РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1845/11

22.06.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - Томащака А.С.

при секретарі - Літвінєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Молодіжненська селищна рада Сімферопольського району про поділ спільної сумісної власності подружжя,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом про поділ спільної сумісної власності подружжя шляхом поділу будівельних матеріалів, використаних при будівництві будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1, автомобілю НОМЕР_1, басейну (з насосом 230V) 56414, виділивши в натурі 2\3 частку зазначеного майна, у разі не можливості поділу реально майна визнати за позивачем ОСОБА_1 ідеальну частку в розмірі 2/3 від спільно нажитого під час шлюбу з відповідачем вищевказаного майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час шлюбу позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 в період з 02.06.1993 року по 17.05.2010 року, ними 08.06.2002 року була придбана недобудова, що розташована за адресою: земельній ділянці АДРЕСА_1, яка в подальшому значно покращена, однак не введена в експлуатацію та її процент готовності складає 91%, крім того сторонами по справі за час шлюбу придбано автомобіль НОМЕР_1, басейну (з насосом 230V) 56414, за таких обставин зазначене майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, при цьому оскільки спірний будинок не введено в експлуатацію позивач претендує саме на будівельні матеріали використані під час будівництва зазначеного будинку, також позивачі зазначають, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, в придбанні спірного майна, що є спільною сумісною власністю подружжя є значний вклад позивача ОСОБА_2, тому суд має відступити від засади рівності часток подружжя та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 2\3 частки вищезазначеного майна.

В ході судового засідання позивачі, представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в ході судового засідання позовні вимоги не визнав повністю, вважає що обраний позивачами спосіб захисту прав не ґрунтується на законі та позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, про день розгляду справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін по справі, їх представників, дослідивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 02.07.1993 року перебували у шлюбі (а.с.55), який рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 06.05.2010 року було розірвано (а.с.225)

Відповідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с.10).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_3 не працевлаштований з 10.05.2006 року (а.с.11-13).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_2, ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець з 13.02.2007 року (а.с.14, 215).

Відповідно до висновку № 65 судової будівельно-технічної експертизи від 07.06.2010 року на земельній ділянці АДРЕСА_1 розташовані двох поверховий будинок з відсотком готовності 91% та навіс-бесідка з відсотком готовності 91% (а.с. 15-16;117-132).

Рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 20.09.2011 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час шлюбу було побудовано 2-х поверховий будинок літ. «А»з підвалом під часткою будинку та навіс-бесідка літ. «Б»з відсотком готовності будинку 91%, а навісу 100% відповідно, дійсна ринкова вартість зазначених будов складає 491560грн. (а.с.163-164).

Відповідно до вимог ст.. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до видаткової накладної від 17.06.2008 року ОСОБА_3 придбав басейн (з насосом 230V) 56414 9 (а.с.57).

Відповідно до кредитного договору від 16.09.2008 року ТОВ «КБ «Дельта» надав ОСОБА_1 в кредит грошові кошті на суму 4999грн. (а.с.71-74).

Відповідно до квитанцій суму кредиту сплачувала ОСОБА_1 (а.с.75-81).

Відповідно до наданих актів та товарних чеків будівельні роботи сплачувалися ОСОБА_1 (а.с.82-114).

Відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу № 172 від 22.05.2007 року ОСОБА_3 переданий автомобіль НОМЕР_1 (а.с.172).

Відповідно до договору застави від 14.06.2007 року вказаний транспортний засіб знаходиться під заставою, заставодавець за вказаним договором ОСОБА_3 (а.с.174-176).

Відповідно до договору кредиту № 88/07 від 14.06.2007 року АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_3 кредит на купівлю автотранспортного засобу (а.с.177-180).

Відповідно до квитанцій кредит за договором сплачував ОСОБА_3 (а.с. 181-195).

Сторони в ході судового засідання визнали той факт, що вказаний автомобіль було придбано під час шлюбу між сторонами в кредит, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.. 61 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом правом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі.

Згідно із вимогами ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

При цьому з пояснень сторін по справі вбачається, що будівництво спірного будинку здійснювалось самовільно.

Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва, прийняття його до експлуатації та державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Враховуючи, що будівництво спірного будинку здійснювалось самовільно, на час вирішення спору судом, в експлуатацію не прийнятий, тому у сторін по справі не виникло право на поділ незавершеного будівництвом спірного будинку.

Таким чином позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є власниками будівельних матеріалів та устаткування, що були використані під час будівництва спірного нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи будівництво будинку, придбання автомобілю та басейну проводилось під час перебування сторін по справі в шлюбі та ведені спільного господарства подружжя.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» в п.25 зазначив, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частини 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки в ході судового засідання, а ні позивач, а ні відповідач не погодилися на внесення на депозит суду відповідної грошової суми, при цьому оскільки будівельні матеріали сторонами по справі були використані для будівництва 2-х поверхового будинку літ. «А» з підвалом під часткою будинку та навісу-бесідки літ. «Б» з відсотком готовності будинку 91%, а навісу 100%, зазначені будівельні матеріали також не можуть бути поділені між сторонами в натурі, тому суд приходить до висновку, що спірне майно підлягає залишенню у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з визнанням ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу.

При цьому суд вважає необхідними визнати ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рівними по 1\2 долі, підстав для відступу від засад рівності часток подружжя суд не вбачає, оскільки позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів в частині того, що ОСОБА_3 не дбав про матеріальне становище сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї і в цій частині позовні вимоги є бездоказові, при цьому доводи позивача ОСОБА_1 про те, що саме вона утримувала сім'ю, оскільки тривалий час займалась підприємницькою діяльністю та мала добрі заробітки, в той час як відповідач ніде не працював, не мають жодного правового значення для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна.

Також не ґрунтуються на законі в частині необхідності відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна і доводи, щодо врахування суттєвого внеску в придбання спірного майна праці та грошових коштів позивача ОСОБА_2, оскільки в цій частині суду жодних та належних доказів не надано, крім того як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної сумісної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно, позивач ОСОБА_2 жодних позовних вимог, щодо спірного майна не заявляла.

Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст. 57,60,69-71 СК України, ст.. 368 ЦК України, керуючись ст. 212, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Молодіжненська селищна рада Сімферопольського району про поділ спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.

Визнати ідеальні частки ОСОБА_1, ОСОБА_3 рівними по 1\2 долі на наступне майно: будівельні матеріали, використані при будівництві будинку, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, автомобіль НОМЕР_1, басейну (з насосом 230V) 56414, залишивши зазначене майно у їх спільній частковій власності.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя