Справа № 712/2086/2012
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.03.2012 м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Фазикош О.В.,
при секретарі Богдан О.М.,
з участю прокурорів Серпухов О.О.,
Піпаш І.І.,
Захисника ОСОБА_2,
Потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород кримінальну справу відносно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Хохонів, Галицького району, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, з середньою повною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, б/н, старший механік-водій 3-ої танкової роти, солдат, на посаді з 29 вересня 2011 року
у скоєнні злочину, передбаченого ст.405 ч. 2 КК України,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем строкової служби, 15.01.2012року близько 18.30 год., перебуваючи у спальному приміщенні казарми 3-ї танкової роти військової частини А0822, будучи невдоволеним розпорядженнями по службі свого начальника молодшого сержанта ОСОБА_3, з метою принизити честь та гідність останнього, усвідомлюючи, що ОСОБА_3 є його начальником по військовому званню та старшим добового наряду, у порушення правил взаємовідносин між військовослужбовцями, передбачених ст.ст. 19, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст.11, 30, 32, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст.4 Дисциплінарного статуту ЗС України, які зобов'язують кожного військовослужбовця виконувати накази начальника, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків, поважати честь та гідність інших військовослужбовців, додержуватися правил військової ввічливості, ставитися до начальника з повагою, постійно бути зразком високої культури, умисно наніс молодшому сержанту ОСОБА_3 два удари кулаками правої та лівої руки у грудну клітину, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця у ділянці грудного м'язу зліва, чим вчинив заподіяння тілесних ушкоджень щодо начальника, у зв'язку із виконанням останнім обов'язків з військової служби, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 405 ч.2 КК України.
Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся та дав аналогічні показання, як викладено вище, підтвердивши що у в/частині А0822 військову службу проходить з вересня 2011року. З молодшим сержантом ОСОБА_3, який проходить разом з ним військову службу у 3-ій роті, та який за військовим званням є його начальником, відносини у нього службові, конфліктів на ґрунті особистої неприязні між ними не було.
15 січня 2012 року, він з молодшим сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_5 заступили в наряд по охороні в/містечка №43. Старшим наряду був молодший сержант ОСОБА_3 Близько 18.30 год., він з ОСОБА_3 вирішили піти в приміщення казарми в/частини А0822 за теплим одягом, а ОСОБА_3 окрім того, заповнити документацію по прийняттю наряду. Коли вони зайшли в спальне приміщення казарми, ОСОБА_3, як начальник віддав йому наказ одягнути утеплену куртку та повертатися на місце служби в наряді, що йому не сподобалося, оскільки особисто він, ОСОБА_3 як свого начальника не сприймав, а тому відповів що одягне куртку пізніше. Однак, ОСОБА_3 повторно віддав йому наказ швидше одягати утеплену куртку та повертатися в наряд. Даний факт -повторне наголошення одягнути куртку з боку ОСОБА_3 його вкрай обурило. А тому, будучи невдоволеним даним фактом, він підійшов до нього та, з метою, показати йому, що вказівки його, як начальника, його (ОСОБА_4) обурюють, наніс йому кулаками рук два удари в область грудей: спочатку один лівою, а потім другий правою, від чого останнього похитнуло. ОСОБА_3 у відповідь йому нічого не говорив та не вчинив ніяких дій.
Зазначає, що він розумів, що вказівки ОСОБА_3 як начальника для нього, як за військовим званням, так і як старшого наряду є обов'язковими та підлягають виконанню, однак, враховуючи те, що за своїми морально-вольовими якостями останній не відповідає своєму військовому званню та на його (ОСОБА_4) думку той не здатний керувати особовим складом, зокрема ним, та з метою, щоб в подальшому у ОСОБА_3 не виникало бажання давати які не будь йому ще вказівки, він наніс йому вказані два удари.
У подальшому, так як підсудний ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, державним обвинувачем по справі у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження усіх доказів, які підтверджують вину підсудного у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів, які характеризують особу підсудного. Підсудний з даним клопотанням погодився. Враховуючи те, що підсудний та всі інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судове слідство у справі із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України.
Судом з'ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності його позиції у суду не виникає. За таких обставин, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Крім визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, його вина доведена іншими доказами, зібраними по даній справі та дослідженими у судовому засіданні:
Ш Протоколом отримання явки з повинною гр. ОСОБА_4 від 23.01.2012 року, згідно з яким він повністю визнає свою вину у вчиненому злочині, /а.с. 9-10/
Ш Висновком судово-медичної експертизи №9 від 31.01.2012 року в ОСОБА_3 від нанесення ОСОБА_4 йому ударів виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця у проекції великого грудного м'язу., які виникли від дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею по ударному механізму спричинення, якими могли бути затиснуті в кулак ріки сторонньої людини. /а.с. 62-64/
Ш Протоколом огляду та речовими доказами по справі - журналом інструктажу по заходам безпеки під час несення служби по охороні СТО; книгою прийняття та здавання чергування вивільного містечка №43 (СТО) в/частини А0822; робочого зошиту начальника патруля по охороні військового містечка №43 (СТО) в/частини А0822 та книги добору варти 3-ї танкової роти в/частини А0822 підтверджується факт перебування 15 січня 2012року з 18.00год. молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_4 в добовому наряді «патруль по охороні станції технічного обслуговування в/частини». /а.с. 44-46, 47-48, 49-50, 51-52, 53-54, 58/
Ш Згідно витягу з наказу командира в/частини А0822 №221 від 29.09.2011року вбачається що ОСОБА_3 призначений на посаду командира танка 3-ої танкової роти та цим же наказом йому присвоєне чергове військове звання «молодшого сержанта». /а.с. 101/
Ш Відповідно до витягу з наказу командира в/частини А0822 №221 від 29.09.2011року вбачається що ОСОБА_4 призначений на посаду старшого механіка-водія 3-ої танкової роти /а.с. 101/
Ш Відповідно до довідки командира в/частини А0822 №5 від 30.01.2012року молодший сержант ОСОБА_3 є начальником за військовим званням по відношенню до солдата ОСОБА_4 /а.с. 102/
Ш Згідно довідки Мукачівського військового госпіталю №44/88 від 27.01.2012року ОСОБА_4 за станом здоровя придатний до військової служби. /а.с. 100/
Оскільки ОСОБА_4 вчинив щодо командира танка 3-ої танкової роти, молодшого сержанта ОСОБА_3 , тобто начальника, насильницькі дії і заподіяв останньому побої у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, то ці його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.405 КК України.
Оскільки судом встановлено, що солдат ОСОБА_4, будучи військовослужбовцем строкової служби, під час несення служби завдав побої та спричинив легкі тілесні ушкодження молодшому сержанту ОСОБА_3, який був для нього начальником за своїм військовим званням, то вчинене ним суд кваліфікує за ч.2 ст. 405 КК України.
Призначаючи підсудному міру покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані, характеризуючі його особу.
Також, суд враховує сімейний стан підсудного, його батькоє інвалід 2 групи.
За місцем строкової служби підсудний характеризується позитивно, не одружений, має молодий вік, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, раніше не судимий.
За висновком військово-лікарської комісії ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби.
До обставин, які пом'якшують покарання підсудного, суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вперше вчинення злочину, позитивні характеристики з місця проживання, вік підсудного.
Обтяжуючих покарання обставин, згідно статті 67 КК України, суд в діях підсудного не вбачає.
Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», а тому суд враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, всі пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього ст.75 КК України з встановленням йому обов'язків згідно ст.76 КК України.
При цьому суд приймає також до уваги те, що підсудний як на досудовому слідстві так і при розгляді справи в суді визнавав себе винним повністю, не ставив під сумнів покази свідків, докази по справі, з часу порушення кримінальної справи, її розгляду підсудний не ухилявся від явки до слідчого, суду, за час розгляду справи підсудний не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, тим самим поведінка підсудного з часу вчинення ним злочину змінилась, а тому на думку суду призначення підсудному вищезазначеного покарання, з обов'язковим контролем кримінально-виконавчої інспекції, сприятиме виправленню засудженого.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
з а с у д и в:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст.405 ч.2 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 залишити попередній -нагляд командування військової частини А-0822.
Речові докази по справі: журнал інструктажу по заходам безпеки під час несення служби по охороні СТО, книгу прийняття та здавання чергування військового містечка № 43 (СТО) в/ч А-0822, робочий зошит начальника патруля по охороні військового містечка № 43 (СТО) в/ч А-0822, книгу добору варти 3-ої танкової роти в/ч А-0822 передати за належністю до в/ч А-0822.
Апеляція на вирок може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_6