справа № 2-3458/11

№ провадження 2/415/1974/12

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2012 м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Гаркуше В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди», -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд визнати, що, своїми діями відповідач ОСОБА_2 принизив її честь та гідність, та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що, 14.07.2011р. о 19.00 год. в під'їзді будинку №22/15 по вул. Мира в м. Дніпродзержинську вона зустрілась з відповідачем, з яким також був, як вона зрозуміла, його товариш. Перестрівши її у під'їзді будинку, коли вона виносила на прогулянку дитину, відповідач у грубій формі почав пред'являти їй претензії, що вона і її чоловік, ОСОБА_3, звинувачуються в наклепі на колишню дружину відповідача - ОСОБА_4 Потім відповідач почав погрожувати їй та її чоловіку, залякувати їх, мотивуючи свої слова тим, що, він працює у Дніпродзержинському міському управлінні внутрішніх справ, і що за його вимогою всі її скарги на його колишню дружину будуть направлені до нього, а також вона з чоловіком будуть викликані до відділу міліції, де з ними буде проведена якась особлива бесіда. Після цієї розмови з відповідачем вона була сильно налякана, та знаходилась в стані психічного розладу, в неї погіршилось здоров'я та піднявся артеріальний тиск, на деякий час пропало грудне молоко, тому вона неодноразово змушена була звертатися за медичною допомогою щодо стабілізації артеріального тиску. Такими неправомірними діями відповідача була принижена її честь та гідність, та завдано моральну шкоду, яка виразилась у її моральних стражданнях, а також у розладі здоров'я, яку вона оцінює у розмірі 10 000 грн., й просить стягнути з відповідача на її користь на підставі ст.23, 1167 ЦК України.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також суду зазначила, що, відповідач принизив її честь та гідність у спосіб, коли, перестрівши її 14.07.2011р. о 19.00 год. в під'їзді будинку №22/15 по вул. Мира в м. Дніпродзержинську в приватному порядку став розбиратись з нею, і зазначив їй, що відносно неї та її чоловіка порушено кримінальну справу про наклеп на його колишню дружину, й з цього приводу вона буде викликана до відділу міліції, а також грубив їй, і, у такий спосіб налякав її, після чого в неї піднявся артеріальний тиск, й вона змушена була звертатись до лікарні. Моральну шкоду оцінює у розмірі 10 000 грн., так як вона змушена була купувати ліки, звертатись в анонімний кабінет, в неї, при цьому, пропало грудне молоко.

Відповідач ОСОБА_5 проти позовних вимог позивача заперечував, та суду пояснив, що, дійсно, 14.07.2011р. його колишня дружина попросила його перенести їй меблі. Він, разом із своїм напарником приїхав до дружини, яка є сусідкою позивачки. Біля 19.00 год., коли він піднімався до квартири своєї дружини, він зустрівся з позивачкою, і, запитавши її прізвище, після цього спустився разом із нею на вулицю. На вулиці він розмовляв з позивачкою п'ять хвилин, при цьому він не кричав й не грубив позивачці, і не міг кричати, так як у позивачки в калясці спала дитина, яка за час їх розмови навіть не проснулась. Розмовляв він з позивачкою як сусід, а не як службова особа, так як дійсно він не дільничий, й не має права розглядати звернення позивачки стосовно його колишньої дружини. Він запропонував, як сусід, позивачці лише поспілкуватись з його дружиною, та з'ясувати ті питання, з приводу яких позивачка неодноразово зверталась до міліції зі скаргами на його дружину, та зазначала, що його колишня дружина йшла по вулиці у формі, у нетверезому стані, співала пісню «мурка», та вибивала позивачці двері ногами. Позивачка зазначила, що розмовляти з його дружиною вона не буде, що вона все одно буде намагатись, щоб їх з дружиною звільнили з роботи. Він, при їх з позивачкою розмові, їй не грубив, звертався до позивачки на «Ви», й ніяких зауважень йому ніким зроблено не було. За час їх спілкування ніяким чином честь та гідність позивачки він не порушував, ніякої негативної інформації відносно позивачки не поширював.

Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що, він є чоловіком позивачки. 14.07.2011р. він знаходився вдома. Біля 19.00 год. його дружина пішла гуляти на вулицю з дитиною, а він залишився вдома. Коли він вийшов на балкон, що знаходиться на 3-му поверсі будинку, він побачив таку картину: у дворі будинку його дружина розмовляла з двома чоловіками, одним з яких був відповідач, а інший - напарник відповідача. По обличчю своєї дружини йому стало зрозуміло, що, ці два громадянина говорять їй неприємні речі, так як у неї було блідне обличчя, розширені очі, а відповідач при цьому робив відповідні жести руками. Він вирішив вийти, та з'ясувати у чому справа. Коли він вийшов на вулицю, відповідач з напарником вже уїхали. Безпосередньо розмову між позивачем та відповідачем - він не чув, тільки по жестам відповідача він зрозумів, що відповідач грубив його дружині. Зі слів дружини йому стало відомо, що відповідач почав у грубій формі ставити їй питання з приводу скарг на його колишню дружину. 18.07.2011р. у його дружини був приступ, після чого вони звернулись до лікарні. Також, після спливу майже року, його дружина має проблеми зі здоров'ям.

Вислухавши сторони, пояснення свідка, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно роз'яснень, наданих у п.1 Постанови Верховного суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Як зазначено у п.3 вищевказаної Постанови, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Як зазначено у п.4 вищезазначеної Постанови, поняття гідності, честі чи ділової репутації є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Як зазначено у п.6 вищевказаної Постанови, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Як зазначено у п.9 вищезазначеної Постанови, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Як зазначено у п.15 вищезазначеної Постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивачка, посилаючись на те, що, відповідачем порушено її право на повагу гідності та честі, просить у загальний спосіб, на підставі ст.23, 1167 ЦК України стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що, відповідач, у спосіб, коли, перестрівши її 14.07.2011р. о 19.00 год. в під'їзді будинку №22/15 по вул. Мира в м. Дніпродзержинську, будучи службовою особою, в приватному порядку став розбиратись з нею, зазначив їй, що, відносно неї та її чоловіка порушено кримінальну справу про наклеп на його колишню дружину, й з цього приводу вона буде викликана до відділу міліції, таким чином нагрубив їй, налякав її, та, у такий спосіб порушив її право на повагу честі та гідності. Внаслідок таких дій відповідача в неї піднявся артеріальний тиск, вона змушена була звертатись до лікарні, купувати ліки, в неї пропало грудне молоко, внаслідок чого діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову відповідач посилається на те, що, до позивачки, 14.07.2011р. о 19.00 год. він звернувся не як службова особа, а як сусід позивачки по помешканню його колишньої дружини. При цьому, за п'ять хвилин його розмови з позивачкою у дворі будинку, будь-яких погроз, нецензурної лайки, або висловлювань у грубій формі з його боку на адресу позивачки - не було, відповідно до чого, ніяким чином право на повагу честі та гідності позивачки він не порушував.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно роз'яснень, наданих у п.18 Постанови Верховного суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

На підтвердження обставин, на які позивачка посилається як на підставу своїх позовних вимог, остання надала суду:

- лист від 23.01.2012р., за підписом т.в.о. начальника Департаменту внутрішньої безпеки УВБ в Дніпропетровській області, згідно якого позивачці було повідомлено, що, відповідно до її звернення, працівника міліції Дніпродзер-жинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності;

- лист від 04.01.2012р., за підписом заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, згідно якого, відповідно до проведеного службового розслідування щодо нетактовної поведінки працівника міліції Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2, останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності;

- довідку № 68 від 16.09.2011р. щодо госпіталізації позивача 18.07.2011р. до неврологічного відділення 9-ї міської лікарні.

На підтвердження тих обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, останній надав суду:

- письмові пояснення позивача по даній цивільній справі від 20.07.2011р., надані старшому оперуповноваженому ОУР Дніпродзержинського МУ при проведенні службового розслідування за заявою ОСОБА_1, в яких позивачка ОСОБА_1 зазначила, що, під час розмови 14.07.2011р. з ОСОБА_2, останній звертався до неї на «Ви», не погрожував їй, нецензурно не розмовляв, проте, разом з цим, поводив себе зухвало, грубо.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації, суд, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження порушення відповідачем права позивача на честь та гідність, та завдання позивачу моральної шкоди, яка, згідно ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини - дійшов висновку, що, надані позивачем докази не підтверджують факту поширення відповідачем будь-якої недостовірної інформації відносно позивача, або інформації, що ганьбить честь та гідність позивача. При цьому, у факті притягнення відповідача, як працівника міліції Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області до дисциплінарної відповідальності, суд не вбачає підтвердження факту поширення відповідачем будь-якої негативної інформації відносно позивача, так як, при спілкуванні з позивачем 14.07.2011р. о 19.00 год. відповідач не виконував своїх посадових обов'язків, а здійснював спілкування з позивачем як фізична особа, яка, відповідно до ст.34 Конституції України має право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Крім того, враховуючи, що, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд ставиться критично й не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_3, який пояснив суду, що, безпосередньо присутнім при розмові відповідача з позивачем у дворі будинку 14.07.2011р. о 19.00 год. - він не був, розмову позивача з відповідачем - не чув, так як знаходився на балконі квартири, розташованої на 3-му поверсі, й тільки за виразом обличчя позивача, а також за жестами відповідача зрозумів, що відповідач грубо розмовляв з його дружиною, і, зі слів дружини йому стало відомо предмет розмови між позивачем та відповідачем.

Таким чином, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, та, враховуючи, що, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації суди повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку, суд, встановивши, що, в ході розгляду справи в діях відповідача не було встановлено складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, а саме сукупність таких обставин, як: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право - дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, так як обставини, на які позивач посилається, як на підставу задоволення своїх позовних вимог, не містять складу правопорушення у діях відповідача, наявність якого може бути підставою для задоволення даного позову.

Враховуючи, також, що, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд, з урахуванням положення ст.88 ЦПК України, вважає також за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.