Справа № 1-985/11Головуючий у 1-й інстанції Свачій І.М.

Провадження № 11/1990/95/12 Доповідач - Іващенко О.Ю.

Категорія - ч.2 ст.185, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309, ч.2 ст.317 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Іващенка О.Ю.

Суддів - Галіян Л. Є., Крукевича М. Н.,

за участю прокурора Семенця О.А.

засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2

захисника засудженого

ОСОБА_1. ОСОБА_3

захисника засудженого

ОСОБА_2 ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Тернополя Гавіловського Ю.В., захисника засудженого ОСОБА_1. - адвоката ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1., захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайоного суду Тернопільської області від 27 грудня 2011 року, -

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, жителя АДРЕСА_1, раніше несудимого, -

засуджено:

за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

за ч.2 ст.317 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з конфіскацією половини належного йому майна;

за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Тернополя, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_3, раніше несудимого, -

засуджено:

за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1. та ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишено попередній -взяття під варту. Строк відбування покарання засудженим ОСОБА_1. та ОСОБА_2 постановлено рахувати з 20 серпня 2011 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. судові витрати за проведення експертиз у сумі - 3893,04 грн.: на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області за проведення судових експертиз - 3611,64 грн.; на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Львівській області за проведення судово-хімічної експертизи - 281,40 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області за проведення судових експертиз - 4113,72 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_1. та ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, що мав місце за таких обставин.

У вересні 2010 року у ОСОБА_1., який перебував на очисних спорудах в смт. В. Березовиця Тернопільського району і побачив там декілька дикоростучих зелених рослини конопель, виник злочинний умисел, направлений на незаконне виготовлення, придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів для власного вживання, без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1., зірвав декілька верхівок рослини конопель, та в порушення вимог ст.7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22.12.2006 року, незаконно привласнив їх, перевіз маршрутним таксі з смт. В. Березовиця у м. Тернопіль до місця свого проживання на АДРЕСА_1, де зібране ним листя рослин коноплі просушив та подрібнив руками і таким чином виготовив наркотичний засіб - канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на суху речовину становила 8,34 грама, яку помістив в поліетиленовий кульок, заховав в кишеню своєї куртки та незаконно зберігав при собі для власних потреб, без мети збуту.

Згідно ст.2. 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22.12.2006 року та Списку № 1, Таблиці № 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 р. канабіс (марихуана) відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність 23.02.2011 року, в ОСОБА_1. який зберігаючи при собі раніше придбаний наркотичний засіб та психотропну речовину - амфетамін, виник злочинний намір направлений на їх незаконний збут. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1., попередньо домовившись в телефонному режимі з ОСОБА_7, 23 лютого 2011 року, близько 14.00 год., прибув до магазину "Ювілейний", що на вул. Злуки в м. Тернополі, де в порушення вимог ст.7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22.12.2006 року незаконно збув йому згорток фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка є психотропною речовиною - "амфетаміном", маса якої в перерахунку на суху речовину становить 0,0053 грама та речовинну рослинного походження світло - зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), маса якого в перерахунку на суху речовину становить 2,50 грама.

Згідно ст.2, 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22.12.2006 року та Списку №1,2, Таблиці №1,2, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 p., № від 04.06.2008 p. амфетамін відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, канабіс (марихуана) відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Наприкінці лютого 2011 року, ОСОБА_1., разом із ОСОБА_8, знаходячись в приміщенні спільного коридору квартир АДРЕСА_4, побачили електроінструменти. В цей час у них виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1., спільно з ОСОБА_8, переконавшись в тому, що за ними ніхто не спостерігає із приміщення спільного коридору квартир АДРЕСА_4, таємно викрали електроінструменти, що належать ОСОБА_9, а саме: електричну ударну марки "Einhell" моделі ВВН 1500, вартістю 375 грн.; електричний лобзик марки "Gerex Gx 351SS" вартістю 144, 50 грн., електричну ручну кутову машинку марки "Einhell", вартістю 101, 25 грн., шуруповерт вартістю 180 грн., спричинивши останньому шкоду на загальну суму 800, 75 грн.

17 липня 2011 року, близько 22.10 год, ОСОБА_2 перебуваючи по вул. Петлюри, 1, у м. Тернополі, неподалік сміттєвого контейнера побачив медичний шприц, ємкістю 10 мл., частково заповнений рідиною коричневого кольору. В цей час у нього виник злочинний намір, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів для власних потреб без мети збуту. Реалізуючи свій злочинний намір, в порушення вимог ст.7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22.12.2006 року, ОСОБА_2 незаконно привласнив та зберігаючи при собі медичний шприц, ємкістю 10 мл., частково наповнений рідиною коричневого кольору, переніс на вул. Чубинського в м. Тернополі.

18 липня 2011 року, близько 00.20 год., зберігаючи при собі знайдений наркотичний засіб, ОСОБА_2 був затриманий працівниками СБНОН УМВС України у Тернопільській області по вул. Чубинського у м. Тернополі за порушення громадського порядку і у нього було виявлено та вилучено одноразовий медичний шприц ємкістю 10 мл., який був частково наповнений рідиною коричневого кольору, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб обіг якого заборонено - опій (ацетильований опій), маса якого в перерахунку на суху речовину становила 0,0375 грама.

Крім цього, 18 серпня 2011 року близько 18.00 год., у ОСОБА_2, який перебував за адресою АДРЕСА_1, виник злочинний намір, направлений на незаконне придбання наркотичних засобів для власних потреб без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний намір, 18 серпня 2011 року близько 18.00 год., ОСОБА_2, перебуваючи за вищевказаною адресою, в порушення вимог ст.7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22.12.2006 року, незаконно придбав у ОСОБА_10, медичний шприц, ємкістю 5 мл., частково наповнений рідиною коричневого кольору, який поклав собі у спідню білизну та незаконно зберігав при собі.

В подальшому, 18 серпня 2011 року близько 19.00 год., працівниками СБНОН УМВС України у Тернопільській області спільно із працівниками ВБНОН УМВС України в Тернопільській області по вул. Чубинського у м. Тернополі за порушення громадського порядку був затриманий ОСОБА_2, який перебував у стані наркотичного сп'яніння і у нього було виявлено та вилучено із спідньої білизни частину тканини із нашаруванням речовини коричневого кольору, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб обіг якого заборонено - опій (ацетильований опій), маса якого в перерахунку на суху речовину становила 0,0931 грама.

Згідно ст.2, 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 22.12.2006 року та Списку № 1, Таблиці № 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 p., із змінами, внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1890 від 12.12.2002 p., ацетильований опій відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Також, 17.08.2011 року до ОСОБА_1., який перебував по місцю свого проживання по АДРЕСА_1 прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_10, та попросили його надати їм приміщення його квартири для виготовлення та вживання наркотичних засобів, на що ОСОБА_1 погодився.

Виготовивши наркотичні засоби ОСОБА_2 та ОСОБА_10 вжили їх в квартирі ОСОБА_1., за що від них він отримав медичний шприц із наркотичним засобом, який одразу вжив.

Крім цього, 18 серпня 2011 року, біля 11.00 год., до ОСОБА_1., який спільно з ОСОБА_2 перебував в приміщенні квартири за місцем власного проживання, що знаходиться по АДРЕСА_1, в м. Тернополі, прийшов його знайомий ОСОБА_10, в ході розмови з якими в ОСОБА_1 виник злочинний намір на надання приміщення свого житла для незаконного вживання останніми наркотичних засобів.

Реалізуючи свій злочинний намір, 18 серпня 2011 року, 11.00 год., ОСОБА_1., перебуваючи у приміщенні квартири за місцем свого проживання, що знаходиться по АДРЕСА_1, повторно, надав іншим особам - ОСОБА_2 та ОСОБА_10. приміщення вищевказаної квартири для незаконного вживання наркотичного засобу - ацетильованого опію.

Отримавши згоду ОСОБА_1.. ОСОБА_2 та ОСОБА_10. 18 серпня 2011 року, в 11.00 год. ранку, в приміщенні вищевказаної квартири шляхом внутрівенної ін'єкції вжили наркотичний засіб - ацетильований опій.

Крім цього в цей же день, в після обідню пору доби, до ОСОБА_1., по місцю його проживання, що знаходиться по АДРЕСА_1, в м. Тернополі, прийшли його знайомі ОСОБА_2 та ОСОБА_10., в ході розмови з якими в ОСОБА_1 виник злочинний намір на надання приміщення свого житла для незаконного вживання останніми наркотичних засобів.

Реалізуючи свій злочинний намір, 18 серпня 2011 року, в після обідню пору доби, ОСОБА_1., перебуваючи у приміщенні квартири за місцем свого проживання, що знаходиться по АДРЕСА_1, повторно, надав іншим особам -ОСОБА_2 та ОСОБА_10. приміщення вищевказаної квартири для незаконного вживання наркотичного засобу - ацетильованого опію.

Отримавши згоду ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_10. 18 серпня 2011 року, в після обідню пору доби, в приміщенні вищевказаної квартири шляхом внутрівенної ін'єкції вжили наркотичний засіб - ацетильований опій.

В зміненій апеляції помічник прокурора м. Тернополя Гавіловський Ю.В. просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1., скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону; з невідповідністю призначеного засудженому ОСОБА_1., покарання тяжкості вчинених ним злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості; невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд. В обгрунтування апеляції зазначає, що суд першої інстанції у вироку неправильно виклав обставини справи, не мотивував призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, з умов відсутності в мотивувальній частині вироку даних про вчинення злочину з корисливих мотивів. Крім цього, вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1., а тому розмір призначеного йому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м"якості.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_1. -адвокат ОСОБА_3 не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчинених ОСОБА_1 злочинів просить вирок суду першої інстанції стосовно останнього змінити, обравши мінімальну міру покарання передбачену ч.2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.317 КК України за сукупністю вчинених злочинів з урахуванням ст.69 КК України, застосувавши ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи тим, що судом не взято до уваги всіх пом'якшуючих вину обставин, а саме: повне визнання ним своєї вини, його молодий вік, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, повне відшкодування спричиненої потерпілому шкоди, а також те, що він не судимий, має постійне місце проживання і позитивно характеризується.

В апеляції засуджений ОСОБА_1. не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчинених ним злочинів, просить вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з суворістю призначеного йому покарання та застосувати положення ст.75 КК України -звільнити його від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи тим, що судом не взято до уваги всіх пом'якшуючих вину обставин, а саме: повне визнання ним своєї вини, його молодий вік, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, повне відшкодування спричиненої потерпілому шкоди, а також те, що він не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, є особою молодого віку.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 наводячи мотиви невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити його підзахисному покарання з застосуванням ст.75 КК України. При цьому, просить врахувати молодий вік засудженого, те що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, його щире каяття, позитивну характеристику з місця проживання, поганий стан здоров'я, наявність у нього інвалідності з дитинства по афтольмологічному захворюванню, тяжкі сімейні обставини, зокрема те, що він проживає з бабусею, яка є людиною пенсійного віку, через те, що батько і мати покинули його, а також активне сприяння в розкритті злочинів та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

В апеляції та доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати, та постановити новий вирок, яким призначити більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки судом першої інстанції не враховано всіх пом'якшуючих покарання обставин, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину і щиро розкаявся, а також поганий стан здоров'я - є інвалідом 3 групи по зору, та хворіє гепатитом С,В і потребує лікування, яке не можливе в місцях позбавлення волі. Від апеляції в частині непогодження з кваліфікацією за ознакою повторності відмовляється..

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, міркування прокурора, який підтримав змінену апеляцію помічника прокурора м.Тернополя і просить скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_1 з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, а також не заперечив щодо застосування ст.75 КК України щодо засудженого ОСОБА_2; засудженого ОСОБА_1. і його захисника адвоката ОСОБА_3, які просять пом'якшити засудженому покарання, застосувавши ст.69, 75 КК України та звільнити ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням; засудженого ОСОБА_2 і його захисника адвоката ОСОБА_4, які просять пом'якшити засудженому покарання, застосувавши ст.75 КК України та призначити більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції засудженого ОСОБА_1. і його захисника адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а апеляції помічника прокурора м.Тернополя, засудженого ОСОБА_2 і його захисника адвоката ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом, детально викладені у вироку і в апеляції не оспорюються.

Що стосується призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання, то в цій частині вирок підлягає зміні виходячи з наступного.

За змістом ст.371 КПК України неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови) є: 1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів справи убачається, що засуджений судом першої інстанції ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягується вперше і раніше несудимий, злочини вчинив у молодому віці, повністю визнав свою вину, розкаявшись у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, є інвалідом третьої групи з дитинства, що підтверджується довідкою Тернопільського обласного МСЕК № 2 (т.4 а.с. 232), страждає на хронічний вірусний гепатит "В" та "С", що підтверджується копією виписки з медичної картки ТОККПЛ від 30.03.2011 року (т.4 а.с.233).

Вищевказані пом"якшуючі покарання ОСОБА_2 обставини та дані про особу засудженого, не були в повній мірі враховані судом першої інстанції, що призвело до незастосування кримінального закону, при призначенні останньому покарання, зокрема ст.75 КК України, яка передбачає можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що наявні всі підстави для застосування щодо ОСОБА_2 ст.75 КК України, так, як виправлення засудженого можливе без відбування покарання, а тому останній підлягає звільненню від відбування призначеного судом покарання у виді 2 років позбавлення волі з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку 1 рік 6 місяців, та покладенням на нього обов"язків, передбачених п.п.2,3,4 ст.76 КК України.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при постановленні вироку в частині засудження ОСОБА_1 недотримано вимоги ст.334 КПК України, щодо відповідності мотивувальної частини вироку вимогам закону.

Так формулюючи обвинувачення ОСОБА_1., яке визнане доведеним, суд першої інстанції, за наявності у справі відповідних доказів, не вказав, що останній збувши під час оперативної закупівлі 23 лютого 2011 року, працівнику міліції ОСОБА_7., наркотичну та психотропну речовини, отримав за це гроші в сумі 60 грн., тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України саме з корисливих мотивів.

Разом з тим, за відсутності в мотивувальній частині вироку даних про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України з корисливих мотивів, суд призначив ОСОБА_1 за вказаний злочин додаткове покарання у виді конфіскації майна, не умотивуваши таке рішення з огляду на вимоги ст.59 КК України, яка визначає, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені виключно з корисливих мотивів.

Крім цього, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання за вчинені злочини передбачені ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, суд першої інстанції не умотивував належним чином своє рішення, як того вимагає вказана норма кримінального закону.

Так, згідно ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу за цей злочин.

У вироку відсутня належна мотивація щодо призначення ОСОБА_1. основного покарання за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях вказаних статей, не наведено двох і більше, встановлених судом, пом'якшуючих покарання обставин, як того вимагає ст.69 КК України, не мотивовано яким саме чином наявні пом'якшуючи покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості, вчинених ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України.

Так, з мотивувальної частини вироку, не вбачається, що судом першої інстанції, в ході судового розгляду, встановлено дві і більше пом"якшуючих покарання обставин, які б давали підстави призначити ОСОБА_1. покарання за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, із застосуванням ст.69 КК України.

Зокрема, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1. покарання за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, послався на наявні пом"якшуючі обставини: щиросердечне розкаяння у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочинів, не врахувавши, що законом вони віднесені до однієї обставини, яка пом"якшує покарання, що передбачена п.1 ч.1 ст.66 КК України. Що ж стосується встановленої судом першої інстанції пом"якшуючої обставини -добровільне відшкодування завданої шкоди, то таку слід враховувати при призначенні покарання за вчинений злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Таким чином, судом першої інстанції, належним чином не вмотивовано призначення ОСОБА_1. покарання за злочини, передбачені ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, при цьому допущено застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню, що відповідно до п.4 ч.1 ст.367 КПК України є підставою для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді.

З урахуванням наведеного, вирок Тернопільського міськрайоного суду від 27 грудня 2011року про засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст.309, ч.2 ст.307, ч.2 ст.317, ч.2 ст.185 КК України та в частині знищення речових доказів, підлягає скасуванню, а справа відносно нього направленню у Тернопільський міськрайонний суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 371 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 і його захисника адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляції помічника прокурора м. Тернополя Гавіловського Ю.В. засудженого ОСОБА_2 і його захисника адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайоного суду від 27 грудня 2011року відносно ОСОБА_2змінити.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання у виді 2 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 рік 6 місяців (один рік шість місяців).

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту - скасувати, звільнивши його з під варти з залу суду.

Вирок Тернопільського міськрайоного суду від 27 грудня 2011 року про засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст.309, ч.2 ст.307, ч.2 ст.317, ч.2 ст.185 КК України та в частині знищення речових доказів -скасувати, а справу відносно нього направити у Тернопільський міськрайонний суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

В решті вирок суду відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Ю. Іващенко