Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/1708/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Завгородній Є.В.
Спори про право власності та інші речові права про приватну власність Доповідач Карпенко О. Л.
УХВАЛА
Іменем України
26.06.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі
головуючого -Карпенка О.Л.,
суддів -Голованя А.М., Кривохижі В.І.,
при секретарі -Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулася з вказаним позовом до малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона співмешкала з ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу. У травні 2010 року на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2010 року вони придбали по 1/2 частці спірної квартири, вартість квартири становила 38 944 грн. Квартиру було придбано за переважно за належні їй особисто кошти, отримані від продажу належної їй іншої квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Після його смерті відповідачі звернулися з заявами про прийняття спадщини, але вона вважає, що квартира належить виключно їй.
Ухвалами суду першої інстанції від 18 січня 2012 року і 05 березня 2012 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено службу у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду, а її позов задовольнити в повному обсязі. Скаргу обґрунтовано тим, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд не надав належної оцінки наданим нею письмовим доказам, які свідчать про те, що спірна квартира була придбана за кошти, які належать позивачці. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про допит свідків, які могли підтвердити цю обставину, та не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнали позов. Суд розглянув справу за відсутності представника служби у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.
Відповідачі письмові заперечення на апеляційну скаргу не надіслали.
Позивачка в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу повністю з підстав викладених у ній.
Представник позивачки також підтримала доводи апеляційної скарги і наполягала на доведеності і законності пред'явленого позову.
Інші особи, які беруть участь у справі, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін.
Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що 28 травня 2010 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Договір зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Згідно п. 4 цього договору покупці сплатили продавцю за квартиру 38944 грн.
Пунктом 10 договору купівлі-продажу передбачено, що вказана квартира набувається покупцями самостійно, за власні кошти які є їх особистою власністю, особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, відсутні, в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах, які виникають із спільного проживання та ведення спільного господарства, не перебувають.
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після його смерті заяву про прийняття спадщини подали ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього сина спадкодавця ОСОБА_3, а також його дочка ОСОБА_5., мати ОСОБА_6 та позивачка по справі.
Під час розгляду справи позивачка предмет або підставу позову не змінювала.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка і ОСОБА_9 набули право на спірну квартиру правомірно на підставі правочину, договору купівлі-продажу квартири, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнавався судом недійсним. Крім того, норма ч. 2 ст. 372 ЦК України, на яку як на правову підставу своїх вимог послалася позивачка, на спірні правовідносини не поширюється.
Суд повно і правильно встановив обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини та вирішив спір відповідно до норм матеріального права.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Згідно приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Крім того ч. 3 ст. 355 ЦК України встановлено, що право власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Таким чином, право власності (в тому числі спільної власності) набуте на підставі правочину є правомірним, якщо законом прямо не встановлено його недійсність або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що спірну квартиру ОСОБА_2 і ОСОБА_9 придбали на праві спільної часткової власності. При цьому між ними було досягнуто домовленості щодо рівності часток у праві спільної власності, про що позивачка вказала у позовній заяві а також це підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 54) згідно якого розміри часток позивачки по справі та ОСОБА_9 є рівними -по Ѕ частині.
Так, як позивачка не оспорювала дійсність договору купівлі-продажу квартири від 28 травня 2010 року, або його частини а також домовленості щодо розміру часток у праві спільної часткової власності на квартиру, то підстав для визнання набуття ОСОБА_9 права власності на частку спірної квартири неправомірним, тобто таким що порушує права позивачки, відсутні. Вимог про визначення належної позивачці частки у більшому розміру вона не пред'являла.
Посилання позивачки в обґрунтування позовних вимог на норму ч. 2 ст. 371 ЦК України є безпідставним так, як вона регулює порядок визначення часток у праві спільної сумісної власності у разі поділу такого майна. Однак позивачка звернулася до суду не про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а з інших підстав.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом порядку дослідження доказів та неправильну їх оцінку є безпідставними.
Визнання відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 позову не давало підстав суду для задоволення позову.
Також безпідставним являються доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності представника служби у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради так, як на цей орган покладено законодавством здійснення соціального захист і профілактики правопорушень серед дітей. Права ж малолітнього ОСОБА_3 у суді захищала його мати -ОСОБА_4
Крім того служби у справах дітей подав письмове клопотання про розгляд справи без його присутності.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення у справі з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, наявні підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення оскаржуваного рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: