Справа № 712/2320/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2012 м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Фазикош О.В.,

при секретарі Богдан О.М.,

з участю прокурора Сочка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород кримінальну справу відносно громадянина:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця за національністю, громадянина України, уродженця с. Ромочевиця, Мукачівського району, мешканця АДРЕСА_1, освіта:вища, пенсіонера, раніше не судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ст..15 ч.2, ст.185 ч. 1 КК України,

в с т а н о в и в :

19.12.2011 року близько о 13-45 год. ОСОБА_1 знаходячись в магазині «Сільпо»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», розташованому по вул. Швабська, 3 в м. Ужгороді, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з прилавків узяв продукти харчування (шпроти ціною 11 грн. 06 коп., печінка тріски ціною 24 грн. 28 коп., балик ціною 88 грн. 05 коп., бекон ціною 34 грн. 06 коп., ковбаса ціною 92 грн. 09 коп. Всього на суму 249 грн. 54 коп.), які заховав під свою куртку. Після чого, реалізуючи свої злочині наміри, не розрахувавшись на касі за означені продукти, ОСОБА_1 намагався вийти із приміщення магазину, однак свої дії до кінця довести не зміг, так як на виході був затриманий працівниками охорони вказаного закладу.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 15 ч.2, ст.185 ч.1 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся та дав аналогічні показання, як викладено вище, підтвердивши що 19.12.2011 року приблизно о 13-45 год. він зайшов до магазину «Сільпо», який розташований по вул. Швабська в м. Ужгороді. В магазині побачив знайомого ОСОБА_2. Далі, ОСОБА_1 пройшов у м'ясний відділ де узяв продукти - ковбасу, бекон та балик, поміщені у вакуумну упаковку. Ці продукти поклав у поліетиленовий пакет. У зв'язку з тим, що він не узяв кошика на вході до магазину, ОСОБА_1 був змушений покласти перелічені продукти до внутрішньої кишені куртки. Потім, він пройшов до іншого відділу де були викладені консерви, там узяв дві консерви - шпроти та печінку тріски, які поклав у ліву кишеню куртки. Далі, побачив що ОСОБА_1 знаходиться в районі каси та розраховується за яблука, ОСОБА_1 спрямував в район кас. Коли підійшов, його вже не було. ОСОБА_1 не мав при собі грошей, тому вирішив позичити гроші у ОСОБА_2 Пройшовши мимо кас, на виході із магазину до нього підійшли охоронці, попросили зупинитися, вийняти та показати продукти харчування, які ніс у куртці та за які не розрахувався на касі.

ОСОБА_1 погодився, разом спустились у службове приміщення де він витяг із куртки перелічені вище продукти - ковбасу, бекон, балик та дві консерви.

ОСОБА_1 пояснив, що дійсно спочатку він не збирався розраховуватися за означені продукти але потім, коли охоронці його затримали став казати, що розрахується за продукти, просив відпустити щоби принести гроші. Він не думав, що справа прийме такий оборот, дуже хвилювався під час розслідування, тому інколи давав заперечні покази. Пояснив що ОСОБА_2 знав давно, та останні роки вже не спілкується з ним.

У подальшому, так як підсудний ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, державним обвинувачем по справі у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження усіх доказів, які підтверджують вину підсудного у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів, які характеризують особу підсудного. Підсудний з даним клопотанням погодився. Враховуючи те, що підсудний та всі інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судове слідство у справі із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України.

Судом з'ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності його позиції у суду не виникає. За таких обставин, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Крім визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, його вина доведена іншими доказами, зібраними по даній справі та дослідженими у судовому засіданні:

Ш протоколом огляду місця події від 19.12.2011 року за адресою вул. Швабська, 3 в м. Ужгороді, магазин «Сільпо»/а.с. 12/

Ш виїмкою матеріалів видео спостереження із магазину «Сільпо»за фактом замаху на таємне викрадення майна від 19.12,2011 року /а.с.58/

Ш речовим доказом - оптичним диском із матеріалами відео спостереження за фактом замаху на таємне викрадення майна від 19.12.2011 року /а.с.62/

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у замаху на таємне викрадення чужого майна, вважає, що органом досудового слідства вірно кваліфіковані його дії за ст. 15 ч.2, ст.185 ч.1 КК України.

Призначаючи підсудному міру покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані характеризуючі його особу.

Під час розгляду кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю і у вчиненому щиро розкаявся, завдані збитки відшкодовано, по місцю проживання характеризується позитивно, є пенсіонером, інкримінований йому злочин відносяться до злочину середньої тяжкості.

До пом'якшуючих вину обставин суд враховує, що підсудний повністю визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання обставини -не встановлено.

На обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

З врахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання у межах санкції ст.185 ч.1 КК України.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», а тому суд враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, всі пом'якшуючі покарання обставини, відшкодування збитків потерпілим вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього ст.75 КК України з встановленням йому обов'язків згідно ст.76 КК України.

При цьому суд приймає також до уваги те, що підсудний як на досудовому слідстві так і при розгляді справи в суді визнавав себе винним повністю, не ставив під сумнів покази свідків, докази по справі, з часу порушення кримінальної справи, її розгляду підсудний не ухилявся від явки до слідчого, суду, за час розгляду справи підсудний не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, тим самим поведінка підсудного з часу вчинення ним злочину змінилась, а тому на думку суду призначення підсудному вищезазначеного покарання, з обов'язковим контролем кримінально-виконавчої інспекції, сприятиме виправленню засудженого.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_1 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: банку шпротів, банку печінки тріски, балик, бекон, ковбасу залишені на відповідне зберігання представнику потерпілого повернути власнику, оптичний диск -залишити при матеріалах справи.

Апеляція на вирок може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.