Справа № 2/0510/359/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2012 м. Макіївка

Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Супрун М.Ю.

при секретарі Шуляк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався, що 15 лютого 2011 року в 07 годин 30 хвилин в Червоногвардійському районі м. Макіївки по вулиці Фабріциуса відбулася дорожньо-транспортна пригода за його участю, під керуванням автомобілем Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності та ОСОБА_2, яка керувала на підставі довіреності транспортним засобом Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2. Оскільки відповідачка не виконала вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху України, а саме не дотрималась безпечної дистанції, постановою Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 березня 2011 року вона була визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, в результаті неправомірних дій відповідачки йому було причинено матеріальну шкоду, пов"язану з пошкодженням автомобілю в розмірі 9228,00 грн, витратами на правову допомогу в сумі 400,00 грн. Крім того, своїми винними діями ОСОБА_2 заподіяла йому моральну шкоду на суму 1500, 00 грн., яка полягає у тому, що він тривалий час залишався без транспортного засобу, що значно ускладнювало вирішення як професійних та і побутових проблем, в нього виникли непередбачені витрати на відновлення його пошкодженого автомобілю, що також утруднило його матеріальне становище та спричинило розлад його повсякденного життя, він був вимушений додавати зусилля для відновлення свого психологічного стану та матеріального становища. З урахуванням наведеного, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки в сумі 9628,00 грн., моральну шкоду в сумі 1500,00 грн., а також судові витрати.

В процесі розгляду справи 13 грудня 2011 року за клопотанням позивача судом було залучено до участі у справі в якості співвідповідача Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

08 травня 2012 року за заявою ОСОБА_1 вказаний співвідповідач був виключений з числа відповідачів і залучений до участі у справі за клопотанням представника відповідачки - в якості третьої особи.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки в сумі 9628,00 грн та моральну в сумі 1500,00 грн., а також судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, згідно заяви, позов не визнала та просила справу розглянути у її відсутність за участю її представника ОСОБА_3

Представник відповідачки ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі і пояснив суду що дійсно 15 лютого 2011 року в 07 годин 30 хвилин в Червоногвардійському районі м. Макіївки по вулиці Фабріциуса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача, який керував автомобілем Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності та ОСОБА_2, яка керувала транспортним засобом Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі довіреності. Оскільки відповідачка не виконала вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху України, постановою Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 березня 2011 року вона була визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП. Не оспорюючи винність ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній пригоді, відповідачка та він вважають позов ОСОБА_1 необґрунтованим за наступними підставами. Так, посилались на те, що позивач не надав жодних фактичних доказів, які підтверджували б здійснення ним ремонту його автомобілю, а також наявність в нього моральних страждань. Крім того, вважають що за позовом ОСОБА_1 повинно відповідати Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», оскільки 18 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_4 -з однієї сторони та вказаною страховою установою було укладено договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 21 листопада 2010 року по 20 листопада 2011 року. 30 січня 2011 року страхувальник ОСОБА_4 помер і Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодуванням з посиланням на те, що ОСОБА_2 не звернулась після смерті страхувальника ОСОБА_4 із заявою про перехід до неї прав та обов»язків. Вважає таку відмові незаконною, оскільки дія полісу страхування від 18 листопада 2010 року поширюється на двох осіб -страхувальника ОСОБА_4 та іншу особу, цивільно-правова відповідальність якої застрахована - ОСОБА_2 Крім того, страховиком безпідставно не узято до уваги те, що поліс страхування є договором на користь третьої особи, у зв»язку з чим він не може бути розірваний чи припинений без згоди цієї особи, що свідчить про дію зазначеного полісу до теперішнього часу. Більш того, посилався на те, що твердження Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про припинення дії договору страхування у зв»язку зі смертю страхувальника суперечить принципам страхування та умовам полісу від 18 листопада 2010 року, оскільки страхову премія при укладенні цього договору було сплачено за обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності двох осіб. На підставі викладеного, просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», Орловський Д.О., діючий за довіреністю, заперечував проти стягнення зі страхової компанії на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та суду пояснив, що згідно поліса обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ4151479 страхувальником виступив ОСОБА_4, а іншою особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, є ОСОБА_2 Приймаючи до уваги те, що 30 січня 2011 року страхувальник ОСОБА_4 помер, у відповідності до п. 4 ст. 28 Закону України «Про страхування», дія договору страхування припинилась, оскільки третя особа ОСОБА_2 не звернулась до страхової компанії із заявою про перехід до неї прав та обов»язків. З урахуванням наведеного, враховуючи те, що поліс № ВЕ4151479 втратив чинність, просив відмовити в стягненні з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»на користь позивача шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачки та третьої особи, дослідивши докази та матеріали справи, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, прийшов до висновку в тому, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом становлено, що 15 лютого 2011 року в 07 годин 30 хвилин в Червоногвардійському районі м. Макіївки по вулиці Фабріциуса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1, який керував належним йому автомобілем Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2, яка керувала транспортним засобом Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі довіреності. В результаті даної пригоди був пошкоджений автомобіль Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу (а.с.10)

Згідно постанови Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 березня 2011 року, встановлено, що відповідачка не виконала вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху України, а саме не дотрималась безпечної дистанції, тому була визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно ст. 3 Закону України, «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю здоров»ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»був укладений договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в своїх інтересах та інтересах третьої особи - ОСОБА_2 Початок дії даного договору 21.11.2011 року, строк дії 12 місяців.

Позивач звернувся до вказаної страхової установи із заявою про відшкодування йому шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди 15 лютого 2011 року, в чому йому було відмовлено з посиланням на те, що 30 січня 2011 року страхувальник ОСОБА_4 помер і у відповідності до п. 4 ст. 28 Закону України «Про страхування»дія договору страхування припинилась, оскільки третя особа ОСОБА_2 не звернулась до страхової компанії із заявою про перехід до неї прав та обов»язків страхувальника.

Згідно п. 4 ст. 28 Закону України «Про страхування», дія договору страхування припиняється та втрачає чинність у разі ліквідації страхувальника -юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону.

В силу ст. 22 вказаного Закону, у разі смерті страхувальника -фізичної особи, який уклав договір майнового страхування, права і обов»язки страхувальника переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування. В інших випадках права і обов»язки страхувальника можуть перейти до іншої фізичної особи чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов»язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов»язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_2, в інтересах якої ОСОБА_4 уклав договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, після смерті страхувальника не звернулась до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»із заявою про перехід до неї прав та обов»язків страхувальника, дія договору страхування припинилась.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідачки ОСОБА_2 не була застрахована, тому вона повинна відповідати за позовом ОСОБА_1

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги заперечення відповідачки та її представника в тій частині, що належним відповідачем по справі є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, коли відшкодування шкоди в натурі неможливо, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодування заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодуються неодержані доходи у зв"язку із заподіянням шкоди майну.

Згідно копій акту виконаних робіт № 284 від 04 квітня 2011 року та товарного чеку № 258 від 01 квітня 2011 року, реальна вартість збитків, які поніс позивач, у зв»язку з відновленням його пошкодженого автомобілю, складає 9428,00 грн. і дана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Суд вважає, що заперечення відповідачки та її представника відносно того, що позивач не надав суду належних доказів вартості заподіяних йому збитків є необґрунтованими, оскільки вищезазначені копії акту та товарного чеку є належними і допустимими доказами.

Крім того, статтею 1167 Цивільного кодексу України, закріплені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, тобто моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодується назалежно від вини органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, оргнау місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягненняч у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 та п 3 ч. 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом встановлено, що шкода позивачу була завдана неправомірними діями відповідачки, що встановлено, вищезазначеною постановою Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 березня 2011 року.

Крім того, суд вважає, що факт заподіяння моральної шкоди позивачу в результаті неправомірних дій відповідачки, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_1 зазнав душевних страждань у зв»язку з пошкодженням його автомобілю. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір компенсації моральної шкоди для позивача повинен складати 1000 грн.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просив в стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 400,00 грн у вигляді понесених ним витрат на правову допомогу.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи належать витрати на правову допомогу.

Таким чином, суд вважає, що позивач помилково відніс витрати, які поніс на складання позовної заяви та юридичну консультацію в загальній сумі 400 грн. до шкоди, оскільки ці витрати є судовими.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином або юридичною особою і адвокатським об»єднанням чи адвокатом. Оскільки адвокат не брав участі у даній справі і позивач не надав угоди, укладеної між ним та адвокатом, підстави для присудження даних судових витрат з ОСОБА_2 відсутні.

Разом з тим, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним судові витрати, пов»язані зі сплатою судового збору в сумі 96,28 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., які були понесені позивачем, стягнути з відповідачки на його користь.

На підставі ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. 22, 28 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9228, 00 грн, моральну шкоду в сумі 1000,00 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 96,28 грн та на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн , всього - 10444,28 грн. ( десять тисяч чотириста сорок чотири грн., 28 коп).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: