, замовник доручає, а підрядчик бере на себе зобов'язання виконати роботи по облаштуванню майданчиків перед в'їздом до Гаражного кооперативу “Гудок” з боку вул. Ракетна (біля гаражного боксу № 204 ОСОБА_2).
05 серпня 1996 року робочою комісією у складі представників виконавця ТОВ “Науково-дослідний центр “Альтист” ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та представника замовника СПД ОСОБА_2 складений акт про те, що виконавцем у відповідності з рішенням Збору учасників від 18.06.1996р. виконані роботи по облаштуванню майданчиків перед в'їздом до ГК “Гудок” з боку вул. Ракетної у м. Сімферополі.
05 грудня 2005 року між СПД ОСОБА_2 (замовник) та ПКФ “Ігнат”(підрядчик) укладений договір підряду, відповідно до умов якого підрядчик взяв на себе зобов'язання виконати роботу по укріпленню будівлі.
СПД ОСОБА_2 в 2005-2006 роках було укладено ряд договорів оренди нежитлових приміщень боксу № 204 розташованих у гаражному кооперативі “Гудок” по вул. Ракетна, 34 Б у м. Сімферополі, а саме: 10.01.2005 р. з СПД ОСОБА_4 (а.с.58-60); 01.04.2005 р. з гр. ОСОБА_5 (а.с.43-45); 14.04.2005 р. з ПФ „Тракт” (а.с. 46-48); 25.04.2005 р. з СПД ОСОБА_6 (а.с. 61-63); 18.05.2005 р. з СПД ОСОБА_7 (а.с. 64-66); 22.05.2005 р. з ПП ОСОБА_8 (а.с. 73-75); 01.06.2005 р. з ТОВ „Крим-Експрес-Тур” (а.с. 67-69); 15.08.2005 р. з ТОВ „Крим-Клімат-Юг” (а.с. 70-72); 05.10.2005 р. з ПП „Елерон” (а.с. 49-51); 14.11.2005 р. з ПП „Маві” (а.с. 37-39); 25.02.2006 р. з СПД ОСОБА_9 (а.с. 41-42); 01.01.2006 р. з ТОВ „Глобінський м'ясокомбінат” (а.с. 55-57); 01.03.2006 р. з ТОВ „Кримопт” (а.с. 52-54).
Вказані договори оренди були достроково припиненні.
Позивачка вважає, що вищеназвані орендарі, достроково відмовилися від договорів оренди з вини відповідача, оскільки останнім були створені умови, що унеможливили нормальну роботу орендарів.
Вказані обставини стали підставою для звернення СПД ОСОБА_2 до господарського суду АР Крим з позовом до Гаражного кооперативу “Гудок”, м. Сімферополь, про стягнення з відповідача майнової шкоди у сумі 418 847,95 грн., з яких -201834,86грн. -збитки, 217013,09грн. -упущена вигода (недотриманого прибутку) та 85000,00 грн. моральної шкоди; зобов'язати Гаражний кооператив “Гудок” усунути перешкоду шляхом звільнення гаражного боксу № 204 (трьохповерхове приміщення) по вул. Ракетна м. Сімферополя від будь-якого електрообладнання, дошок оголошень та пожежних щитів, іншого, з приведенням місць їх кріплення в первинне становище та передачею по акту з наступною забороною на розміщення будь-чого на даній споруді без дозволу позивача; зобов'язати Гаражний кооперативу “Гудок” усунути перешкоди шляхом накладення заборони на здійснення відповідачем дій, які можуть порушити право позивача володіти, користуватись або розпоряджатись своїм майном на свій розсуд.
У процесі розгляду справи, позивач представив інший розрахунок збитків у розмірі 365724,74грн., з яких 182862,37грн. - вартість робіт по облаштуванню земельних ділянок, відповідно до п. 3.1 Договору підряду № 77 від 21.06.1996р. та 365724,74грн. - збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у відповідності з ч. 2 ст. 230, ч. 1, 4 ст. 390, ч. 1, ст. 1166, ч. 1 ст. 319, ст. 391, ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати позивачці збитки, яки вона понесла в результаті будівництва гаражного боксу № 204, благоустрою прилеглої території та неможливістю використовувати будівлю для здачі в оренду.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В позовній заяві позивачка просить відшкодування шкоди на підставі ч. 2 ст. 230 Цивільного кодексу України, так як відповідач ввів позивачку в оману відносно прав та обов'язків сторін у правочині - угоди про передачу ГК “Гудок” СПД ОСОБА_2 земельних ділянок площею 285кв.м., 143кв.м., та 36кв.м., від 14.06.1993г., оскільки Рішенням Апеляційного суду АР Крим вказана угода визнана недійсною. Рішення вступило в законну силу. Також, СПД ОСОБА_2 посилається на те, що нею виконані роботи - за власні кошти огороджений кооператив та проведено облаштування земельних ділянок, які були їй передані, просить стягнути з відповідача збитки, пов'язані з облаштуванням земельних ділянок у розмірі 201834,86грн.
