Дата документу 19.06.2012

Справа № 4119/11

Рішення

Іменем України

19.06.2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел», Акціонерної страхової компанії «Інго Україна»про відшкодування боргу в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел», Акціонерної страхової компанії «Інго Україна»про відшкодування боргу в порядку регресу.

Позов мотивовано тим, що 12.02.2010 року о 15.00 год. на 297 км. дороги Н-08 Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя трапилась дорожньо-транспортна пригода, в якій зіткнулись автомобіль «Skоda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Peugeot 307»державний реєстраційний номер НОМЕР_5, який належить ТОВ «Ілта»під керуванням водія ОСОБА_4

Автомобіль «Peugeot 307», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 застраховано в ТДВ «Страхова компанія «Наста»за генеральним договором добровільного страхування наземного транспорту №1-259-09/9/1/9 від 18.10.2009 року, укладеного з ТОВ «Ілта».

24.02.2010 року ТОВ «ЕАК «Легіон»складено протокол огляду транспортного засобу. Про дату, час та місце проведення експертизи відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої 24.11.2003 року спільним Наказом №142/5/2092 МЮ України, ФДМ України, позивач повідомив відповідачів, шляхом надсилання телеграми 23.02.2010 року, однак за вказаною адресою адресата не було та за повідомленням не з'явився.

26.02.2010 року ТОВ «ЕАК «Легіон»складено Звіт №380 про оцінку колісного транспортного засобу з визначення вартості матеріального збитку, згідно із яким вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, становить 59 105 грн. 42 коп., що становить більше 70% дійсної вартості даного автомобіля, оскільки ринкова вартість застрахованого транспортного засобу - 100 000,00 грн. Отже, вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу перевищує його ринкову вартість на момент настання страхової події на 100,08%, внаслідок чого застрахований транспортний засіб визнається конструктивно загиблим.

Згідно умов договору страхування, за даною страховою подією позивач обрав варіант виплати страхувальнику страхового відшкодування в розмірі дійсної (ринкової) вартості застрахованого транспортного засобу за вирахуванням встановленої франшизи та вартості залишків пошкодженого застрахованого транспортного засобу. Вартість таких залишків було визначено шляхом розміщення позиції на торгах autoonline.ua, що проводяться ТОВ УПП «АВТО онлайн Україна». Найвища пропозиція була подана ОСОБА_5, який зобов'язався викупити залишки застрахованого транспортного засобу за суму 54 000,00 грн.

Отже сума страхового відшкодування склала 40 000,00 грн. (вартість транспортного засобу згідно договору страхування 100 000,00 грн. за мінусом вартості залишків 54 000,00 грн. та встановленої франшизи 6 000,00 грн.).

26.09.2010 р. позивачем складено страховий акт №2010-02-12/015.

На підставі вказаного страхового акту, заяви страхувальника та заяви вигодо набувача, відповідно до норм ст. 25 та п.37.1 ст. 37 Закону України «Про страхування», позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, які були зараховані в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів.

При розгляді справі по суті представник позивача уточнила позовні вимоги, зазначила, що 12.02.2010 року об 16.00 год. транспортний засіб автобус «MAN S 200", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить товариству з додатковою відповідальністю «Гюнсел», під керуванням ОСОБА_3 також здійснив наїзд на транспортний засіб ««Peugeot 307»», державний реєстраційний номер НОМЕР_5, що належить ТОВ «Ілта», під керуванням водія ОСОБА_6, який стояв на узбіччі.

Винна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в даному ДТП доведена, та підтверджується постановами суду.

ОСОБА_3, керуючи 12.02.2010 року транспортним засобом «MAN S 200", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, виконував свій службовий обов'язок. Отже обов'язок відшкодувати шкоду, завдану з вини ОСОБА_3 покладений на ТОВ «Гюнсель».

22.09.2009 року між ТОВ «Гюнсел»та акціонерною страховою компанією «Інго Україна»було укладено договір обов'язкового страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7725196, відповідно до якого цивільно -правова відповідальність ОСОБА_3, водія транспортного засобу автобуса марки «MAN S 200", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, на момент ДТП була застрахована в акціонерній страховій компанії «Інго Україна».

Транспортний засіб «Peugeot 307" державний реєстраційний номер НОМЕР_5, під час ДТП 12.02.2010 року отримав однакові пошкодження від наїзду транспортного засобу «Skоda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, та від наїзду транспортного засобу «MAN S 200", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що підтверджується листом від 04.10.2011 року Криничанської роти ДТП ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, та протоколом про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, позивач просить виділити розмір частки відшкодування шкоди, яка була завдана з вини ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»суму боргу в порядку регресу 50% від ціни позову в розмірі 20 000 гривень; виділити розмір частки відшкодування шкоди, яка була завдана з вини ОСОБА_3; стягнути з акціонерної страхової компанії «Інго Україна»на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»суму боргу в порядку регресу 50% від ціни позову в розмірі 20 000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача уточненні позовні вимоги підтримала, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином.

При розгляді справи судом встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З довідки №8572801 вбачається, що 12.02.2010 року на відрізку дороги Н-08 Бориспіль -Дніпропетровськ -Запоріжжя трапилась дорожньо -транспортна пригода, в якій зіткнулися автомобіль «Skоda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіль ««Peugeot 307»», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ТОВ «Ілта»під керуванням водія ОСОБА_4

У результаті даного ДТП пошкоджено транспортний засіб ««Peugeot 307»»державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ТОВ «Ілта».

Транспортний засіб ««Peugeot 307»»застрахований у товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»на підставі генерального договору №1-259-09/9 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту від 25.09.2009 року (а.с. 7-24).

28.09.2009 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»та ТОВ «Ілта»були укладені додаткові угоди до генерального договору №1-259-09/9 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту від 25.09.2009 року (а.с.25-27).

Згідно звіту про визначення матеріального збитку № 380 від 26.02.2010 року (а.с. 42-45) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «PECOET 307»державний реєстраційний номер НОМЕР_6 в результаті пошкодження при ДТП, станом на 26.02.2010 року становить 59105,42 грн. що відповідно до умов договору страхування (п.10.10.2) становить більше 70% дійсної вартості даного автомобіля, оскільки ринкова вартість застрахованого транспортного засобу - 100 000,00 грн.

Відповідно до умов договору страхування №1-259-09/9 вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу перевищила його ринкову вартість на момент настання страхової події на 100,08%, внаслідок чого застрахований транспортний засіб визнано конструктивно загиблим.

Керуючись п.10.10. договору страхування, за даною страховою подією позивач обрав варіант виплати страхувальнику страхового відшкодування в розмірі дійсної (ринкової) вартості застрахованого транспортного засобу за вирахуванням встановленої франшизи та вартості залишків пошкодженого застрахованого транспортного засобу. Вартість таких залишків було визначено шляхом розміщення позиції на торгах autoonline.ua, що проводяться ТОВ УПП «АВТО онлайн Україна». Найвища пропозиція була подана ОСОБА_5, який зобов'язався викупити залишки застрахованого транспортного засобу за суму 54 000,00 грн.

Отже сума страхового відшкодування склала 40 000,00 грн. (вартість транспортного засобу згідно договору страхування 100 000,00 грн. за мінусом вартості залишків 54 000,00 грн. та встановленої франшизи 6 000,00 грн.).

