СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
19 червня 2008 року | Справа № 2-24/1742-2008А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Борисової Ю.В.,
Заплава Л.М.,
секретар судового засідання Хміль О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Павленко Василь Миколайович, довіреність № 43/01-10 від 10.06.08;
відповідача - Абсеметов Зекер'я Неджванович, довіреність № 5/9/10-0 від 08.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 17 березня 2008 року у справі № 2-24/1742-2008А
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки" (вул. Промислова, 9, Саки, 96500)
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57, Саки, 96500)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
За результатами невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати Кримським республіканським підприємством „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства” погоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за березень-травень 2007 року (акт перевірки № 41/15-02/03347678) Сакською об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051502/0 від 21.01.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати на 238 днів узгодженого податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 24069,50грн.
Відповідно результатів перевірки, на думку податкового органу, позивачем порушені вимоги підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що виразилося у несвоєчасній сплаті податку на додану вартість.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2008 року у справі № 2-24/1742-2008А (суддя Г.Г. Колосова) позов задоволено: визнане нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000051502/0 від 21.01.2008.
При прийнятті постанови суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу та зараховувати суму узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість у рахунок погашення податкового боргу, який виник у позивача раніше.
Відповідач оскаржує постанову місцевого господарського суду у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права.
Так, апелянт зазначає, що при наявності у платника податків податкового боргу, кошти, які надійшли у рахунок погашення зобов’язань по податкам і зборам прямують на погашення зобов’язань з того ж самого платежу у порядку календарної черговості граничних строків їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків і стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, нарахованих контролюючими органами.
Доводи відповідача також мотивовані іншими обставинами, не маючими значення для розгляду справи.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Т.С. Видашенко від 19 червня 2008 року у складі колегії замінено суддю В.М. Плута у зв’язку із зайнятістю у іншому судовому процесі на суддю Л.М. Заплава.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 4.1.1. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпункт 17.1.7. Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
Відповідач обгрунтовує апеляційні вимоги пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У зв’язку з зазначеним, податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Однак, дані доводи судовою колегію не приймаються до уваги, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” N 509-XII від 04.12.1990, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
З аналізу норм Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що діючим законодавством не надано право податковому органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12.05.1994, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.
Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше. Більш того нормами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачені повноваження органів державної податкової служби щодо застосування засобів примусового погашення податкового боргу.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, ня яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Заявник апеляційної скарги таких доказів судовій колегії не навів, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2008 року у справі № 2-24/1742-2008А залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді Ю.В. Борисова
Л.М. Заплава