Справа № 1990/11-139/2012Головуючий у 1-й інстанції Могачевський В.Й.
Провадження № 11/1990/139/12 Доповідач - Іващенко О.Ю.
Категорія - ч.2 ст.286 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Іващенка О.Ю.
Суддів - Кунця І. М., Крукевича М. Н.,
за участю прокурора Семенця О.А.
засудженого ОСОБА_1
захисника засудженого ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, захисника засудженого - адвоката ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2012 року, -
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше несудимого, -
засуджено за ч.2 ст.286 КК України - на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з дня виконання вироку.
Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_1 термін відбутий в ізоляторі тимчасового затримання в період з 17 вересня 2011 року до 27 вересня 2011 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 -у вигляді застави, до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Після набрання вироком законної сили грошові кошти в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., які являються предметом застави повернути заставодавцю - ОСОБА_6.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1судові витрати за проведення судових експертиз в сумі - 4406,72 грн.: на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області- 3234,72 грн.; на користь Львівського НДІСЕ- 1172,00 грн.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, що мав місце за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 17 вересня 2011 року близько 08.00 год., керуючи технічно справним автобусом "IVECO 618" реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався автодорогою "Тернопіль - Скалат - Жванець" у напрямку м. Тернопіль. Проїжджаючи через населений пункт - м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області, в порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України, рухався із швидкістю 63 - 80 км /год.
Проїжджаючи вказаною ділянкою дороги на 21 км + 400 м, ОСОБА_1, в порушення вимог п.1.10 в частині визначення поняття "Безпечна швидкість" та п.12.1 ПДР України - не вибрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб постійно мати змогу контролювати рух автобуса та безпечно керувати ним, в результаті чого не справився з керуванням транспортним засобом і порушивши вимоги п.11.3 ПДР України - виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення автомобілем "AUDI 100" реєстраційний номерний знак 30711, транзитний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку.
Крім того ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.15.1 ПДР України де зазначено, що водій не повинен створювати небезпеку для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створив умови які стали причиною ДТП.
Під час зіткнення пасажир автомобіля "AUDI 100" ОСОБА_7, яка знаходилася в салоні автомобіля на задньому сидінні зі сторони водія, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей з розривом дуги аорти; повними поперечними переломами лівих ребер по кількох анатомічних лініях з ушкодженням плеври та лівої легені; закритої травми живота з повним розміщенням правої долі печінки, розміщенням селезінки, крововиливами у брижу тонкого кишківника; закритої травми органу заочеревинного простору - надрив лівої нирки; чисельних крововиливів, саден, ран - голови, тулуба та кінцівок, які згідно висновку експерта № 614/957 судово-медичної експертизи стосовно живих осіб, - належать до тяжких тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть.
Водій автомобіля "AUDI 100" ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження вигляді закритої травми живота з розривом селезінки, яка супроводжувалася масивно внутрішньочеревною кровотечею та явищами геморагічного шоку, садна передньої поверхні грудної клітки та різаної рани лівої кисті, які згідно висновку експерта № 1809 судово - медичної експертизи, належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки були небезпечними для життя на момент заподіяння.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. п. 1.5, 1.10 (в частині поняття "Безпечна швидкість", 11.3, 12.1 та 12.4 ПДР України, перебуває в причинно - наслідковому зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди, спричиненням смерті ОСОБА_7 та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4
В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчинених ним злочинів, просить вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з суворістю призначеного йому покарання та призначити більш м'яке покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі надавши випробувальний термін для виправлення, мотивуючи своє прохання тим, що судом не взято до уваги всіх пом'якшуючих вину обставин, а саме: повне визнання ним своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, ту обставину, що він в перше притягується до кримінальної відповідальності, злочин є не умисним, а також те, що був тверезим. Крім того просить врахувати, те що потерпілому ОСОБА_4 повністю відшкодовано матеріальні збитки, а також його згоду відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду потерпілій ОСОБА_3
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 злочину в апеляції просить вирок суду першої інстанції стосовно останнього змінити, застосувати до нього положення ст.ст. 69, 75 КК України і призначити йому покарання нижче нижчої межі встановленої частиною санкції статті КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Мотивує це тим, що вирок суду першої інстанції прийнятий з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засудженого, внаслідок суворості. Зокрема судом не в повній мірі враховані всі пом'якшуючі покарання обставини, а саме:повне визнання ним своєї вини, щире каяття, сприяння слідству у встановленні істини по справі, повне відшкодування спричиненої потерпілому ОСОБА_4 шкоди, а також те, що він не судимий, скоїв злочин з необережності, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Крім того, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 виявив бажання в повному обсязі відшкодувати матеріальні збитки потерпілій ОСОБА_3, а також моральну шкоду обом потерпілим, однак остання відмовилась від такої пропозиції. Викладені обставини, на його думку істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину і дають підстави застосувати ст.ст. 69, 75 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, не пов"язане з реальним позбавленням волі.
Захисник потерпілого ОСОБА_4 -адвокат ОСОБА_5 в апеляції підтриманій потерпілим, просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 змінити у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок суворості та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, мотивуючи своє прохання тим, що під час досудового і судового слідства ОСОБА_1 визнав вину за вчинене ним діяння, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдану ОСОБА_4 матеріальну шкоду, претензій до нього потерпілий ОСОБА_4 стосовно відшкодування матеріальної шкоди немає. Крім того, суд при винесені вироку не в повній мірі врахував вік ОСОБА_1, його щире каяття, думку потерпілого ОСОБА_4 про те, що виховання і перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства.
Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, засудженого ОСОБА_1 і його захисника адвоката ОСОБА_2, які просять вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з суворістю призначеного засудженому покарання та призначити більш м'яке покарання із застосуванням ст.69, 75 КК України не пов'язане з реальним позбавленням волі, надавши випробувальний термін для виправлення, прокурора який вважає вирок законним та обгрунтованим, потерпілу ОСОБА_3, яка вважає вирок суду законним і наполягає на призначеному засудженому покаранні у виді позбавлення волі, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають, з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених судом першої інстанції доказів та в апеляціях не оспорюється.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України є правильною.
Щодо покарання, то на переконання колегії суддів, воно призначено винному відповідно до вимог закону.
Згідно ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, яке б сприяло запобіганню вчиненню нею нових злочинів.
Суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_1 злочину і особу засудженого.
Вірно враховані судом першої інстанції і пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі і частина тих, на які посилаються захисник ОСОБА_2, засуджений ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_5
Як убачається з вироку, суд першої інстанції призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, зокрема його виключно позитивну характеристику, думку потерпілого ОСОБА_4, який просив строго не карати винного та думку потерпілої ОСОБА_7, яка просила застосувати суворе покарання у виді позбавлення волі, а також те, що ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки, визнавши ці обставини як такі, що пом"кшують покарання, а також врахував конкретні обставини справи зокрема те, що під час ДТП загинула молода дівчина, а іншому потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
З урахуванням всіх обставин справи, даних про особу винного, наявних пом'якшуючих покарання обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства, підставно призначивши йому основне покарання у виді позбавлення волі, у розмірі ближчому до мінімального, визначеному ч.2 ст.286 КК України на строк 4 роки та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, а тому колегія суддів не вбачає підстав, для застосування положень ст.69 КК України, тобто призначення основного покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції частини статті за якою він засуджений та положень ст.75 КК України, тобто звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, про що фактично йдеться в апеляціях.
Наявність обставин на які посилаються апелянти, а саме: повне визнання ОСОБА_1 вини, його щире розкаяння та сприяння розкриттю злочину, на переконання колегії суддів не дають підстав, для пом"якшення призначеного засудженому покарання і зокрема застосування до нього положень ст.ст.69, 75 КК України.
Таким чином, покарання призначене винному судом є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення засудженому ОСОБА_1 покарання та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, як про це порушується питання в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1, захисника засудженого - адвоката ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2012 року про засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України -без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Ю. Іващенко