ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2008 р. Справа № 12/123
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Остапчук А.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Федусової Р.М. - представника за довіреністю №32 від 01.01.2008р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця",
м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Житомирської області
від "20" березня 2008 р. у справі № 12/123 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат
"Кварцит", смт. Першотравневе Овруцького району Житомирської області
про стягнення 11925,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.03.2008р. у справі № 12/123 позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Відкритого акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" про стягнення 11925,00 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 5962,50 грн. штрафу, 119,25 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржений судовий акт скасувати та прийняти новий - про задоволення заявлених позовних вимог в повному об'ємі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій невмотивовано та необґрунтовано скористався приписами ст. 233 Господарського кодексу України та не встановив всіх обставин справи, а саме збитки кредитора за договором перевезення не визначались і до стягнення не заявлялись. Також при вирішення питання щодо зменшення штрафу суд повинен встановити ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін та й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Судом першої інстанції не взято до уваги вимоги п.2 ч.2 ст. 232 Господарського кодексу України, які вказують на те, що законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягнення тільки штрафних санкцій не враховуючи наявність збитків. Крім того, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але відповідачем не надано господарському суду належних доказів щодо важкого фінансового стану товариства, як виняткової обставини.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав та свого повноважного представника в засідання суду не направив.
Зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 18.04.2008р., а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає переглядові справи за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
В лютому 2008р. в господарський суд Житомирської області звернулось Державне підприємство "Придніпровська залізниця" з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" про стягнення з останнього 11925,00 грн. штрафу за неправильне зазначення в залізничній накладній маси транспортованого вантажу.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що відповідно до залізничної накладної № 33193662 на станцію призначення Кривий Ріг Головної Придніпровської залізниці 21.10.2007р. прибув вагон № 67194373 з кварцитом СКМ-97, відправлений Овруцьким гірничо-збагачувальним комбінатом "Кварцит".
На станції призначення за вимогою вантажоотримувача ВАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" було здійснено контрольне зважування вантажу, в результаті якого було встановленню, що фактична маса вантажу менша, ніж маса, зазначена у накладній, на 6450 кг , що підтверджується комерційним актом серії АЭ 022919 від 22.10.2007р., де, крім того, також зазначено, що вагон № 67194373 у технічному відношенні для перевезення справний.
Посилаючись на Статут залізниць України позивач просив стягнути з відправника за невірно зазначену масу вантажу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р., № 457 затверджено Статут залізниць України, на підставі якого затверджуються Правила перевезення вантажів, технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, інші нормативні акти.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки , санітарні норми та правила на залізничному транспорті є без виключення обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України ( ст.ст. 3,4 Статуту ).
На підставі Статуту розроблені Правила перевезення вантажів залізничним транспортом України, складовою яких ( розділ 4 ) є Правила оформлення перевізних документів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084.
Відповідно до розділу 4 зазначених Правил на кожне відправлення вантажу відправник повинен надати станції навантаження комплект перевізних документів.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, який укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Графи комплекту перевізних документів, які заповнюються вантажовідправником, перелічені у п.2.1 розділу 4 Правил. Вантажовідправник обов'язково повинен зазначити повне найменування, поштову адресу та цифровий код одержувача, точне найменування станції та залізниці призначення вантажу, його масу і код станції.
Згідно ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладних.
Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі, передбаченому ст. 118 вказаного Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
На підставі ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України відповідачу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 11925,00 грн. (2385 грн. х 5) та направлено претензію № 65 з вимогою сплатити вищевказаний розмір штрафу.
Відповідач на вказану претензію відповіді не надав та нарахований позивачем штраф не сплатив.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
За таких умов позовні вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 11925,00 грн. є правомірними.
Однак, положення ст. 233 Господарського кодексу України передбачають право суду зменшувати розмір штрафних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відтак, враховуючи вищевикладене, а також те, що вантажоотримувач вчасно отримав вантаж, збитків позивачеві чи іншим особам не причинено, місцевий господарський суд обґрунтовано зменшив розмір штрафу на 50%, а саме до 5962,50 грн.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2008р. у справі № 12/123 є законним та таким, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 20 березня 2008 року у справі № 12/123 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ - без задоволення.
2. Справу № 12/123 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1- до справи;
2- позивачу;
3- відповідачу;
4- в наряд.