СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
23 червня 2008 року | Справа № 5020-5/044 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін:
позивача: Анастасов Юрій Іванович, директор,
Москалець Юрій Олександрович, довіреність № Д-4 від 11.02.2008,
відповідача: Рендак Сергій Анатолійович, довіреність б/н від 22.05.2008,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбірео" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 12.05.2008 у справі №5020-5/044
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріанон" (вул. Косарєва, 10-40, місто Севастополь, 99006)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбірео" (вул. Новоросійська, 51-6, місто Севастополь, 99011)
про стягнення заборгованості в розмірі 57500,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ріанон” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Альбірео", про стягнення заборгованості за договором підряду № 9 від 19.04.2007 в розмірі 57500,00 грн., з яких: 50000,00 грн. основного боргу, 7500,00 грн. пені, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином виконувались обов'язки за договором.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що строк виконання своїх зобов'язань за договором не настав, оскільки позивачем не був своєчасно наданий рахунок на оплату виконаних робіт.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.05.2008 (суддя Євдокимов І.В.) у справі № 5020-5/044 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Альбірео" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ріанон” 53287,67 грн., з яких: 50000,00 грн. - основна заборгованість, 3287,67 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 532,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,35 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконані умови договору підряду по оплаті виконаних позивачем робіт за договором.
Не погодившись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, оскільки висновки господарського суду першої інстанції суперечать матеріалам справи.
Апелянт зазначає, що, виходячи з умов договору, яким врегульований порядок розрахунків сторін, відповідач зобов’язаний оплатити вартість фактично виконаних робіт на підставі підписаних повноважними представниками сторін актів прийому виконаних робіт протягом 5 днів з дня отримання рахунку. Доказів вручення рахунку відповідачу на оплату виконаної роботи позивач суду не надав на момент звернення до суду. У ході судового засідання 28 березня 2008 позивач визнав той факт, що рахунки відповідно до пункту 4.1 договору підряду товариство з обмеженою відповідальністю „Ріанон” ніколи під розпис відповідачу не вручало та рекомендованою кореспонденцією не направляло.
Тільки під час розгляду даної справи позивач виконав належним чином умови пункту 4.1 договору підряду, а саме: рекомендованим листом 21.03.2008 надіслав на адресу „Альбірео” рахунок на оплату виконаних робіт. Вказаний рахунок надійшов на адресу відповідача 25.03.2008 і через п’ять днів (31.03.2008) у позивача виникло право вимоги та відповідно право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Позивач не надав суду доказів того, що було пред’явлено письмову вимогу на оплату врученого рахунку. Отже, строк виконання зобов’язання по оплаті виконаних робіт не настав на момент звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Ріанон” з позовом по дійсній справі.
Як стверджує відповідач, у суду не було правових підстав для задоволення позовних вимог позивача як у частині стягнення суми основного боргу, так й пені за неналежне виконання грошових зобов’язань. Матеріали справи не підтверджують факт того, що позивач повністю виконав умови пункту 4.1 договору підряду № 9 від 19.04.2007.
Оскаржене рішення суду не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, викладеним у Постанові Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що відповідач за виконані за договором роботи розрахувався не до кінця, на лист товариства з обмеженою відповідальністю „Ріанон” від 22.11.2007 з проханням здійснити розрахунок за виконані роботи у розмірі 50000,00 грн. не відповів та не здійснив оплату.
Претензій по обсягу та якості виконаних робіт з боку відповідача на адресу позивача не надходило.
На претензію позивача № 1 від 11.12.2007 відповідач також не відповів.
Позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 змінено склад судової колегії, суддю Волкова К.В. замінено на суддю Голика В.С.
Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши справу, судова колегія встановила таке.
19.04.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю „Альбірео” (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ріанон” (Підрядник) був укладений договір підряду № 9, відповідно до умов підпункту 1.1 пункту 1 якого Підрядник зобов'язався власними силами та коштами, із своїх і (або) з матеріалів Замовника виконати роботи (надати послуги), передбачені підпунктом 1.2 пункту 1 договору, а Замовник зобов'язався прийняти виконані роботи (надані послуги) та оплатити їх.
На виконання умов договору позивачем були виконанні роботи на суму 200000,00 грн., що підтверджується довідками виконаних послуг та актами прийому виконаних підрядних робіт, які завірені печатками сторін договору (т.1 а.с. 11-13, т. 2 а.с. 2-105).
Зобов'язання по виконанню робіт позивачем виконувались належним чином та своєчасно, але оплата за надані послуги відповідачем була проведена частково у сумі 150000,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 50000,00 грн.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору роботи позивачем виконані належним чином та в узгоджений сторонами строк, про що свідчать акти прийому робіт, підписані та скріплені печатками сторін договору. Також про це свідчить частково оплачені відповідачем виконані роботи в сумі 150000,00 грн. на підставі актів прийому виконаних робот. Будь-яких претензій щодо якості виконаних робіт з боку відповідача на адресу не надходили.
Також з матеріалів справи слідує, що позивачем неодноразово направлялись вимоги про оплату виконаних робіт (т. 1 а.с. 65-68, т. 2 а.с. 116-118).
Отже, оскільки відповідачем не виконані зобов’язання договору підряду № 9 від 19.04.2007 щодо оплати виконаних робіт, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за договором.
Посилання апелянта на обставини неотримання ним рахунку на оплату, що свідчить, на його думку, про ненастання у позивача права вимоги і є підставою для відмови у позові, судова колегія вважає такими, що не звільняють відповідача від належного виконання умов договору про оплату прийнятих робіт за підрядом.
Крім того, відповідач не заперечував факту отримання ним рахунку під час судового розгляду справи, разом з тим безпідставно відмовився оплатити рахунок, що безумовно порушує інтереси позивача й свідчить про ігнорування відповідачем вимог законодавства щодо добросовісного користування процесуальними правами й належного виконання зобов'язання відповідно до умов договору, вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту тощо.
Також судова колегія погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення позову про стягнення пені на підставі такого.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Згідно пункту 8.5 договору підряду у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки Листом Національного Банку України від 17.05.2007 № 14-011/1150-5118 встановлено, що з 01.06.2007 розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,0 % річних, позивач перевищив встановлену ставку Національного Банку України й невірно розрахував пеню за період з 01.09.2007 по 28.01.2008 у розмірі 7500,00 грн.
Тобто, господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано зроблено перерахунок неустойки (пені) та стягнуто з відповідача на користь позивача 3287,67 грн. Також судом правильно вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбірео" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.05.2008 у справі № 5020-5/044 залишити без змін.
Головуючий суддя підпис Ю.В. Борисова
Судді підпис Ю.М. Гоголь
підпис В.С. Голик