Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/2038/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р.В.
Спори, що виникають із сімейних правовідносин Доповідач Кіселик С. А.
РІШЕННЯ
Іменем України
26.06.2012 Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого судді : Кіселика С.А.
суддів : Авраменко Т.М., Суржика М.М.,
при секретарі Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про поділ спільного майна подружжя.
Просив поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, набуте ним за час шлюбу з ОСОБА_2, та виділити йому та відповідачці по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1. Визнати за позивачем право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1
Обґрунтовуючи позов зазначив, що між ним та відповідачкою 26 листопада 1988 року укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі ними було придбано квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 48,65 кв.м., вартістю 49400,00 грн. Договір купівлі - продажу було укладено із відповідачкою за згодою позивача і зареєстрована квартира на відповідачку. Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 8 листопада 2011 року, шлюб укладений між сторонами було розірвано. Відповідачка не бажає добровільно поділити спільне майно подружжя, а тому він вимушений звернутися до суду із цим позовом.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 травня 2012 року позов задоволено. Вирішено поділити квартиру АДРЕСА_1, яка є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виділивши ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, кожному, без визначення меж в натурі. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1, кожному. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 247 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка просить його скасувати та постановити нове рішення , яким в позові відмовити.
Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, із наступних підстав.
В п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи позов в частині поділу квартири АДРЕСА_1, та визнаючи за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині цієї квартири, суд послався на ч.1 статті 70 Сімейного Кодексу України, згідно якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору, що виник між сторонами, не враховано, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.
До спільної сумісної власності не належить майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України).
Судом першої інстанції та колегією суддів встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 1988 року до 08 листопада 2011 року, а фактично шлюбні відносини припинено в січні 2010 року, що підтверджується достовірними доказами і позивач доказів які б спростовували це твердження відповідачки не надав.
18 травня 2005 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені яких діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі -продажу спірної квартири. Квартиру придбано за 49400 грн.
Свідоцтво про право власності на квартиру було видано на ім'я відповідачки, право власності на квартиру зареєстровано в бюро технічної інвентаризації.
Для оплати вартості квартири 18 травня 2005 року між відповідачкою та АКІБ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 1046/43/В-Ф-Н та отримано 7 600 доларів США, що по курсу НБУ на 18 травня 2005 року становить 38380 грн.
Як вбачається із наданих до суду доказів, після фактичного припинення між сторонами подружніх відносин всі виплати за кредитом проводить відповідачка, а позивач участі в цьому не приймає.
За таких умов, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на частину спірної квартири пропорційно виплатам які були проведені за час фактичного проживання сторін у шлюбі. А саме, сторонами при купівлі квартири спільно сплачено перший внесок у розмірі 20% від вартості квартири, що складає 9880 грн. ( за курсом НБУ України 1900 доларів США). За час фактичного проживання у шлюбі сплачено в рахунок погашення кредиту та процентів за користування кредитом 34989 грн. 66 коп., що разом із першим внеском становить 44869 грн.66 коп. Сплачена сторонами, в цей час сума, відповідно до пояснень відповідачки та наданих нею розрахунків, становить 50 відсотків від загальної суми що підлягає сплаті в рахунок погашення кредиту з врахуванням першого внеску. Позивач такі твердження не спростовує і погоджується із ними.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи питання в частині розміру належної позивачу частки у праві власності на квартиру, треба виходити з того, що на час фактичного припинення шлюбних відносин подружжям в рахунок погашення заборгованості за позикою сплачено 44869 грн.66 коп., а отже частка позивача складає 22434гр. 83 коп., що становить 25 % від загальної вартості квартири, тобто ј частину квартири.
Крім того, підлягає скасуванню із відмовою в задоволенні, позовна вимога про виділення позивачу у власність Ѕ частини спірної квартири.
Підставами такого висновку колегії суддів є як вищезазначена обставина щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру частки позивача у спільному майні подружжя, так і відсутність належних доказів щодо можливості поділу спірної квартири в натурі, тобто чи є зазначене майно подільним.
Для визначення подільності квартири необхідні спеціальні знання. А отже це питання має вирішуватися судово -будівельною експертизою.
Ні до суду першої інстанції ні до апеляційної інстанції позивач із клопотанням про призначення експертизи не звертався., хоча йому колегією суддів було роз'яснено положення ст. 10 ЦПК України та він попереджений про наслідки не вчинення цієї дії.
В п.22 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Верховний Суд України роз'яснив, що у разі коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цілому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і це призвело до неправильного визначення норм матеріального права які регулюють спірні правовідносини та застосуванні цих норм при вирішені спору.
Згідно вимог п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
На підставі ст.ст. 57, 70 СК України, керуючись ст.ст., 10,11,61,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 травня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 право власності на ѕ частини цієї квартири.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя:
Судді: