Справа № 1316/2-487/12 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Провадження №22-ц/1390/2974/12 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О.Ф.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Берези В.І., Мікуш Ю.Р.,
при секретарі Дідусь О.Р.,
з участю представника ПАТ „Укрсоцбанк" Пенкальського Р.Ю., позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати та індексації заробітної плати, у зв»язку з ростом споживчих цін та відшкодування моральної шкоди, завданої винесенням незаконних наказів,-
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази ПАТ «Укрсоцбанк». Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк»в користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 44 440,27 грн., індексацію заробітної плати в сумі 785,58 грн. Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк»в дохід держави 440,44 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
Рішення оскаржив відповідач ПАТ «Укрсоцбанк». В апеляційній скарзі стверджує про порушення судом норм процесуального та матеріального права. На думку апелянта, суд повинен закрити провадження у справі, оскільки набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначає, що сума 44 440,27 грн., яку просив стягнути позивач, є різницею між заробітною платою з надбавками та обов»язковим посадовим окладом та з такою вимогою він звертався до суду, що підтверджується рішеннями Галицького районного суду м.Львова, Апеляційного суду Львівської області та Верховного Суду України. Покликається на те, що з лютого 2004 року по жовтень 2005 року позивачу було відомо про ненарахування йому надбавок та про існування відповідних наказів, а тому позовна давність сплинула у 2008 році. Стверджує, що нарахування надбавок працівникам банку є правом банку, а не його обов»язком. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ „Укрсоцбанк" Пенкальського Р.Ю. на підтримання апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, пояснення ОСОБА_3 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено і сторонами визнаються такі обставини.
ОСОБА_3 працював начальником відділу банківської безпеки Львівської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" та перебував з відповідачем по справі у трудових відносинах з вересня 2000 року до 4.10.2006 року.
Відповідно до Положення про матеріальне стимулювання персоналу філіальної мережі АКБ „Укрсоцбанк", затвердженого рішеннями правління від 10.12.2003 року та 8.12.2004 року (далі -Положеня), посадова надбавка (ДН) та бюджетна надбавка (БН) є додатковою заробітною платою (а.с.109, 135).
Позивачеві по справі наказом 08-64/30-650 від 26.02.2004 року встановлено посадову надбавку 400 грн. (а.с.33), наказом 08-64/30-989 та наказом 08-64/30-990 від 29.03.2004 року посадову надбавку 400 грн., бюджетну надбавку 850 грн. (а.с.34, 37), наказом 08-64/30-1340 та наказом 1342 від 28.04.2004 року посадову надбавку 250 грн., бюджетну надбавку 850 грн. (а.с.35,36), наказом 08-64/30-3290 від 28.10.2004 року посадову надбавку 250 грн. (а.с.40), наказом 08-64/30-3686 від 29.11.2004 року посадову надбавку 250 грн. (а.с.41).
Наказами за №.№ 08-09/30-326, 08-09/30-325, 08-09/30-669, 08-09/30-671, 08-09/30-1031 08-09/30-1032, 08-09/30-1392, 08-09/30-1394, 08-09/30-1690, 08-09/30-1688, 08-09/30-2029, 08-09/30-2030, 08-09/30-2398, 08-09/30-2399, 08-09/30-2659, 08-09/30-2660, 08-09/30-2952, 08-09/30-2953, 08-09/30-3318 відповідно від 27.12.2004 року, 25.01.2005 року, 27.01.2005 року, 25.02.2005 року, 30.03.2005 року, 27.04.2005 року, 24.05.2005 року, 24.06.2005 року, 27.07.2005 року, 26.08.2005 року, 26.09.2005 року, 28.10.2005 року у встановленні надбавок ДН та БН відмовлено (а.с. 45, 44, 46, 49, 47, 48, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62).
Частково задовольняючи позов, та визнаючи і скасовуючи накази за №.№ 08-09/30-326, 08-09/30-325, 08-09/30-669, 08-09/30-671, 08-09/30-1031, 08-09/30-1032, 08-09/30-1392, 08-09/30-1394, 08-09/30-1690, 08-09/30-1688, 08-09/30-2029, 08-09/30-2030, 08-09/30-2398, 08-09/30-2399, 08-09/30-2659, 08-09/30-2660, 08-09/30-2952, 08-09/30-2953, 08-09/30-3318 відповідно від 27.12.2004 року, 25.01.2005 року, 27.01.2005 року, 25.02.2005 року, 30.03.2005 року, 27.04.2005 року, 24.05.2005 року, 24.06.2005 року, 27.07.2005 року, 26.08.2005 року, 26.09.2005 року, 28.10.2005 року, суд першої інстанції виходив з того, що п.7.9.2 Положення керівники підрозділів зобов"язані надавати мотивовані та деталізовані пропозиції, на підставі яких здійснюється зниження доходу працівника.
А тому, оскільки Положенням передбачено позбавлення виплати надбавок лише у випадку надання мотивованих та деталізованих пропозицій, на підставі яких здійснюється зниження доходу працівника, і наявності таких підстав відповідачем не підтверджено, колегія суддів важає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що позивач по справі позбавлений виплати надбавок всупереч вимогам Положення, та підставно визнав незаконним і скасував вказані накази про позбавлення виплати надбавок.
Разом з тим, поза увагою суду залишилось те, що позивачеві по справі наказом 08-64/30-650 від 26.02.2004 року встановлено посадову надбавку 400 грн. (а.с.33), наказом 08-64/30-989 та наказом 08-64/30-990 від 29.03.2004 року посадову надбавку 400 грн., бюджетну надбавку 850 грн. (а.с.34, 37), наказом 08-64/30-1340 та наказом 1342 від 28.04.2004 року посадову надбавку 250 грн., бюджетну надбавку 850 грн. (а.с.35,36), наказом 08-64/30-3290 від 28.10.2004 року посадову надбавку 250 грн. (а.с.40), наказом 08-64/30-3686 від 29.11.2004 року посадову надбавку 250 грн. (а.с.41). А тому колегія суддів вважає, що підстав для визнання незаконними та скасування цих наказів суд першої інстанції не мав, в зв"язку з чим рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Також судом не враховано, що відповідно до Положення для формування посадової надбавки використовується рейтинг, а для формування бюджетної надбавки використовується рейтинг та рівень виконання бюджету доходів і витрат та бюджету активів і пасивів.
З наведеного слідує, що без врахування зазначених обставин встановлення позивачеві максимального розміру надбавок в сумі 4190 грн. 50 коп. та визначення загальної суми надбавок, як заборгованості по заробітній платі в сумі 44440 грн. 27 коп., суперечить Положенню.
А відтак, враховуючи розмір надбавок, отримуваних позивачем по справі до часу, з якого він таких позбавлений, колегія суддів вважає, що на користь останнього підлягають стягненню з відповідача такі надбавки:
за листопад 2004 року БН -850 грн., за грудень 2004 року ДН -250 грн., БН -850 грн., за січень 2005 року -ДН - 250 грн., за лютий 2005 року ДН-250 грн., БН-850 грн., за березень 2005 року ДН-250 грн., БН-850 грн., за квітень 2005 року ДН-250 грн., БН-850 грн., за травень 2005 року ДН-250 грн., БН-850 грн., за червень 2005 року ДН-250 грн., БН-850 грн., за липень 2005 року ДН-250 грн., БН-850 грн., за серпень 2005 року ДН-250 грн., БН-850 грн., за вересень 2005 року ДН-250 грн., БН-850 грн., за жовтень 2005 року БН-850 грн., загальна сума яких складає 12100 грн. (850+850+250+250+250+ (8х1100)+850=12100)
В зв"язку з викладеним, рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає зміні щодо зменшення суми такої з 44440 грн. 27 коп. до 12100 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивачем не подано жодного доказу про непроведення індексації його заробітної плати в 2004-2005 роках, і вимога останнього грунтується лише на покликанні, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, колегія суддів вважає, що підстав для висновку про порушення прав позивача суд не мав, в зв"язку з чим рішення суду про задоволення вимоги щодо стягнення індексації заробітної плати підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задововленні цієї позовної вимоги.
Покликання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду визнається колегією суддів безпідставним в зв"язку з наступним. Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Згідно з положеннями ст.ст.1, 2, Закону України "Про оплату праці" додаткова заробітна плата входить в структуру заробітної плати. А відтак до вимог про стягненя додаткової заробітної плати строки звернення до суду за вирішенням спору, визначені ч.1 ст.233 КЗпП України, не застосовуються.
Також не може прийматись до уваги посилання апелянта рішення Галицького районного суду м.Львова, Апеляційного суду Львівської області та Верховного Суду України (а.с.25, 26, 8) оскільки такими вимоги про визнання незаконними наказів, і в зв"язку з цим стягнення невиплаченої заробітної плати, не розглядались.
Керуючись п.п.1,2,3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк»задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року в частині визнання недійсними і скасування наказів від 26.02.2004 року 08-64/30-650, від 29.03.2004 року 08-64/30-989 та 08-64/30-990, від 28.04.2004 року 08-64/30-1340 та 1342, від 28.10.2004 року 08-64/30-3290, від 29.11.2004 року 08-64/30-3686 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року в частині стягнення з ПАТ „Укрсоцбанк" в користь ОСОБА_3 індексації заробітної плати в сумі 785 грн. 58 коп. скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року в частині стягнення з ПАТ „Укрсоцбанк" в користь ОСОБА_3 44440 грн. 27 коп. заборгованості по заробітній платі змінити, зменшивши суму стягнення, та стягнути з ПАТ „Укрсоцбанк" в користь ОСОБА_3 12100 (дванадцять тисяч сто) грн. заборгованості по заробітній платі
В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Павлишин О.Ф.