Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3052/12 Головуючий у 1-й інстанції: Мєркулова Л. О.
Суддя-доповідач: Крилова О. В.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 червня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого: Крилової О. В. ,
суддів: Дзярука М. П.,
Трофимової Д. А.,
при секретарі: Семенчук О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою господарського суду Запорізької області від 02.08.2010 року справа №19/116/10 відносно фізичної особи підприємця ОСОБА_4 порушено справу про банкрутство. Вказаною постановою ліквідатором банкрута ОСОБА_4 призначено Козлову В.О.
09.06.2011 року ліквідатором Козловою В.О. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий № 639 було реалізовано майно боржника ОСОБА_4, а саме квартиру АДРЕСА_1.
На теперішній час він почав виконувати свої обов'язки по боргах. Вважає, що у зв'язку зі скасуванням постанови господарського суду Запорізької області від 02.08.2010 року та припиненням провадження у справі у ліквідатора Козлової В.О. зникли законні підстави розпорядження майном. А вже укладені правочини, в тому числі вищевказаний договір купівлі-продажу підлягають скасуванню. Крім того, договір купівлі-продажу остаточно виконано не було, оскільки відповідач по цій справі у володіння майном не вступив. У вказаній квартирі продовжує проживати бабуся позивача ОСОБА_5, яка іншого місця проживання не має.
Посилаючись на вказані обставини просив визнати договір купівлі-продажу від 09.06.2011 року недійсним.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.06.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий № 639.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним вимогам.
Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції не послався на жоден закон, який має бути застосований для визнання правочину недійсним, не зазначив якій нормі права суперечить вчинений правочин, чим він суперечить засадам цивільного законодавства або інтересам суспільства та його моральним засадам з огляду на положення ст. 215 ЦК.
Так, з матеріалів справи вбачається, що справа про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 була порушена за завою самого ОСОБА_4, який є позивачем у даній справі.
При здійсненні процедури ліквідації, дії ліквідатора вчинялися на підставі чинної на той час постанови господарського суду від 2.7.2010 року та регламентувалися законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Позивач не посилається на жодне порушення, яке було або могло бути вчинене ліквідатором, не зазначає про те, які дії ліквідатора і якому закону суперечили.
Під час здійснення оспорюваного правочину позивач не оскаржував ані дії ліквідатора, ані відповідача в справі.
Також позивач не оскаржив постанову господарського суду від 2.08.2010 року.
На час здійснення купівлі-продажу 9 червня 2011 року зазначена постанова була чинною і ліквідатор був вправі вчиняти дії з приводу реалізації майна.
Зазначена постанова господарського суду була скасована лише 12 жовтня 2011 року Донецьким апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою не позивача, а ПАТ «Укрсиббанк»м. Харків.
З огляду на викладене, суд не дослідив та не зазначив, які порушення закону були допущені при реалізації майна, а позивачем не надано відповідних доказів в тому числі і про те, що майно було реалізовано без його згоди.
Натомість з договору купівлі-продажу вбачається, що на час його укладення він був вчинений за згодою сторін, управомоченими на це особами, є оплатним.
Позивач не зазначає про наслідки визнання недійсним договору, не залучає до участі в справі ліквідатора, не зазначає в чому полягає неправомірність дій відповідача та на який рахунок отримані кошти від осопрюваного правочину (на погашення боргів самого позивача чи інші цілі), і хто має відшкодувати відповідачеві сплачену ним покупну вартість квартири.
Як вбачається з позовної заяви, позивач взагалі не зазначив підстави для визнання даного правочину недійсним, не посилався на його невідповідність закону.
Натомість суд першої інстанції самостійно зазначив у рішенні про те, що за п.п. 1-3 та 5 ст. 203 ЦК правочин не може суперечити закону, інтересам суспільства, моральним його засадам , а особа, яка його вчиняє повинна мати достатній обсяг дієздатності з відповідністю волі волевиявленню та спрямованістю правочину на настання обумовлених ним наслідків. Разом з тим суд не обрав з перелічених ним умов дійсності правочину саме ту, яка була відсутня на час вчинення оспорюваного правочину, не зазначив якому закону чи якій нормі моралі суперечив правочин, або хто з його учасників не мав достатньої дієздатності або чиє зі сторін правочину волевиявлення не відповідало їх волі тощо.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення не може бути визнане законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню.
Враховуючи відсутність підстав для визнання правочину недійсним, відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджували б неправомірність правочину, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2012 року у даній справі скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: