ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2008 р. | № 8/270 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: | Дунаєвської Н.Г., |
Суддів : | Михайлюка М.В., Мележик Н.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Приватного підприємства "Страж" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року |
у справі | № 8/270 господарського суду Чернігівської області |
за позовом | Приватного підприємства "Страж" |
до | Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Чернігівське регіональне управління" ЗАТ комерційного банку "ПриватБанк" |
про | стягнення 20252,29 грн. |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явились, |
відповідача | не з’явились, |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.12.2007 р. у справі № 8/270 (суддя: Оленич Т.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 р. (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановив апеляційний господарський суд, 01.08.2005 р. позивач (виконавець) та ЗАТ комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Чернігівське регіональне управління" ЗАТ комерційного банку "ПриватБанк" (замовник) уклали договір № 1, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання по забезпеченню внутрішньо-об'єктового та пропускного режимів в приміщеннях банку, які перераховані в дислокації, яка є невід’ємною частиною Договору, а замовник зобов’язується своєчасно здійснювати оплату послуг, наданих виконавцем та забезпечити належні умови для виконання виконавцем обов’язків за Договором.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що сума оплати за надані виконавцем послуги визначається по фактичним витратам виконавця.
Оплата за надані виконавцем послуги за цим Договором здійснюється замовником щомісяця в термін не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання рахунку від виконавця (п. 3.2 Договору).
01.03.2007 р. сторони уклали договір про внесення змін до Договору від 01.08.2005 р. № 1. Розділ 3 Договору викладено в новій редакції, а саме: "Сума за даним договором визначається щомісячно з розрахунку 4 грн. 80 коп. за одну годину наданих виконавцем послуг замовнику. В разі зміни суми витрат виконавця, пов’язаних з проведенням державою інкасації доходів населення, звільненням персоналу виконавця при достроковому розірванні договору в частині виключення з дислокації окремих об’єктів замовника, сума договору змінюється на основі наданого виконавцем розрахунку, без переоформлення договору. При зміні дислокації об’єктів замовника або часу їх обслуговування виконавцем, замовник письмово повідомляє виконавця не пізніше 30 днів до початку змін."
Листом від 06.04.2007 р. № 20101-03/626 відповідач направив позивачу повідомлення про виключення відділень банку "Центральне" та "Зарічне" з дислокації об’єктів, що знаходяться під охороною з 16.04.2007 р., а з 01.05.2007 р. –решти відділень, які знаходяться під охороною позивача.
16.08.2007 р. позивач направив відповідачу вимогу та рахунок № 5 в яких зазначено, що відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати в сумі 18827,23 грн. пов’язані із звільненням персоналу у зв’язку з виключенням із дислокації приміщень банку.
Суди перевірили розрахунок суми витрат та з’ясували, що він складається з компенсації працівникам за невикористану відпустку, нарахувань до Пенсійного фонду та Фонду непрацездатності, а також сум єдиного податку.
Відповідно до вимог ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Апеляційний господарський суд зазначив, що вартість послуг, які надавав позивач відповідачу підлягала обчисленню виходячи із встановленої сторонами погодинної вартості наданих послуг.
В договорі про внесення змін від 01.03.2007 року сторони передбачили випадки при настанні яких може бути змінена сума договору.
Господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що сплата працівникам, які звільняються з роботи компенсації за невикористану відпустку є обов’язком роботодавця відповідно до трудового законодавства, а також, що обов’язком роботодавця є оплата єдиного податку, внесків до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування.
Водночас, відповідно до наказу № 40 від 30.04.2007 р. "Про звільнення" контролери-консультанти по обслуговуванню відділень Чернігівського РУ "Приватбанку" звільненні у зв’язку з закінченням строку дії трудового договору.
За таких обставин, господарські суди прийшли до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Щодо доводів касаційної скарги то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 р. у справі № 8/270 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : М. Михайлюк
Н. Мележик