ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.07.06р. | Справа № А37/156 |
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Джекпот", м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень - рішень № 24099/10/23-130 від 12.12.05р., № 24099/10/23-130/1 від 11.01.06р., № 24099/10/23-130/2 від 20.03.06р., № 24099/10/23-130/3 від 26.04.06р., № 0003642302/0/24099/10/23-130 від 12.12.05р., № 0003642302/1/24099/10/23-130 від 11.01.06р., № 0003642302/2 від 20.03.06р. , №0003642302/3 від 26.04.06р.
Суддя Кеся Н.Б.
Секретар с/з Грузін І.М.
Представники:
Від позивача: Левченко Н.В. –дов.№09/06-1 від 09.06.06р.
Точилова Т.В. –дов.№09/06-2 від 09.06.06р.
Від відповідача: Підгорна Ю.А. –дов.36639/9/10-016 від 17.04.06р.
Новіков О.В –дов.№21126/9/10-016 від 04.11.06р.
На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.
СУТЬ СПОРУ :
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Джекпот" (далі –позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі – відповідач) і просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.12.2005року №24099/10/23-130, від 11.01.2006року № 24099/10/23-130/1, від 20.03.2006року №24099/10/23-130/2, від 26.04.2006року №24099/10/23-130/3, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та повідомлення-рішення від 12.12.2005року №0003642302/0/24099/10/23-130, від 11.01.2006року №0003642302/1/24099/10/23-130, від 20.03.2006року №0003642302/2, від 26.04.2006року №0003642302/3 на сплату суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на суму 286,0грн.
фПозовні вимоги обґрунтовані незгодою підприємства з висновком відповідача про належність орендованого майна до невиробничих фондів за мотивами їх невикористання в господарській діяльності, що не відповідає дійсності.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що використання фондів у господарській діяльності та його належність до виробничих фондів визначається з огляду на отримання доходу в той же період, коли ці витрати відображаються в податковому обліку.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд,-
В с т а н о в и в :
На підставі акту перевірки від 02.12.2005року №819/231/30619404 та результатів адміністративного оскарження відповідачем направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 12.12.2005року №24099/10/23-130 від 11.01.2006року № 24099/10/23-130/1, від 20.03.2006року №24099/10/23-130/2, від 26.04.2006року №24099/10/23-130/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 117917,75 грн., та податкові повідомлення-рішення від 12.12.2005року №0003642302/0/24099/10/23-130, від 11.01.2006року №0003642302/1/24099/10/23-130, від 20.03.2006року №0003642302/2, від 26.04.2006року №0003642302/3 на сплату суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на суму 286,00грн.
Нарахування вказаних платежів пов’язується з наступними обставинами.
Підприємство ТОВ з іноземними інвестиціями „Джекпот" згідно з договором суборенди нежитлового приміщення та літнього кафе-площадки від 27.10.2004року орендує у ТОВ „Стрімлайн" нежитлове приміщення (Торгівельно-діловий комплекс „Босфор") та літню кафе-площадку на пішохідному бульварі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, 6, для організації точки громадського харчування. Акт прийому-передачі нежитлового приміщення складений 01.11.2004року. Для цього підприємство протягом 2005року придбавало обладнання, послуги по ремонту приміщення та виконувало оздоблювальні роботи за свій рахунок.
Актом перевірки зазначається, що в спірний період орендоване приміщення та придбані основні фонди не використовувались підприємством для виготовлення продукції, надання послуг з громадського харчування, в суборенду та оренду (відповідно) також не надавались і підприємство не отримувало від цього ніякого доходу.
У зв’язку з цим відповідач вважає, що орендовані капітальні активи - нежитлове приміщення (Торгівельно-діловий комплекс „Босфор") та літнє кафе-площадка на пішохідному бульварі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, 6, які підпадають під визначення групи 1 основних фондів {будівлі, споруди) - є невиробничими фондами і витрати на їх ремонт та поліпшення не підлягають амортизації. Основні засоби групи 2, 3 та 4, що придбаваються та розміщуються, використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, про які йде мова, теж є невиробничими фондами і витрати на їх придбання теж не підлягають амортизації. Таким чином, за висновком відповідача, якщо вартість вищенаведених ремонтів, оздоблювальних робіт, поліпшень та основних засобів не відноситься до складу валових витрат та не підлягає амортизації, то і в податковий кредит суму ПДВ відносити не можливо згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
З огляду на наведені обставини, в акті перевірки зроблений висновок, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 п.п.7.4,4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту у 2005році суму 70505,78 грн. по придбанню основних засобів, вартість яких не піддягає амортизації та по придбанню послуг та робіт, вартість яких не відносяться до складу валових витрат виробництва та не підлягають амортизації, в тому числі по періодах:
в січні 2005р. суму 40861,22 грн.,
в лютому 2005р. суму 29644,56 грн.
У зв’язку з цим відповідачем зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за 2005 рік на суму 70389,78 грн., в тому числі по періодах: в січні 2005року - на суму 40861,22грн., в лютому 2005року –на суму 29528,56 грн., у квітні 2005р. - на суму 9832,25 грн.,
у травні 2005року - суму 24372,39 грн., у червні 2005року - суму 13323,33 грн., а також донараховано суми податку за лютий 2005року на суму 116грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 170грн., всього на суму 286,0грн.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
З 31.03.20205року редакція підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону змінена Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” та полягає в наступному:
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Наведені норми Закону, незалежно від внесених до нього в спірний період змін, свідчать, що виникнення права на податковий кредит за Законом не потребує негайного отримання доходу в той же період, коли ці витрати відбулися.
Посилання відповідача на те, що спірні основні фонди, з якими пов’язуються спірні витрати, є невиробничими фондами, суд вважає необґрунтованим також з таких підстав.
Підпунктом 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Підпунктом 8.1.4 п.8.1. ст.8 Закону передбачено, що під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку).
Враховуючи наведені норми Закону, слід зазначити, що належність майна до основних фондів визначається з огляду на його призначення, яке передбачає його використання в господарській діяльності в майбутньому. В свою чергу поняття господарської діяльності в розумінні податкового закону також не передбачає негайного отримання доходу, а визначає спрямованість діяльності платника податків на його отримання, тобто передбачає отримання доходу в майбутньому.
Таким чином, відсутність отриманого доходу за спірним майном в спірний період ще не є підставою вважати про відсутність господарської діяльності платника податку за спірними витратами. Крім того, як свідчать наданий позивачем договір суборенди, укладений між позивачем та приватним підприємцем Ісак Л.В., позивач використовує в даний час у власній господарській діяльності спірне майно, оскільки вказаний договір передбачає отримання доходу орендодавцем. У зв’язку з цим суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач не отримував дозвіл на розміщення підприємства громадського харчування.
На підставі викладеного, висновок відповідача про належність спірного орендованого майна до невиробничих фондів позивача та виключення пов’язаних з ним витрат зі складу податкового кредиту суд визнає безпідставним, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94,158-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі від 12.12.2005року №24099/10/23-130, від 11.01.2006року №24099/10/23-130/1, від 20.03.2006року №24099/10/23-130/2, від 26.04.2006року № 24099/10/23-130/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 117917,75 грн., та повідомлення-рішення від 12.12.2005року №0003642302/0/24099/10/23-130, від 11.01.2006року №0003642302/1/24099/10/23-130 від, №0003642302/2 від 20.03.2006року, від 26.04.2006року №0003642302/3 на сплату суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 286,00грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.КЕСЯ
Постанова оформлена у повному обсязі 24.07.2006року