ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.08.06р.

Справа № А37/173

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово - промислової  компанії "Парк",  с. Новоолександрівка, Дніпропетровського  району, Дніпропетровської  області 

до  Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Ювілейне 

про визнання недійсним  податкового повідомлення - рішення № 0001112341/0 від 29.05.2006року

          Суддя Кеся Н.Б.

                                                                                              Секретар Грузін І.М.

Представники:                           

Від позивача: Задорожня І.О. - дов. від 29.06.06р.

                        Талан О.Л. –дов. від 29.06.06р.

Від відповідача: Мала І.М. -дов.№11135/9/10-017 від 31.07.06р.

                           Сеннов О.А. - дов.№11321/9/10-017 від 14.09.05р.

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.

СУТЬ СПОРУ:

            Товариство з обмеженою відповідальністю торгово - промислова  компанія "Парк” (далі-позивач) звернулося з позовом до  Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-відповідач) і просить суд визнати недійсним  податкове повідомлення - рішення від 29.05.2006року № 0001112341/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 75614,32 грн., штрафні санкції у розмірі 37807,16 грн., всього 113421,48 грн. Позовні вимоги ґрунтуються незгодою позивача з висновком відповідача про неналежність спірних витрат з юридичних послуг до валових витрат підприємства.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що спірні витрати не належать до господарської діяльності підприємства, а також на те, що первинні документи за цими витратами не містять достатньої інформації щодо здійснення спірних операцій.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд , -

ВСТАНОВИВ:

На підставі акту перевірки від 17.05.2006року №96ДСК/234/23647106 відповідачем видане податкове повідомлення-рішення від 29.05.2006року №0001112341/0, яким відповідач визначив податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 75614,32 грн. та штрафні санкції у розмірі 37807,16 грн.

           Зокрема, при проведенні перевірки ТОВ ТПК „Парк” за період з 01.01.2005року по 31.12.2005року встановлено, що  ТОВ ТПК „Парк” були отримані юридичні послуги від ПП Чикинева, які оформлені  актом виконаних робіт №01/12-04 від 11.01.2005року. Вказані послуги пов’язані  з представленням інтересів позивача у господарському суді щодо стягнення з бюджету заборгованості з податку на додану вартість. За висновком відповідача вказані витрати не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, так як вони не спрямовані на отримання доходу у І кварталі 2005року, а первинні документи не містять даних щодо місця складання операцій, змісту та обсягу операції, одиниці виміру операції: дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції. У зв’язку з цим відповідачем зазначається про завищення підприємством валових витрат у 1 кв. 2005року на суму 302457,3 грн.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для визнання недійсним спірного повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснюваних як комплектація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 зазначеного Закону господарська діяльність -  будь-яка  діяльність  особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Також слід зазначити, що господарська діяльність суб’єктів підприємницької діяльності регулюється нормами цивільного та господарського законодавства, предметом яких є, зокрема, майнові правовідносини, які виникають між суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва і спрямовані на отримання доходу. Витрати за юридичне супроводження такої діяльності суб’єкта щодо стягнення боргу за операціями з поставки товару (робіт, послуг тощо) може бути включено до складу валових витрат, як витрати, що пов’язані з отриманням доходу від поставки таких товарів.

В той же час відшкодування з Державного бюджету надміру сплаченого податку належить до правовідносин між державою в особі податкового органу та суб’єктом господарювання. Такі правовідносини є податковими і регулюються законодавством з податкових питань. В цих правовідносинах діяльність підприємства полягає у належному оподаткуванні доходів, отриманих внаслідок господарської діяльності. Факт надмірної сплати податку надає платнику податків право на його відшкодування з бюджету у встановленому порядку.    

Таким чином, господарська діяльність підприємства в розумінні податкового закону та діяльність підприємства щодо сплати податків не є тотожними поняттями. У зв’язку з цим суд погоджується з відповідачем, що витрати підприємства з отримання юридичних послуг щодо стягнення з бюджету надміру сплаченого податку не належать до господарської діяльності підприємства в розумінні податкового закону, тому виключення відповідачем спірних витрат зі складу валових витрат суд  визнає правомірним.

Одночасно суд не приймає аргументи  відповідача про неналежне оформлення спірних операцій первинними документами, оскільки договір, акт виконаних робі, банківські виписки та судові рішення за суттю послуг дозволяють підтвердити факт надання спірних послуг.  

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові.

Керуючись ст.ст.94, 157-163, 254, п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Н.Б.КЕСЯ

Постанова оформлена у повному обсязі 14.08.2006року