СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
25 червня 2008 року | Справа № 2-16/12165-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гоголя Ю.М.,
секретар судового засідання Єгорова О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Нанарова Олексія Олександровича, довіреність № б/н від 21.01.08;
позивача: Кутаса Андрія Васильовича, довіреність № 31/13 від 01.10.07;
відповідача: Мирошніченко Катерини Сергіївни, довіреність № 56/10-0 від 09.04.08;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 14.03.2008 у справі № 2-16/12165-2007А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (вул. Монтажна, 3, ГРЕС,Сімферополь,95493)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2008 у справі № 2-16/12165-2007А позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 08.06.2007 № 0003791701/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 11914,23 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 23828,46 грн., всього на загальну суму 35742,69 грн. за неоподаткування доходу, отриманого платником податку від його роботодавця як додаткового блага у вигляді вартості житла.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 08.06.2007 № 0003791701/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 414,29 грн., а також штрафних санкцій у сумі 828,58 грн., всього на загальну суму 1242,87 грн. внаслідок неоплати податку з доходів фізичних осіб за придбання у фізичної особи Аппазова Р.Я. молочних продуктів з 01.04.2006 по 31.12.2006.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон” 3,40 грн. судового збору.
Суд виходив з того, що благо у вигляді безоплатного проживання було отримано фізичними особами від іншої юридичної особи, а не від ВАТ “Кримзалізобетон”, а тому податковий орган неправомірно дійшов висновку про порушення позивачем абз. “а” п. п. 4.2.9 п. 4.2 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”. При цьому, суд зазначив, що будь-яких доказів того, що проживаючі в готелях особи перебували у трудових відносинах з позивачем контролюючий орган суду не надав.
Стосовно донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб в сумі 414,29грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 829,58грн. місцевий суд виходив з того, що відповідач необґрунтовано відхилив довідку про право фізичної особи Аппазова Р.Я. на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, видану виконавчим комітетом Родниковської сільської ради Сімферопольського району АРК № 25683 від 18.10.2006, а тому суд врахував положення п. 4.3.36 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідач посилається на ту обставину, що позивач, на запит ДПІ у м. Сімферополі під час проведення перевірки, щодо надання документів, ідентифікуючих відповідних осіб, будь-яких документів не надав, висновки перевіряючих документально не спростував. Більш того, податковий орган вважає, що у будь-якому разі нарахування податкового зобов’язання є правомірним. Відповідач наводить норми п. п. 1.2., 1.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та вважає, що позивач є податковим агентом відносно доходу фізичних осіб –нерезидентів, наданого у вигляді додаткового блага –безоплатного користування житлом.
Стосовно несплати податку з доходів фізичних осіб за придбання у фізичної особи –Аппазова Р.Я. молочних продуктів, відповідач посилається на пункт 3 Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агенту без утримання податку, згідно якому ідентифікаційний номер та найменування реалізованої продукції є обов’язковими реквізитами. Таким чином, на думку податкового органу, невідповідність змісту довідки вимогам, встановленим Порядком, позбавляє таку довідку юридичної сили.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2008 суддю Горошко Н.П. замінено на суддю Борисову Ю.В.
21 травня 2008 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 25 червня 2008 року.
Після перерви сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.
Розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 30.03.2007 по 15.05.2007 ДПІ у м. Сімферополі проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ „Кримзалізобетон” з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт перевірки за № 3143/23-7/01267308 від 30.05.2007.
Вказаною перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, в тому числі п. п. 4.2.9 “а” п. 4.2 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-ІV із змінами і доповненнями, що виразилося у неоподаткуванні доходу, отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляд і вартості житла, за яке позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11914,23 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 23828,46 грн., а також п. п. 4.3.36 п. 4.3 статті 4 вищевказаного Закону, що виразилося у неутриманні ВАТ “Кримзалізобетон” податку з доходів, сплачених фізичній особі Аппазову Р.Я. при придбанні у нього молочних продуктів, оскільки ця особа не має особистих земельних ділянок, відведених під ведення сільського господарства та не проживає разом з особами, які знаходяться з ним у родинних, сімейних відносинах, яким надано земельну ділянку для ведення особистого сільського господарства, за яке позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 414,29 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 829,58 грн.
08.06.2007 ДПІ у м. Сімферополі винесено податкове повідомлення-рішення № 0003791701/0, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 12684,78 грн. основного платежу та 25369,56 грн. штрафних санкцій, в тому числі за вищевикладені порушення законодавства.
Згідно з п. 3.1.8.3 акту перевірки, у перевіреному періоді встановлена безготівкова сплата ВАТ „Кримзалізобетон” готелям м. Сімферополя ТОВ “Локіс” Готель “Салгір”, ТОВ “Грін-Рейн” готель “Вікторія”, СПД Канімян М.Х. готель “Імперіал” за проживання фізичних осіб на загальну суму 87786,61 грн.
В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано документів з прізвищами осіб, що проживали у готелях, у зв’язку з чим не надавалося можливим встановлення даних фізичних осіб, чи є вони працівниками підприємства, залучання їх до виробничого процесу.
Отже, за таких обставин слідує висновок про те, що податковий орган під час проведення перевірки допустив припущення того, що вищенаведені фізичні особи є працівниками відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон". Судова колегія вважає, що у даному випадку, при відсутності достатніх документів для встановлення певного факту, контролюючий орган не мав підстав вважити позивача працедавцем цих фізичних осіб.
Підставою для прийняття рішення, згідно з актом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, є неперерахування податку на доходи фізичних осіб згідно з п. п. „а” п. 4.2.9 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, як за дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості використання житла.
Згідно з п. 1.17. статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, працедавець - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Обставини справи свідчать про те, що з особами, яки проживали в готелях, трудові договори (контракти) ВАТ „Кримзалізобетон” не укладав, заробітну плату, нарахування на фонд оплати праці, інші податки та збори не сплачував, так як ці фізичні особи не працювати на ВАТ „Кримзалізобетон” в силу того, що були направлені для виконання робіт за Договором з „Хесс Машиненфабрик ГмбХ і Ко КГ”.
При цьому, посилання відповідача на те, що у будь-якому разі нарахування податкового зобов’язання є правомірним і наявність ч відсутність трудових відносин між позивачем та фізичними особами не має значення, апеляційною інстанцією вважаються хибними, оскільки законом чітко врегульовані дані питання та зазначено, що саме працедавець повинен перераховувати податок на доходи фізичних осіб. Отже, не будучи працедавцем, у відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" і не має обов’язку сплачувати податок на підставі п. п. „а” п. 4.2.9 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Як встановлено судом, відповідно до договору № С-07/08-02-01 про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування устаткування від 01.01.2006, відкрите акціонерне товариство “Кримзалізобетон” взяло на себе зобов’язання забезпечити проживанням у готелях осіб, що будуть направлені “Хесс Машинефабрик ГмбХ і Ко КГ” для виконання робіт за договором.
Згідно з п. 2.3 даного договору витрати на проживання цих осіб підлягають відшкодуванню “Хесс Машинефабрик ГмбХ і Ко КГ” після виконання робіт за договором на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт на основі виставленого рахунку.
Наявність передбаченої договором компенсації свідчить про те, що благо у вигляді безоплатного проживання було отримано фізичними особами від “Хесс Машинефабрик ГмбХ і Ко КГ”, а не від позивача.
З цього приводу, слідує висновок про те, що позивач доходу від цієї операції не отримував.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що виплата сум за проживання осіб у готелях була здійснена у виконання умов договору № С-07/08-02-01 про надання послуг з ремонту те технічному обслуговуванню устаткування від 01.01.2006.
Вказані обставини спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем абз. “а” п. п. 4.2.9 п. 4.2 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
Більш того, судом було встановлено, що податковий орган допустив припущення в акті перевірки. З цього приводу слідує висновок про те, що акт перевірки в частині епізоду про не оподаткування доходу, отриманого платником податків від його працедавця, як додаткове благо у вигляді вартості житла, оформлений з порушенням підпунктів 1.5 - 1.7 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, внаслідок чого не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення у відповідній частині донарахувань податку та штрафних санкцій.
Оскільки судом встановлена безпідставність донарахування основного платежу за податком, в свою чергу, також вважається необґрунтованим нарахування штрафних санкцій. В обґрунтування цього висновку свідчить норма п. п. 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, згідно з якою штрафні санкції накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.
Перевіркою також встановлено, що протягом перевіреного періоду фізичній особі Аппазову Р.Я. було сплачено за придбання молочних продуктів 3186,25 грн.
За результатами перевірки, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2007 № 003791701/0, винесеним на основі акту № 3143/23-7/01267308 від 30.05.2007, донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 414,29 гривень, а також штрафні санкції у сумі 829,58 грн., всього на загальну суму 1249,876 грн., внаслідок несплати податку з доходів фізичних осіб за придбання у фізичної особи Аппазова Р.Я. молочних продуктів у період з 01.04.2006 по 31.12.2006.
Відповідно до п. 4.3.36 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються доходи від відчуження власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства. Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без отримання податку.
Відповідно до пункту 7 Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1063, інформація про видачу довідки передається сільською, селищною, міською радою органу державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.
Судом встановлено, що, фізична особа –Аппазов Р.Я. надав відкритому акціонерному товариству “Кримзалізобетон” довідку про право фізичної особи Аппазова Р.Я. на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, видану виконавчим комітетом Родниковської сільської ради Сімферопольського району АРК № 25683 від 18.10.2006. Дана довідка була надана контролюючому органу при перевірці, що сторонами не заперечується.
У довідці, представленій Апазовим Р.Я. вказано КРХ (2 голови).
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про безпечність та якість харчових продуктів”, сільськогосподарська продукція - це сільськогосподарські харчові продукти тваринного і рослинного походження, що призначені для споживання людиною у сирому або переробленому стані як інгредієнти для їжі.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про захист тварин від жорстокого поводження”, тварини - це біологічні об'єкти, що відносяться до фауни, в тому числі сільськогосподарські та домашні. До тварин відноситься крупна рогата худоба, яка не може бути сільськогосподарською продукцією.
Оскільки молоко, сир, сметана, що закупалися позивачем у Аппазова Р.Я., є продуктом тваринного походження, слідує висновок про те, що Аппазов Р.Я. має право на отримання доходів без утримання податку на доходи фізичних осіб, і дані грошові кошти не можуть утримуватися з осіб, яким Аппазов Р.Я. поставляв продукцію.
Крім того, згідно з Порядком видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1063, у довідці вказуються паспортні дані фізичної особи, що й зазначено в довідці Аппазова Р.А.
Судова колегія вважає, що невідповідність змісту довідки вимогам, встановленим Порядком видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1063, у тому числі її реквізитів, не позбавляє її юридичної сили, тому що про це у самому Порядку не вказано.
Проте, як слідує з акту перевірки та із заперечень відповідача на позов, вказана довідка не була прийнята відповідачем до уваги як така, що не має юридичної сили.
Обставини справи свідчать про те, що в акті перевірки працівники ДПІ в м. Сімферополі вказали також іншу підставу донарахування податку на доходи фізичних осіб, а саме: відсутність земельної ділянки, а також не проживання сумісно з особами які знаходяться з ним у родинних, сімейних відносинах, яким надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Тобто, контролюючий орган дійшов до висновку про те, що Аппазов Р.Я. не є особою, яка веде особисте селянське господарство.
Колегія суддів вважає, що цим фактам працівники ДПІ в м. Сімферополі не уповноважені давати оцінку, факт ведення особистого селянського господарства Аппазовим Р.Я. встановлений Родниковською сільською радою, про що видана довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.
Крім того, апеляційна інстанція вважає необхідним зазначити те, що згідно пункту 7 Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1063, інформація про видачу довідки передається сільською, селищною, міською радою органові державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.
Отже, вбачається, що відповідач мав можливість перевірити легітимність цієї довідки, шляхом звірки з тим екземпляром, який є у самого податкового органу.
Чинним законодавством України не передбачений обов'язок посадових осіб підприємств, які придбавають продукцію від фізичних осіб, яким надана довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, перевіряти офіційні свідчення, що представляються посадовими особами органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування”, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Обставини справи також свідчать про те, що позивач, згідно зі статтею 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, повідомив Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі про виплачені фізичній особі Аппазову Р.Я. доходи та представив податковий розрахунок.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом необґрунтовано донараховано позивачеві податок з доходів фізичних осіб в сумі 414,29 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 829,58 грн. Таки обставини є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.
Крім цього, апеляційна інстанція приймає до уваги те, що згідно з п. 4.4.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2008 у справі № 2-16/12165-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
Ю.М. Гоголь