Відповідно до частини 2 статті 230 Цивільного кодексу України сторона, яка застосувала оману, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже діючим законодавством передбачено, що збитки, які особа хоче відшкодувати повинні бути реальними.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка вступала в будь-які правові відносини з відповідачем, ГК „Гудок” а саме: не подано а ні договору оренди, і ні інших документів, які б підтверджували, що саме за виною відповідача вона понесла будь-яки збитки, які виникають із договірних відносин.
Також, СПД ОСОБА_2 посилається на те, що вартість робіт по обладнанню земельних ділянок склала 201834,86грн., однак доказів того, що саме нею була сплачена вказана сума, як і доказів того, що вказана сума взагалі була сплачена - не надано.
Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування шкоди на підставі частини 2 статті 230 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, так як не підтверджені матеріалами справи та суперечать нормам діючого законодавства.
Вимоги позивача про стягнення з Гаражного кооперативу “Гудок” майнової шкоди у вигляді недоотриманого прибутку у розмірі 110532,29грн. також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уклавши договори оренди з юридичними та фізичними особами, за виною відповідача орендарі достроково відмовилися від договорів оренди, у зв'язку з чим позивачем недоотриманий прибуток.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи, СПД ОСОБА_2, як орендодавець здавала приміщення, які розташовані на першому, другому та третьому поверхах будинку № 34-Б, розташованого по вул. Ракетній у м. Сімферополі.
Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передати майно у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Однак, як було зазначено вище, рішенням Апеляційного суду АР Крим у справі № 22-ц-1146/07 від 05.07.2007р. відмовлено СПД ОСОБА_2 у визнанні права власності на приміщення № 6 на першому поверсі гаражного боксу № 204 розташованих у гаражному кооперативі “Гудок” по вул. Ракетна, 34 Б у м. Сімферополі.
Таким чином, СПД ОСОБА_2 взагалі не мала права здавати в оренду вказані приміщення, оскільки не є власником спірних приміщень, а тільки має право користуватися ними.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, обов'язок відшкодування збитків покладений на учасника господарських відносин.
В матеріалах справи відсутні докази наявності між орендарями спірних нежитлових приміщень та ГК “Гудок” яких-небудь господарських відносин, як і не надані докази того, що відповідачем позивачу взагалі була заподіяна яка-небудь майнова чи не майнова шкода.
Отже підстав для ствердження того, що на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, не має.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача усунути перешкоди СПД ОСОБА_2 шляхом звільнення гаражного боксу № 204 (яке є трьохповерховою спорудою) по вул. Ракетній у м. Сімферополі, то як вже було вказано вище, позивач не має права на трьохповерхову споруду гаражного боксу.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України право витребувати повернення свого майна належить власнику.
Однак, позивачем не надано доказів того, що спірне майно належить йому на праві власності.
Позивач також просить стягнути з відповідача упущену вигоду в розмірі 106480,80грн. за незаконне користування відповідачем спірними приміщеннями у період з 18.08.1995 р. по 18.08.2007 р.
Відповідно до частини 1 статті 390 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передачі усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Однак, позивачем в супереч нормам статті 33 Господарського процесуального кодексу не надано доказів того, що відповідач протягом періоду з 18.08.1995 р. по 18.08.2007 р. користувався спірними приміщеннями.
Також, виходячи з норм статті 390 Цивільного кодексу України право вимагати упущену вигоду належить власнику, яким СПД ОСОБА_2 не являється.
Вимоги позивача про накладення заборони на здійснення ГК “Гудок” дій, які можуть порушити право СПД ОСОБА_2 володіти, користуватися та розпоряджатися за власним розсудом, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, виходячи з вищенаведених норм, при звернені до суду позивач повинен довести наявність суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, яке порушено відповідачем та довести факт їх порушення.
Однак, позивач не вказує яким чином відповідач має намір чинити йому перешкоди в користуванні майном, до того позивач не вказує якесь конкретне майно, яким на його думку перешкоджає володіти, користуватися та розпоряджатися відповідач.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 85000,00грн., то суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, сукупність перелічених умов складає загальні підстави для покладення цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної (немайнової) шкоди. Вони є загальними, так як їх наявність необхідна у всіх випадках. Для виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди необхідна наявність наступних вимог: наявність самої моральної шкоди; противоправні дії особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між противоправною поведінкою особи, що заподіяла моральну шкоду та негативними наслідками; вини в заподіяні моральної шкоди.
Позивачем всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не представлено жодного доказу викладеним в позовній заяви обставинам, про понесення позивачкою та заподіяння відповідачем моральної шкоди.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суду України у своїй Постанові пленуму „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.01.1995 р.
Судова колегія вважає, що рішення по справі прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2008 року та додаткове рішення від 23 травня 2008 року у справі № 2-5/15255-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді