ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" червня 2008 р. Справа № 11/31
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Рубцова О.В. - представника за довіреністю №14/21-11-08 від 14.04.08р.,
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-
Транс-Сервіс", смт. Попільня
на рішення господарського суду Житомирської області
від "08" квітня 2008 р. у справі № 11/31 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Транс-Сервіс", смт. Попільня
про стягнення 164782,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області позов Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" ( м. Київ ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Транс-Сервіс" ( смт. Попільня ) про стягнення 164782,00 грн. задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Транс-Сервіс" (13500, Житомирська область, смт.Попільня, вул.Радянська, 31, код 33864825 ) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" ( 01023, м.Київ, вул.Мечникова, 16-а, код 30401456 )
- 138709,79 грн. основної заборгованості;
- 10074,69 грн. пені;
- 2772,62 грн. - 3% річних;
- 13224,90 грн. - інфляційних втрат;
- 1647,83 грн. державного мита;
- 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення основного боргу в сумі 138 709,79 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути суму основного боргу в розмірі 123 709, 79 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, а саме:
- товариство не було повідомлене належним чином про судове засідання;
- у вступній частині оскарженого рішення зазначається, що прокурором подано позов про стягнення заборгованості на загальну суму 21096,83 грн., а в резолютивній частині стягується загальна сума боргу 164728,00 грн.;
- висновок місцевого суду про те, що станом на 08.01.2008 р. борг відповідача склав 138709,79 грн. і на момент вирішення спору не змінився, є безпідставним, оскільки 27.12.2007 р. товариством було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 15 000 грн. як лізингові платежі по договору №6-06-18 ФЛ від 15.02.2006 р.;
- суду при задоволенні позовних вимог необхідно було зменшити суму основного боргу на 15 000 грн. і відповідно до нової суми перерахувати суму пені, 3% річних та інфляційних.
У судовому засіданні представник позивача проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про причини його неявки суд не повідомив.
Зважаючи на те, що копії ухвали про призначення судового засідання на 17.06.2008 р. надіслано на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією та отримано ними ( про що свідчать копія відповідного реєстру відправки Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 р. та повідомлення про вручення поштових відправлень ), апеляційний суд розглянув скаргу по суті без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що в січні 2008 р. ВАТ Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" подано до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з ТзОВ "Євро-Транс-Сервіс" ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) 164 782 грн. , з яких 138 709,79 грн. заборгованості по лізингових платежах згідно з договором №6-06-18 фл від 15.02.2006 р., 10 074,69 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, 13 224,90 грн. інфляційних, 2 772,62 грн. 3% річних (а.с.2-4).
Ухвалою від 11.01.2008 р. суд першої інстанції прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №11/31 (а.спр.1).
Розглянувши позовні вимоги по суті, місцевий суд (як вже зазначалось ) своїм рішенням від 08.04.2008 р. задовольнив їх у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, що призвело до утворення боргу у сумі 138709,79 грн. Суд також зазначив, що погоджується з позивачем в розрахунках пені, 3% річних та інфляційних втрат, вважаючи їх такими, що відповідають чинному законодавству (а.спр.42,43).
Судова колегія частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" ( лізингодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Транс-Сервіс" ( лізингоодержувач ) було укладено договір фінансового лізингу №6-06-18 фл (копія якого міститься на а.спр.12-16) та додаток №1 до нього (а.спр.17), згідно з якими лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на умовах лізингу Зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" загальною вартістю 520 487,00 грн.
Об"єкт лізингу позивачем було передано відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 30.06.2006 р. (а.спр.18).
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 вищезазначеного договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості; розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів", (а.с.19).
У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором лізингу №6-06-18 фл від 15.02.2006р. сторони передбачили певні умови, зокрема, обов"язок лізингоодержувача своєчасно та в повному обсязі згідно з погодженим з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (підпункт 3.5.2. договору ).
За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже зазначалось, відповідач прийняв об"єкт лізингу, отже, відповідно, у нього виникли зобов"язання по оплаті лізингових платежів.
Однак такі зобов"язання відповідач належним чином не виконав, своєчасного та повного розрахунку не провів (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне).
Судова колегія встановила, що на момент подання позову основна заборгованість складала 138 709,79 грн., а на момент прийняття рішення - 123 709,79 грн.
Висновку про те, що сума боргу зменшилась, апеляційний суд дійшов, зважаючи на наступне.
За повідомленням відповідача, у грудні 2007 р. він сплатив позивачу 15 000 грн. в рахунок проведення лізингових платежів по договору №6-06-18 фл. В підтвердження здійснення проплати відповідачем подано до апеляційного суду копію квитанції №3 Р від 27.12.2007 р.
Представник позивача Рубцов О.В. в засіданні апеляційного суду вказав, зокрема, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Транс-Сервіс" була перерахована заборгованість в розмірі 15000,00 грн. по договору фінансового лізингу №6-06-18 фл від 15.02.2006р. після звернення Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до суду першої інстанції з позовом.
Слід зазначити, що згідно з відтиском штемпеля відділення поштового зв"язку на поштовому конверті, в якому позовну заяву надіслано на адресу господарського суду Житомирської області, датою відправки цінного листа є 25.12.2007 р.
Отже, при оформленні позовної заяви від 24.12.2007 р. сума основного боргу складала 138 709,79 грн., а часткову проплату проведено 27.12.2007 р.
Апеляційний суд визнає обґрунтованими позовні вимоги ВАТ Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в частині стягнення основного боргу у сумі 123 709,79 грн. Вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.
Судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи; він дійшов помилкового висновку, що на момент вирішення спору сума основного боргу складала 138 709,79 грн. В цій частині оскаржене рішення необхідно змінити.
В частині стягнення 15 000 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Як вже зазначалось, однією із позовних вимог було також стягнення з відповідача 10 074,69 грн. пені.
З приводу цієї вимоги слід зазначити таке.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється у письмовій формі ( одним із видів забезпечення виконання зобов"язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дата сплати лізингових платежів згідно з графіком у сумі 70 265,75 грн. - 30.12.2006 р.
Можливий період нарахування пені з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України з 31.12.2006 р. по 30.06.2007 р.
Позивач просить стягнути пеню за період з 01.06.2007 р. по 27.11.2007 р. Отже, до стягнення підлягає пеня за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2007 р. у сумі 923,29 грн. ( розрахунок здійснено апеляційним судом за 30 днів:8 х 2 : 365 днів х 70 265,75 грн. х 30 днів:100 =923,29 грн.).
Дата сплати лізингових платежів згідно з графіком у сумі 68 444, 04 грн.- 30.06.2007 р.
Позивач нарахував й просив стягнути пеню за період з 30.06.2007 р. по 27.11.2007 р. ( за 151 день) у сумі 4 530,43 грн. Судова колегія вважає обґрунтованими такий розрахунок й вимоги позивача.
Таким чином, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення пені у сумі 923,29 грн. за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2007 р., виходячи із суми боргу 70 265,75 грн., а також у сумі 4 530,43 грн. за період з 30.06.2007 р. по 27.11.2007 р., виходячи із суми боргу 68 444, 04 грн.
З відповідача слід стягнути на користь позивача 5 453, 72 грн. пені (923,29 грн.++4 530,43 грн.).
Оскільки місцевим судом фактично стягнуто іншу суму пені, оскаржене рішення в цій частині підлягає зміні ( суд першої інстанції порушив норми матеріального права).
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних слід зазначити таке.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 2772,62 грн., інфляційні - в сумі 13224,90 грн.
Апеляційний господарський суд погоджується з розрахунками 3% річних та інфляційних. Суд першої інстанції правомірно задовольнив ці вимоги. У вказаній частині рішення законне та обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, а тому його необхідно залишити без змін у цій частині.
Слід зазначити, що оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то у відповідності з приписами ст.ст.49,99 ГПК України апеляційний суд покладає витрати з державного мита та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З обґрунтовано заявленої суми - 160 161,03 грн. (138 709,79 грн. боргу (частина боргу-15 000 грн. сплачена після звернення до суду) + 5 453,72 грн. пені + 2772,62 грн. 3% річних + 13224,90 грн. інфляційних) до стягнення підлягають 1 601,61 грн. витрат по оплаті державного мита та 114,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Оскільки суд першої інстанції неправомірно стягнув інші суми, оскаржене рішення в частині стягнення судових витрат необхідно змінити.
Доводи скарги про те, що слід було перерахувати суму пені, 3% річних та інфляційних у зв"язку з тим, що сума основного боргу зменшилась на 15 000 грн. є безпідставними, оскільки частина боргу у вказаній сумі сплачена після звернення до суду.
Безпідставними також є доводи скарги про те, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду.
Копії ухвали про призначення судового засідання на 08.04.2008 р. , в якому прийнято рішення по суті вручено уповноваженим особам сторін, у т.ч. відповідача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.спр.38,39).
Суд першої інстанції правомірно, у відповідності із приписами ст.75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.
Оскільки апеляційний суд лише частково погоджується з доводами скарги, вона підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.80 п.1-1, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Транс-Сервіс" (смт. Попільня) задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2008р. у справі №11/31 змінити в частині стягнення основного боргу, пені, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
" Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Транс-Сервіс" (Житомирська область, смт. Попільня, вул. Радянська, 31, код 33864825) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечникова,16-а, код 30401456) - 123709,79 грн. боргу, 5 453,72 грн. пені, 2772,62 грн. 3% річних, 13224,90 грн. інфляційних, 1 601,61 грн. витрат по оплаті державного мита та 114,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн. боргу припинити.
В решті позову відмовити."
В іншій частині рішення залишити без змін.
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.
4. Справу №11/31 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя:
судді:
Віддрук. 4 прим.:
------------------------
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд