Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 червня 2012 р. Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Вайсенштейн А.М.,

за участю позивачки та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2011 року позивачка звернулася до суду із позовом з подальшими уточненнями про стягнення з відповідача заборгованості по аліментах у розмірі 24 286,76 грн. та неустойки за затримання сплати аліментів у розмірі 104 478,67 грн.

У судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала та пояснила, що відповідач з липня 2007 по квітень 2011 року аліменти на утримання двох синів не сплачував, фактично припинивши будь-яку допомогу на утримання дітей. В зв'язку з цим станом 01 травня 2011 року утворилася заборгованість по аліментах у сумі 21892, 62 грн. З квітня 2011 року відповідач почав сплачувати аліменти не в повному обсязі, в зв'язку з чим станом на травень 2012 року загальна сума заборгованості по аліментах складає 24 286,76 грн. З цієї суми вона провела розрахунок неустойки у розмірі 1% за кожен день прострочення по аліментам окремо за кожний рік прострочення.

Відповідач вимоги позову не визнав. Суду пояснив, що з 2007 року по 2011 рік офіційно не працював, а ніяких документів, викликів чи повідомлень з ДВС про наявність у нього заборгованості він не отримував. Вважав, що не має заборгованості по аліментах, оскільки надавав добровільно допомогу синам. Стосовно нарахування пені, то він не вбачає своєї вини у несплаті аліментів чи сплати аліментів у меншому, ніж нараховано державним виконавцем , розмірі, оскільки весь цей час отримує низький дохід, крім того в вересні 2011 року у нього народилася донька, яку він також повинен був утримувати, а два роки тому він переніс операцію з приводу захворювання на туберкульоз легень. З огляду на його незадовільний матеріальний стан та знаходження на утриманні малолітньої дитини просив про відмову у позові стосовно нарахуванні пені.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та виконавчого провадження, судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають синів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2006 року з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1\3 частини його доходів, але не менше 30% від середнього прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку , щомісячно, починаючи з 16 березня 2006 року і до їх повноліття. На підставі даного рішення суду було видано виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження постановою державного виконавця Ленінського ВДВС від 21.09.2007 року.

Згідно відміток на виконавчому листі , 20.07.2007 року виконавчий лист було повернено в зв'язку зі звільненням платника з роботи, заборгованості по аліментах станом на 17.07.2007 року немає. З 20.08.2007 року виконавчий лист з Ленінського ВДВС направлено до Центрального ВДВС, борг рахується з 17.07.2007 року.

Після цього, виконавче провадження передавалася з Ленінського ВДВС до Центрального ВДВС декілька разів. За цей період ніяких дій щодо розшуку боржника державними виконавцями не проводились, але і сам боржник ніяких заяв до ДВС не подавав. З березня 2010 року Ленінським ДВС проводились дії щодо зясування місяця роботи ОСОБА_2, та наявності у нього майна. 26.03.2010 року на його адресу направлялося попередження щодо злісного ухиляння від сплати аліментів.

04 травня 2011 року Постановою державного виконавця накладено арешт на належну ОСОБА_2 квартиру в межах суми звернення стягнення 21892,62 грн. в зв'язку з несплатою аліментів.

Згідно з довідками Центрального ВДВС заборгованість відповідача по аліментам за виконавчим листом №2-2020 станом на 01 травня 2011 року складає 21 892,62 грн., яка нарахована державним виконавцем згідно середньої заробітної плати по м. Миколаєву за даними обласного управління статистики., станом на 23 квітня 2012 року -24 286,76 грн., при цьому вбачається, що ОСОБА_2, почав сплачувати аліменти з квітня 2011 року у загальному розмірі з квітня по листопада 2011 року = 4316,5 грн. при нарахованих 4827,80 грн. , а за грудень 2011- лютий 2012 року аліменти у розмірі 1879,6 грн. не сплачені.

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача стосовно того, що за відсутності виплати аліментів позивачка не пред'являла до нього за вказані роки претензій в установленому законом порядку, що є підтвердженням того, що він не здогадувався про наявність заборгованості по аліментах. Таке спростовується обставинами справи та, враховуючи те, що відповідач був на той час державним службовцем, не може його виправдовувати , оскільки він не міг не усвідомлювати невиконання своїх зобов'язань. Будь-яких достеменних доказів того, що він досяг домовленості з позивачкою про порядок сплати аліментів в добровільному порядку чи іншу участь в утриманні синів, ОСОБА_2 суду не надав.

Обовязок доказування того, що несплата аліментів була наслідком наявності поважних причин, покладено на платника аліментів, а суд, за аналогією з цивільним законодавством, повинен виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобовязання.

Згідно наданих відповідачем довідок, ОСОБА_2 з грудня 2011 року працює на ТОВ «Миколаївзернопродукт-Грейгово»і має середньомісячну заробітну плату близько 1250 грн. на місяць, при цьому виплачує аліменти у розмірі 50% від своєї зарплати. До цього з квітня 2011 року по листопад 2011 року працював на ТДВ «Миколаївський Діпроміст» , мав середньомісячну заробітну плату близько 1000 грн. на місяць, при цьому виплачував аліменти у розмірі 50% та в деякі місяці до 70% від своєї зарплати

При дослідженні матеріалів виконавчого провадження вбачається, що за теперішнім місцем роботи відповідача виконавчий лист ДВС був направлений 24 лютого 2012 року згідно Постанови про звернення стягнення на заробітну плату платника аліментів ОСОБА_2 від 17.02.2012 року., отримано бухгалтером підприємства 22.03.2012 р. При цьому ОСОБА_2 22.12.2011 року особисто звернувся до начальника ДВС і повідомив нове місце роботи і просив направити виконавчий лист до бухгалтерії.

За такого, суд не вбачає вини відповідача у простроченні сплати аліментів та сплати їх у меншому, ніж нараховано державним виконавцем, розмірі з квітня 2011 року.

На підставі наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що заборгованість по аліментам з липня 2007 року по березень 2011 року виникла з вини відповідача, а тому відповідно до ст. 196 СК України, позивачка, як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Виходячи з положень ч. 1 ст. 20 СК України, позовна давність не застосовується до вимог, що випливають з сімейних правовідносин, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138 та ч. 3 ст. 139 цього ж Кодексу. Тобто, до спірних правовідносин, врегульованих ст. 196 СК України, позовна давність не застосовується.

При цьому, суд виходить з правильності розрахунку загальної суми заборгованості по несплаченим аліментам, оскільки відповідачем у відповідності до статті 195 СК України цей розмір не оспорений та не перевірений з точки зору його правильного обрахунку. Таким чином, при вирішенні спору належить виходити з того, що відповідач не виконує свій обов'язок по утриманню дітей та не сплачує аліменти, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 21892 грн. 62 коп. станом на 01.05.2011 року, на яку повинна нараховуватися пеня.

Але суд не може погодитись з розрахунком суми неустойки (пені), наданим позивачкою, оскільки аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно. Тому розмір неустойки необхідно розраховувати не із загальної суми боргу, а нараховувати на щомісячну заборгованість, починаючи з дня її виникнення по день добровільного погашення боргу або на день стягнення.

Нарахування неустойки (пені) за несвоєчасно сплачені відповідачем аліменти на утримання синів необхідно здійснювати за період з липня 2007 року квітень 2011 року включно, виходячи з наступних розрахунків:

- за липень 2007 року ((172,39 грн. х 1%) : 100) х 1730 день (з 1 серпня 2007 року по 20 червня 2012 року) = 2 982 грн. 35 коп.;

- за серпень 2007 року ((346,22 грн. х 1%) : 100) х 1700 днів (з 1 вересня 2007 року по 20 червня 2012 року) = 5885,74 грн. ;

- за вересень 2007 року ((344,78 грн. х 1%) : 100) х 1670 днів (з 1 жовтня 2007 року по 20 червня 2012 року) = 5757,72 грн.

- за жовтень 2007 року ((348,88 грн. х 1%) : 100) х 1640 днів (з 1листопада 2007 року по 20 червня 2012 року) = 5721,64 грн.

- за листопад 2007 року ((347,91 грн. х 1%) : 100) х 1610 днів (з 1 грудня 2007 року по 20 червня 2012 року) = 5601,35 грн.

- за грудень 2007 року ((362,01 грн. х 1%) : 100) х 1550 днів (з 1 січня 2008 року по 20 червня 2012 року) = 5657,65 грн. Отже, сума пені за 2007 рік становить 31606,45 грн.

Таким чином, загальний розмір неустойки по оплаті аліментів , яка підлягає стягненню з відповідача, буде значно перевищувати розмір, заявлений позивачкою. Проте суд повинен вирішувати справу виключно в межах позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача в судовому засіданні, на його утриманні знаходиться малолітня донька, ІНФОРМАЦІЯ_3, він отримує низький дохід, про що не заперечувала позивачка.

Разом з цим, відповідно до ст. 3 ЦК України про справедливість, розумність та добросовісність і ч. 2 ст. 196 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного положення відповідача, знаходження на його утриманні малолітньої дитини, отримання майже мінімальної заробітної плати, стану його здоровя, а також співрозмірності збитків - розміру нарахованої пені до розміру заборгованості, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки(пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання синів, що підлягає стягненню з відповідача, з 104 478 ,67 грн. до 12 000 грн.

Що стосується позовних вимог стосовно стягнення заборгованості по аліментах, відповідно до ст. 194, 196 СК України, п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд приходить до висновку, що правових підстав для стягнення заборгованості по аліментам з відповідача немає, оскільки аліменти на утримання синів, стягнуті на підставі рішення суду, яке на теперішній час не втратило законну силу, а наявність заборгованості за виконавчим листом не є підставою для звернення з позовом до платника аліментів про її стягнення в порядку ст. 194 СК України. У тому разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з розміром заборгованості за аліментами, обчисленим державним виконавцем, а також не згодні з діями державного виконавця щодо не проведення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості, то дане є підставою для звернення до суду з іншими вимогами про оскарження дій державного виконавця і визнання заборгованості.

Згідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню на користь держави з відповідача у розмірі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000 (дванадцять тисяч) грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ Гуденко О.А.