Справа № 10-7/12 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.
Категорія: ст.121 ч.2, 296 ч.4
КК України Доповідач: Волинець М. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Волинця М.М.
суддів Ревера В.В., Михалюка В.О.
за участю прокурора Лупака І.В.
та адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові матеріали подання за апеляцією заступника Самбірського міжрайонного прокурора Лупака І.В. на постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року відмовлено слідчому СВ Самбірського МВ ГУМВС України у Львівській області у поданні про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців обвинуваченого ОСОБА_2.
Змінено раніше обраний постановою судді від 08.11.2011 року стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід взяття під варту на запобіжний захід заставу в розмірі 17000(сімнадцять тисяч) гривень.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, 03.10.2011 року о 19 год. 00 хв., знаходячись по вул.. Сагайдачного в м. Сам борі Львівської області на території Костелу Усікновення святого Йоана Хрестителя, що являється громадським місцем, в групі осіб із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, маючи спеціально пристосовані та заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, а саме металеву трубу (биту) та ніж, з метою помсти, в присутності сторонніх осіб, завдав ОСОБА_6 численні удари трубою (битою) по голові та ножові удари по різних частинах тіла, спричинивши останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи №605 11 від 02.11.2011 року тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого та легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України
На постанову судді подано апеляцію заступником Самбірського міжрайонного прокурора, в якій він просить постанову судді Самбірського міськрайонного суду від 28.11.2011 року скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд в цей же суд.
В обґрунтування своєї апеляції покликається на те, що ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, санкція статей за які передбачає позбавлення волі на строк понад три роки. Після скоєння злочину він покинув постійне місце проживання, і лише 31.10.2011 року було встановлено його місце знаходження та затримано. А тому перебуваючи на волі, він буде в подальшому ухилятися від слідства та суду, чинити тиск як на потерпілого так і на свідків, тим самим перешкоджати об'єктивному доведенні у справі його вини. Своєї вини він так і не визнав, на досудовому слідстві неодноразово змінював свої покази, намагаючись ввести слідство в оману, чим самим, уникнути відповідальності за скоєні злочини. Однак, вказані вище факти залишилися поза увагою суду, і судом не дано їм належної об'єктивної оцінки.
Крім того, при розгляді поданні, судом залишено поза увагою і те, що інші двоє учасників даного злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у розшуку і на даний час їх місце знаходження невідоме, а тому, обвинувачений ОСОБА_2 перебуваючи на волі буде сприяти останнім у подальшому їх ухиленні від слідства і суду.
Поза увагою суду залишилися і наслідки даного злочину, а саме те, що на даний час здоров'я ОСОБА_6 є значно гірший, ніж був до цих подій, він частково втратив зір, у нього паралізована рука. Попри значну втрату здоров'я внаслідок даного злочину, обвинувачений ОСОБА_2 чи члени його сім'ї навіть не ініціювали та не спромоглися хоча б частково відшкодувати затрачені на лікування потерпілого кошти.
Заслухавши доповідача, думку прокурора у справі, який повністю підтримав апеляцію, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника -адвоката ОСОБА_1, які заперечили апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ст.156 КПК України тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.
У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений.
Суд першої інстанції вирішуючи подання про продовження строку тримання під вартою дійшов правильного висновку про відсутність підстав тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 та прийняв вірне рішення про відмову в поданні про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців та обрав запобіжний захід у вигляді застави, оскільки у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 148 ч.2 КПК України, і його належної поведінки.
Згідно ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу також слід враховувати тяжкість злочину, вік особи, яка підозрюється або обвинувачується, стан здоров'я, сімейний стан, місце проживання.
Прокурором не представлено жодного доказу того, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі.
Колегія суддів вважає, що в апеляції прокурора не наведено жодних мотивів, які б спростовували обставини, зазначені в постанові суду.
Покликання ж в апеляції на те, що він вчинив тяжкий злочин, не є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді -застави, оскільки він являється неповнолітнім, має постійне місце проживання, у сім'ї допомагав матері у вихованні молодших брата і сестри, за станом здоров'я страждає холецистопанкреатитом в стадії загострення, злочин вчинив вперше, а тому немає підстав вважати, що перебуваючи на волі, він не виконуватиме або неналежним чином виконуватиме процесуальні обов'язки, буде ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі чи буде продовжувати злочинну діяльність.
Перебуваючи два місяці під вартою слідство мало можливість провести відповідні процесуальні дії в тому числі і з обвинуваченим ОСОБА_2
В подальшому розслідування справи можливе і при іншому запобіжному заході не обов'язково, щоб обвинувачений ОСОБА_2 перебував під вартою.
А тому, колегія суддів вважає, що постанова суду винесена у відповідності до вимог ст.ст. 148, 150, 154-1, 156 КПК України і не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2012 року, якою відмовлено слідчому СВ Самбірського МВ ГУМВСУ у Львівській області у поданні про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців обвинуваченого ОСОБА_2 -залишити без змін, а апеляцію прокурора у справі -без задоволення.
Головуючий:
Судді: