РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/890/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
РІШЕННЯ
"12" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАврамідіТ.С.,
СуддівІщенка В.І., Приходченко А.П.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 3» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 236,52 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 27 грудня 2011 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» заборгованість в сумі 236,52 грн.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 14 лютого 2012 року вказане рішення суду першої інстанції змінено, зменшено суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» до 214,80 грн.
Додатковим рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04 квітня 2012 року стягнуто з державного бюджету України на користь КП «Житлово-експлуатаційна контора № 3» у відшкодування судового збору 51 грн. та у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., загалом 81 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про його скасування із закриттям провадження у справі.
Апелянта зазначає, що додаткове рішення ухвалено з порушенням ч. 2 ст. 220 ЦПК України. На думку апелянта згідно з законом додаткове рішення може бути ухвалено до набрання рішення суду законної сили, а незаконне стягнення судових витрат завдало державному бюджету матеріальної шкоди на суму 81 грн.
Будучи повідомлені про розгляд справи належним чином, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною 3 ст. 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з державного бюджету України на користь КП ЖЕК № 3 у відшкодування судових витрат 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати повинні бути відшкодовані позивачу за рахунок держави, оскільки ОСОБА_6 звільнена від їх оплати, як інвалід другої групи.
Такому висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З наведеної норми закону випливає, що у разі задоволення позовних вимог, на користь позивача стягуються понесені ним документально підтверджені судові витрати з відповідача, а при їх частковому задоволенні судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом КП ЖЕК № 3 був сплачений судовий збір в розмірі 25,50 грн.(а.с.2 т.1) відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та 30 гривень (а.с.1) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258.
Вказаними нормативними актами, а також положеннями ЦПК України, які діяли на час подачі позову, встановлювалися правила за якими певні категорії осіб звільнялися від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави.
Законом України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо сплати судового збору в дохід держави. Так, згідно п.9 ч.1 ст.5 вказаного закону від сплати судового збору звільняються інваліди 2 групи, якою є відповідачка.
Звільнення відповідача від відшкодування за правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України судових витрат, понесених позивачем, вищенаведеними нормами не передбачено. Присудження стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесених судових витрат відбувається незалежно від того чи віднесено відповідача до категорії осіб відносно яких встановлені пільги зі сплати судового збору, оскільки вирішується питання не про стягнення судового збору в дохід держави, а щодо компенсації стороні понесених судових витрат.
Однак, суд першої інстанції вказані положення закону не врахував та дійшов висновку про те, що судові витрати повинні бути компенсовані позивачу за рахунок держави всупереч нормам закону.
Таким чином судові витрати, понесені КП ЖЕК № 3, мають бути стягнуті з ОСОБА_6, при цьому з урахуванням правил пропорційності, яке встановлено ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні позивача з завою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості був сплачений судовий збір в сумі 25 гривень (а.с.9). Судовий наказ від 15 квітня 2011 року по справі №2н-112/11 за заявою за КП ЖЕК № 3 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 13 травня 2011 року скасований, а тому відповідно до ч.2 ст.99 ЦПК України сума судового збору підлягає зарахуванню до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
Таким чином, судові витрати позивача становили 50,5 грн. - сума сплаченого судового збору, 30 гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .
Отже з ОСОБА_6 на користь КП ЖЕК № 3 підлягає стягненню у відшкодування судового збору 45,86 грн. та у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 27,25 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Доводи ОСОБА_6 про те, що додаткове рішення може бути ухвалене до набрання рішенням суду законної сили спростовуються положеннями ст.220 ЦПК України. Посилання апелянта на ч.2 вказаної статті є необґрунтованим, оскільки вказана норма передбачає, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Проте, строк на виконання рішення суду не закінчився.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 квітня 2012 року - задовольнити частково.
Додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 04 квітня 2012 року - скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 3» у відшкодування судових витрат: судового збору 45 (сорок п'ять) грн. 86 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 27 (двадцять сім) грн. 25 коп., загалом 73 (сімдесят три) гривні 11 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко