ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.07.06р. | Справа № А37/160 |
за позовом Приватного підприємства "Оазіс", с.Борисівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область
до Нікопольської державної податкової інспекції, м.Нікополь
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0002472342/0/43334 від 07.11.05р.
Суддя Кеся Н.Б.
Секретар Грузін І.М.
Представники:
Від позивача: Дольник О.М. –дов. від 08.06.06р.
Від позивача: Карпук Л.І. - дов. від 08.06.06р.
Від відповідача: Мотов В.О. - дов.310 від 04.02.06р.
Від відповідача: Кинчев І.К. –дов.№28 від16.06.06р.
На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.
СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство "Оазіс" (далі –позивач) звернулося з позовом до Нікопольської державної податкової інспекції (далі –відповідач) і просить суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 07.11.2005року № 0002472342/0/43334. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення з боку відповідача встановленого порядку проведення та оформлення перевірки, а також безпідставністю висновків останнього про порушення підприємством норм податкового законодавства.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що при заповненні спеціальної податкової декларації позивач занизив суму податку, що підлягає нарахуванню за особовим рахунком платника податку, що є порушення вимог п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” та постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999року №271 „Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд
В с т а н о в и в :
На підставі акту перевірки від 26.10.2005року №158/23-150.30791519 відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2005року № 0002472342/0/43334, яким до позивача застосовані фінансові санкції на суму 14081,0грн.
Нарахування вказаних платежів за вказаним актом перевірки пов’язується з наступними обставинами.
Позивач є сільським товаровиробником, якому надавався спеціальний пільговий режим, згідно з яким у нього на підставі п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” залишалося у власному розпорядженні суми ПДВ за операціями з реалізації сільгосппродукції власного виробництва. Згідно з вимогами п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999року №271 „Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, сільгоспвиробники на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку щомісячно складають окремі (спеціальні та інші) декларації з ПДВ, які надаються до ДПІ. Так, перевіркою встановлено, що в значенні рядку 23 спеціальній декларації з ПДВ за лютий 2005року на 14081,0грн. підприємством занижена сума податку, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника податку, що за висновком відповідача є нецільовим використанням ПДВ, тому сума якого підлягає стягненню до Державного бюджету.
Наявність неправильного декларування суми податку за рядком 23 спеціальної декларації для нарахування в особовому рахунку платника позивачем не заперечується.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне відмовити у позові з таких підстав.
Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” (з урахуванням змін та доповнень в спірний період) до 1 січня 2006 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999року №271 „Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”.
Відповідно до п.4 вказаної постанови на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.
Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Порядок заповнення податкової декларації по податку на додану вартість (у тому числі скороченої) затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997року №166, пунктом 5.13 якого передбачено порядок підсумкового декларування в Розділі ІІІ (рядки 20-24) скороченої податкової декларації розрахунків платника податку щодо ПДВ за звітний період. Зокрема, вказаним пунктом встановлено, що рядок 23 скороченої декларації повинен містити суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що використання податкової пільги за суттю справи не звільняє платника податку від обов’язку належного декларування суми ПДВ, що залишається в розпорядженні останнього за цільовим призначенням. За відсутністю належного декларування відсутні правові підстави вважати про наявність належного перерахування вказаного податку на спеціальний рахунок у встановленому порядку, що на думку суду дозволяє зробити висновок про використання спірної суми податку не за цільовим призначенням. У зв’язку з цим посилання позивача на наявність переплати суми податку суд вважає неправомірним.
На момент спірної перевірки та прийняття спірного повідомлення-рішення, а також на момент розгляду справи позивач не виправив податкові показники за спеціальною податковою декларацією за спірний період. У зв’язку з цим суд вважає спірне повідомлення-рішення правомірним, а позовні вимоги позивача необґрунтованими. Щодо обставин проведення перевірки та оформлення її результатів, суд зазначає, що це не впливає на суть порушення, яке має місце в діях позивача.
Керуючись ст.ст. 94,157-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.КЕСЯ
Постанова оформлена у повному обсязі 20.07.2006року