АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5887/12 Справа № 436/2545/12 Головуючий у 1 й інстанції - Сухоруков А.О. Доповідач - Костюченко Н.Є.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого -судді - Костюченко Н.Є.

суддів - Осіяна О.М., Максюта Ж.І.

при секретарі - Коляда О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи -Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м. Дніпропетровська про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2012 року, яким ОСОБА_2 вселено в квартиру, а їй відмовлено в задоволенні її зустрічних позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не врахував судом її доводів та доказів.

Під час вирішення справи судом 1-ї інстанції встановлено, що за

ОСОБА_2, як за дитиною, позбавленою батьківського піклування, було закріплено право користування квартирою АДРЕСА_1 за рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у

м. Дніпропетровську ради № 167 від 20 березня 2009 року. Виходячи з того, що

ОСОБА_2 наділений правом користування спірною квартирою, суд, прийшовши до висновку, що він має право його реалізувати, задовольнив його вимоги про вселення у спірну квартиру. Виходячи з того, що законних підстав для визнання позивача таким, що втратив право користування квартирою, враховуючи,Ю що він намагався вселитись в спірну квартиру, суд не прийняв до уваги посилання ОСОБА_3 на те, що він втратив право користування квартирою і відмовив у задоволенні її позовних вимог.

Апеляційний суд вважає, що рішення повинне бути залишене без змін за обґрунтованими висновками районного суду на підставі вірно встановлених обставин справи та правильно застосованих норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 156 ЖКУ - члени сім*ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх право користування займаним приміщенням.

Згідно ст. 405 ЦКУ члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним,мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Так, судом 1-ї інстанції вірно встановлені такі обставини. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4, яка була власницею половини спірної квартири АДРЕСА_1

м. Дніпропетровськ та померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради № 167 від 20 березня 2009 року за ОСОБА_2 було закріплено право користування вказаною квартирою, виходячи з того, що на момент влаштування до дитячого державного закладу він проживав за адресою матері: АДРЕСА_1 (а.с. 4 зв.), зареєстрований за цією адресою. На теперішній час власницею спірної квартири є відповідачка, якій мати позивача заповіла свою частку.

Доведено, що ОСОБА_2 намагався вселитись в житлове приміщення, що підтверджується листом Самарської районної у м. Дніпропетровську ради від 25.05.2011 року за вих. № В-17, яким роз'яснено, що він має право вселитись на житлову площу, яка належала його матері (а.с. 7). Тому на підставі ст. ст. 310, 405 ЦКУ, ст. 156 ЖКУ суд вірно визнав безпідставними, недоведеними вимоги відповідачки про втрату позивачем права на житло та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про вселення у квартиру.

Доводи скарги є такими, що протирічать матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам, вимогам матеріального та процесуального закону. Щодо посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщення після досягнення ним 18 років, а також те, що він не є членом її сім'ї, а тому у нього відсутнє право проживання в квартирі, яка належить їй на праві приватної власності слід зазначити, що ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі, як член сім'ї своєї матері та вибув до дитячого державного закладу в зв'язку з чим за ним було закріплено право користування вказаною квартирою.

Суд, вірно оцінивши всі докази, враховуючи вимоги матеріального закону, прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Виходячи із викладеного, рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування та задоволення доводів скарги немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від

24 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку у 20-денний строк.

С У Д Д І