26.09.2010 року позивачем складено страховий акт №2010-02-12/015 (а.с.72). На підставі вказаного страхового акту, заяви страхувальника та заяви вигодо набувача, відповідно до норм ст. 25 та п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про страхування», позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 40 000 грн., які були зараховані в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів, що передбачено п.10.10 договору страхування, де зазначено, що у разі, якщо договором передбачена сплата страхового платежу декількома платежами, і страхувальник, до настання строку сплати чергової частини заявив про настання-страхового випадку, страховик має право зменшити розмір страхового відшкодування на суму всіх несплачених платежів на момент настання страхового випадку або вимагати від Страхувальника дострокової сплати несплаченої частини страхового платежу. При цьому договір продовжує діяти до кінця визначеного у ньому строку, а чергові платежі за договором вважаються сплаченими страхувальником.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до умов договору страхування, страхувальнику ТОВ «Ілта»страховою компанією «Наста»виплачено страхове відшкодування у розмірі 40000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На момент ДТП транспортний засіб «Skоda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 належав ОСОБА_2, що підтверджується довідкою №8572801 про обставини дорожньо -транспортної пригоди. Керував зазначеним автомобілем на підставі довіреності ОСОБА_1

Винна ОСОБА_1 в даному ДТП доведена, та підтверджується постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2010 року (а.с.71).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України: «Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки особи, стосовно якої ухвалено постанову».

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладений на ОСОБА_1

При розгляді справи встановлено, що транспортний засіб автобус «MAN S 200", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить товариству з додатковою відповідальністю «Гюнсел», під керуванням ОСОБА_3 також здійснив наїзд на транспортний засіб ««Peugeot 307»», державний реєстраційний номер НОМЕР_5, що належить ТОВ «Ілта», який стояв на узбіччі.

Постановою Кобелянського районного суду Полтавської області від 23.03.2010 року встановлено, що в діях ОСОБА_3 є ознаки правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП , однак враховуючи, що адміністративне правопорушення вчинене в стані крайньої необхідності, провадження по справі було закрито.

ОСОБА_3 було звільнено від адміністративної відповідальності, проте це не звільняє його від відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час ДТП.

Згідно ч.2 п.2 Постанови пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, встановлено, що при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непоборної сили.

Шкода, з вини ОСОБА_3 була заподіяна в стані крайньої необхідності, а не внаслідок непереборної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно ч.1, 2 с. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

В частині 1 ст. 1187 ЦК України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням, або утриманням транспортних засобів.

На момент ДТП ОСОБА_3 керував автобусом марки S200», державний реєстраційний номер НОМЕР_7, виконуючи свої службові обов'язки, перебуваючи у трудових відносинах із ТОВ «Гюнсел», що вбачається із копії трудової книжки (а.с.142-144).

22.09.2009 року між ТОВ «Гюнсел»та акціонерною страховою компанією «Інго Україна»було укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7725196 (а.с.159), відповідно до якого цивільно -правова відповідальність ОСОБА_3, водія транспортного засобу автобуса марки S200», державний реєстраційний номер НОМЕР_7, на момент ДТП 12.02.2010 року була застрахована в акціонерній страховій компанії «Інго Україна».

Відповідно до п. 22.1 с. 22 розділу ІІІ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настані страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо -транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Транспортний засіб «Peugeot 307" державний реєстраційний номер НОМЕР_5, під час ДТП 12.02.2010 року отримав однакові пошкодження від наїзду транспортного засобу «Skоda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1, та від наїзду транспортного засобу «MAN S 200", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що підтверджується листом від 04.10.2011 року Криничанської роти ДТП ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно із ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємозв'язаними сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підставні обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ч.1 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, згідно Постанови пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування», ст.ст. 541, 993, 1166, 1171, 1187, 1188, 1190, 1191, ЦК України, та керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 209, 212, 213, 215 -218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити, що розмір частки відшкодування шкоди ОСОБА_1 становить Ѕ від розміру завданої шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»суму боргу в порядку регресу 1/2 від ціни позову в розмірі 20 000 гривень.

Встановити, що розмір частки відшкодування шкоди ОСОБА_3 становить Ѕ від розміру завданої шкоди.

Стягнути з акціонерної страхової компанії «Інго Україна»на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»суму боргу в порядку регресу 1/2 від ціни позову в розмірі 20 000 гривень.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_1, акціонерної страхової компанії «Інго Україна»на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»судові витрати, а саме державне мито в розмірі 400 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: