ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 5020-7/053-5/118-3/372-12/007 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"17" червня 2008 р. 16:38 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
Судді Харченко І.А.,
при секретарі Дмитренко Т.М.,
за участю представників:
позивача – Пивненко Н.В., довіреність №134/45-0493 Д від 19.09.2007, юрисконсульт;
відповідача –Савельєва В.В., довіреність №3708/17-2 від 08.06.2007, головний державний податковий інспектор юридичного відділу;
Федосенко В.Й., головний державний податковий ревізор-інспектор відділу координації та планування проведення перевірок управління аудита юридичних осіб, довіреність №113/10-0 від 18.01.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №5020-7/053-5/118-3/372-12/007 за адміністративним позовом за позовом Освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин”(м. Москва) в особі Інституту економіки та права (філія) освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин” в м. Севастополі до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення №0002682310/0/1204 від 05.12.2002,
Суть спору:
24.02.2003 позивач звернувся в господарський суд з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення №0002682310/0/1204 від 05.12.2002 про визначення податкового зобов’язання за податком на додану вартість в сумі 441182,03 грн.
Ухвалою від 28.02.2003 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №20-7/053.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду м. Севастополя від 30.04.2003 справа №20-7/053 передана до провадження судді Антонової І.В.
Ухвалою від 06.05.2003 справа №20-7/053 прийнята до провадження суддею Антонової І.В., її привласнено №20-7/053-5/118.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.09.2003 позовні вимоги задоволені, визнано недійсним рішення №0002682310/0/1204 від 05.12.2002 про визначення позивачу податкового зобов’язання за податком на додану вартість в сумі 441182,03 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2003 рішення господарського суду міста Севастополя від 08.09.2003 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2004 рішення господарського суду міста Севастополя від 08.09.2003 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2003 залишені без змін.
Постановою Верховного суду України від 05.10.2004 рішення господарського суду міста Севастополя від 08.09.2003, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2003, постанова Вищого господарського суду України від 13.05.2004 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 26.11.2004 справа №20-7/053-5/118 прийнята до провадження суддею Гоголем Ю.М., її привласнено №20-7/053-5/118-3/372.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.01.2005 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 рішення господарського суду міста Севастополя від 20.01.2005 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 20.01.2005, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 скасовані, справа №20-7/053-5/118-3/372 направлена на новий судовий розгляд.
Ухвалою від 09.01.2008 справа №20-7/053-5/118-3/372 прийнята до провадження суддею Харченко І.А., її привласнений №5020-7/053-5/118-3/372-12/007, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 04.02.2008 закінчено підготовче провадження, справа №5020-7/053-5/118-3/372-12/007 призначена до судового розгляду.
Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що рішенням господарського суду м. Севастополя від 26.04.2004 у справі №20-12/089 реєстрація Інституту економіки та права (філія) освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин” в м. Севастополі як платника податку на додану вартість визнана недійсною з 15.11.1999, але визнання недійсною реєстрації як платника податку на додану вартість Інституту не може вплинути на податкові зобов’язання позивача в період чинності свідоцтва про реєстрацію Інституту як платника податку на додану вартість, оскільки в цей час сам позивач не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, але здійснював діяльність, що передбачає сплату податку на додану вартість.
Згідно статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз’яснені процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін, суд,
в с т а н о в и в :
ДПІ в Нахімовському районі міста Севастополя була проведена додаткова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства України Освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин”(м. Москва) в особі Інституту економіки та права (філія) освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин” в м. Севастополі (надалі Інститут) в період з 01.10.2000 по 01.07.2002.
За результатами перевірки складений акт №12878/23-123/538 від 02.12.2002 року.
Як випливає з акту перевірки, позивач не включив в базу обкладення ПДВ грошові кошти, отримані в рахунок оплати за навчання від фізичних осіб.
На підставі акту перевірки від 02.12.2002 року ДПІ в Нахімовському районі міста Севастополя прийнято повідомлення-рішення №0002682310/0/1204 від 05.12.2002, яким застосовані Інституту штрафні санкції за порушення п.3.1 Закону України “Про податок на додану вартість” в сумі 88943,92 грн. та донарахована сума ПДВ у розмірі 352238,11 грн., а всього визначено сума податкового зобов’язання в розмірі 441182,03 грн.
Позивач вважає вказане рішення незаконним, просить визнати його недійсним на тих підставах, що Інститут, будучи учбовим закладом, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” і Закону України “Про освіту” звільнений від операцій оподаткування, крім того, не володіє статусом юридичної особи, у зв'язку з чим платником ПДВ бути не може.
Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування податком на додану вартість –операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування.
Згідно підпункту 5.1.3 п.5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування операції по наданню (згідно переліку, встановленому кабінетом міністрів України), послуг з вищої, середньої, професійно-технічної і початкової освіти установами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг.
Згідно ст. 1 Закону України “Про вищу освіту” ліцензування - це процедура визнання здатності вищого учбового закладу певного типу почати освітню діяльність, пов'язану з отриманням вищої освіти і кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а так само з державними вимогами по кадровому, науково-методичному і матеріально-технічному забезпеченню.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про вищу освіту” ліцензування і акредитація вищих учбових закладів незалежно від форм власності і підпорядкування, видача ліцензій і сертифікатів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області освіти і науки.
Згідно ст. 8 того ж Закону освітня діяльність на території України здійснюється вищими учбовими закладами на підставі ліцензій, які видаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 ст. 15 Закону України “Про освіту” за наслідками ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освіти в межах своїх повноважень надають учбовим закладам (не залежно від форм власності) ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог, вносять їх в державний реєстр учбових закладів.
Положенням про ліцензування учбових закладів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 12.02.1996 року, встановлено, що установи підприємства і організації –юридичні особи не залежно від їх відомчої підлеглості і форм власності можуть починати діяльність по окремих видах і напрямах, пов'язаних з наданням послуг для отримання загальної, середньої і професійної освіти, підготовкою фахівців різних рівнів і кваліфікації, тільки після отримання ліцензії.
Згідно п.2 вказаного Положення ліцензуванню підлягає діяльність, пов'язана з отриманням професійної освіти - підготовка кваліфікованих працівників, перепідготовка з наданням іншої кваліфікації по напряму (професії), підвищення кваліфікації робочих кадрів, а так само підготовка фахівців різних рівнів кваліфікації : підготовка кадрів, та підготовка фахівців різних рівнів кваліфікації і перепідготовка за придбанням іншої вищої освіти по напрямах (спеціальностям), підвищенні кваліфікації керівних кадрів і фахівців, підготовка до вступу до вищих учбових закладів. Ліцензії на здійснення вказаної освітньої діяльності видає Міністерство освіти України за рішенням Державної акредитаційної комісії.
Позивач здійснював освітню діяльність на підставі ліцензій, виданих виконавчими органами Російської Федерації.
Відповідно до Положення про Севастопольський філіал освітньої установи, а з внесенням змін, про Інститут економіки і права затверджених ректором Академії праці і соціальних відносин, Російської Федерації 29.01.1999 та 09.04.2001, внесених до державного реєстру підприємств і організацій Севастопольською міською державною адміністрацією 01.03.1999 та 18.02.2002, Інститут не є юридичною особою, має свою печатку і штампи, рахунки, в тому числі валютні, в банку, проходить ліцензування і атестацію у відповідності до законодавства, а державну акредитацію - у складі Академії. Готує спеціалістів вищої професійної освіти, має право займатися підприємницькою діяльністю.
Пунктом 1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено платників податків –це юридичні особи, їх філії, відділення. Інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, пеню та штрафні санкції.
Згідно статті 4 Закону України «Про систему оподаткування»платниками податків та зборів є юридичні та фізичні особи, на яких законом України покладений обов’язок сплачувати податки та збори. Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено, що платниками ПДВ є особа (юридична і фізична), яка згідно зазначеного Закону зобов’язана утримувати та вносити в бюджет ПДВ.
Рішенням від 26.04.2004 по справі №20-12/089 господарського суду м. Севастополя визнана недійсною реєстрація платником податку на додаткову вартість відокремленого структурного підрозділу Освітньої установи профспілок “Академія праці і соціальних відносин” (м. Москва) - Інституту економіки і права (філія) АП і СВ в м. Севастополі (далі Інститут), яка була учинена 15 листопада 1999р. за вимогами ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя, з моменту реєстрації. Зазначене рішення набрало законної сили 05.05.2004. Тому посилання відповідача, на те, що позивач був зареєстрований як платник ПДВ, а тому з моменту такої реєстрації став суб’єктом податкових правовідносин і на нього поширюється усі норми діючого законодавства щодо справляння податку є безпідставними.
Крім того, листами Державної податкової адміністрації України від 30.01.2002 №17007/7/16-1217, від 04.02.2004 №1858/7/10-1218/302 стосовно обліку з ПДВ філій, відділень та інших відокремлених підрозділів зазначено, що вони не є платниками ПДВ якщо головна організація не делегувала їм ведення податкового обліку з ПДВ, філія не є пов’язаною особою у розумінні Закону України “Про податок на додану вартість” (том 4 арк.с. 29-31).
Також суд зазначає, що дослідження порушення, зафіксованого пунктом 2.6 акта перевірки щодо отриманих сум філією в оплату за навчання, що стали підставою для донарахування не можливо оскільки відповідно до наказу директора Інституту від 25ю05.2007 №1-12/39-1 експертною комісією 15.10.2007 було проведено знищення первинної документації за період з 1997 року по 3 квартал 2004 року у зв’язку з закінченням терміну зберігання (том 4 арк.с. 32-37).
На підставі зазначеного суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №0002682310/0/1204 від 05.12.2002 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 352238,11 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 88943,92 грн., винесені в порушення норм діючого законодавства, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.
В звязку з викладеним, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 3,40 грн. (судовий збір).
Керуючись ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя №0002682310/0/1204 від 05.12.2002 про визначення Освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин”(м. Москва) в особі Інституту економіки та права (філія) освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин” в м. Севастополі суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 352238,11 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 88943,92 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ УДКУ у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин”(м. Москва) в особі Інституту економіки та права (філія) освітньої установи профспілок “Академія праці та соціальних відносин” в м. Севастополі (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя,13, ідентифікаційний код 24689394) - 03,40 грн. –судовий збір.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.А. Харченко
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
23.06.2008.