УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/654/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"26" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівІщенка В.І., Приходченко А.П.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Першої Феодосійської державної нотаріальної контори про визнання дій неправомірними, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 лютого 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Першої Феодосійської державної нотаріальної контори, у якому просить визнати неправомірними дії державного нотаріуса щодо внесення виправлень у видане їй 1 липня 2010 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, реєстр №1-1064, а саме виконані рукописним текстом записи: дописку « ? (однієї другої частки)», виправлення оцінки спадкового майна з 9561129,00 крб. на 4780564,50 крб., дописано «Закреслене 9561129,00 - не читати», дописаному від руки « ? (однієї другої частки)», «4780564,50 крб.» вірить.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є спадкоємцем за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 і у встановленому порядку прийняла спадщину. Звернувшись до нотаріальної контори з приводу оформлення права на спадщину, вона отримала 01 липня 2010 року свідоцтво про право на спадщину, яка складається з незакінченого будівництва. Проте 03 серпня 2011 року державний нотаріус викликав її до нотаріальної контори і вніс до зазначеного свідоцтва виправлення щодо частки майна, що нею успадковується та його вартості. Позивач вважає, що такі дії нотаріуса суперечать чинному законодавству. На думку позивача до будь-яких інших осіб право на вказане нерухоме майно не переходило. Померлий ОСОБА_8 успадкував вищезазначене майно після смерті своєї матері ОСОБА_9, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1. Брат ОСОБА_8 спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_9, на думку позивачки, не приймав. Крім того, такі дії нотаріуса суперечать інструкції, яка передбачає внесення виправлень лише під час вчинення нотаріальної дії. Після внесення виправлень нотаріус не прийняла мір щодо повернення позивачці ? вартості понесених позивачкою витрат.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 23 лютого 2012 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що посилання суду на положення інструкції чинної на момент розгляду справи є необґрунтованими, оскільки застосуванню підлягає інструкція у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Також в апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду про те, що дії нотаріуса відповідають ст. 5 ЗУ «Про нотаріат».
Будучи повідомлені належним чином про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8, який заповідав все своє майно ОСОБА_6
ОСОБА_6 у встановленому порядку прийняла спадщину після його смерті, звернувшись в установлений строк з заявою про її прийняття до нотаріальної контори.
01 липня 2010 року Державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори Клюс О.В. позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадщина складається з: незакінченого будівництва житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, по АДРЕСА_1, що належав на підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя від 22 травня 1975 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 1975 року, ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_11, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, оцінка спадкового майна: 9561129,00 крб.
Згодом Державним нотаріусом Першої Феодосійської державної нотаріальної контори Клюс О.В. внесені у вищезазначене свідоцтво про право на спадщину виправлення, згідно яких спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з ? частки незакінченого будівництва житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, по АДРЕСА_1, оцінка спадкового майна: 4780564,50 крб.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_6
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).
За змістом ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З наведених норм закону випливає, що обов'язковою умовою задоволення позову (захисту прав у судовому порядку) є встановлення факту порушення прав позивача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звертається до суду за захистом прав на спадщину, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що права на жилий будинок, по АДРЕСА_1 Подгороний ОСОБА_12 успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, яка заповідала своє майно у рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_13 (а.с. 35).
Згідно ст. 548 ЦК Української РСР (1963 року, який був чинний на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Підтвердження вступу в управління чи володіння спадковим майном є зокрема: запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця (п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України чинної на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9).
З матеріалів справи вбачається, що згідно запису в будинковій книзі у будинку незавершеного будівництвом АДРЕСА_1, постійно прописаний та проживав в період шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_9, як ОСОБА_8 так і ОСОБА_13. Останній із заявою про відмову від спадщини у встановленому порядку не звертався. 18 вересня 2010 року ОСОБА_13 звернувся до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини після смерті ОСОБА_9
Таким чином спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_9 у вигляді будинку незавершеного будівництвом по АДРЕСА_1 прийняли спадкоємці за заповітом ОСОБА_8 та ОСОБА_13 у рівних частках.
Отже у склад спадщини, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 входила лише ? частки незакінченого будівництва житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, по АДРЕСА_1.
При цьому, реалізуючі своє право на оформлення спадщини та виконуючи свої обов'язки, передбачені ст. 1297 ЦК України, ОСОБА_6 звертаючись до нотаріальної контори у заяві просить видати свідоцтво про право на спадщину, що складається з ? частки незакінченого будівництва житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, по АДРЕСА_1 (а.с. 27), про що обґрунтовано зазначив в рішенні суд першої інстанції.
За таких обставин, підстави вважати, що права позивачки порушенні внесення вищезазначених виправлень у свідоцтво про право на спадщину відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про відмову у позові.
Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 передбачено внесення виправлення у нотаріальні документи.
Посилання апелянта на те, що суд при вирішенні спору, не врахував, що нотаріусом були порушені вимоги п.23 діючий на той час Інструкції не є підставою для скасування рішення суду, оскільки сам по собі факт порушення процедури внесення виправлень у нотаріальні документи не є в даному випадку підставою для задоволення позову, оскільки не призвели до порушень прав позивачки.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду на положення інструкції чинної на момент розгляду справи є необґрунтованими за тих підстав, що застосуванню підлягає інструкція у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин не беруться колегією суддів до уваги, оскільки не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Інші доводи апелянта, зокрема щодо сплати нею витрат при оформленні спадщини, виходячи з оцінки цілого домоволодіння, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного нотаріуса щодо внесення виправлень у свідоцтво.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 лютого 2012 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко