УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/823/2012Головуючий суду першої інстанції:Чулуп О.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"12" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівІщенка В.І., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_6 Гулнори Мухамадівни про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 27 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просить визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 а також земельну ділянку, на якій воно розташоване, його особистою приватною власністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час шлюбу з відповідачкою було придбане спірне домоволодіння та земельна ділянка, яке оформлене за ОСОБА_7 Проте вказане майно було придбане за особисті кошти позивача, які він позичив у матері і досі не повернув, а тому є його приватною особистою власністю.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 27 березня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та надання неналежної оцінки доказам, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного майна особистою приватною власністю позивача.

Крім того, апелянт посилається на безпідставну відмову судом першої інстанції у залученні до справи документів, які підтверджують придбання спірного майна за кошти матері позивача, який отримав їх у борг від неї.

На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував положення ч.1п.3 ст.57 СК України і дійшов помилкового висновку про те, що придбане майно є сумісною власністю подружжя.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони з 11 листопада 2006 року по 15 травня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

28 листопада 2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були укладені договори купівлі-продажу, за яким ОСОБА_7 придбала домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій воно розташоване, площею 0,238 га. (а.с.10-14).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірне домоволодіння та земельна ділянка, на якій воно розташоване, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і підстави для визнання вказаного майна особистою приватною власністю позивача відсутні.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка визнається: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя (ст. 57 СК України).

Як вище встановлено, спірні будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 були придбані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за договорами купівлі продажу (а.с.10-14).

Виходячи із змісту ст. 60 СК України законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.

Обов'язок з доведенням тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

У такому разі відповідачка звільняється від доведення обставини віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя, яка має значення для правильного вирішення справи, а позивач відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України має спростувати матеріально-правову презумпцію.

Проте матеріали справи не містять фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити, що спірне домоволодіння було придбане особисті грошові кошти позивача.

Посилення ОСОБА_7, як на підставу заявлених вимог, на той факт, що спірне майно придбане на грошові кошті, отримані від своєї матері ОСОБА_9 за договором позики, укладеного між ним та останньою, не свідчать про те, що воно придбано за особисті грошові кошти позивача і суд першої інстанції надав їм правильну юридичну оцінку.

З урахуванням обставин, встановлених на підставі зібраних у справі доказів, яким надана оцінка у відповідності зі ст. 212 ЦПК України та ч. 3 ст. 61 СК України підстави вважати, що спірне майно придбане за особисті кошти позивача відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний будинок та земельна ділянка має бути визнані особистою приватною власністю позивача, оскільки за договором позики укладеного з ОСОБА_9 лише він несе відповідальність, спростовуються положеннями ч. 4 ст. 65 СК України.

Приєднані позивачем до апеляційної скарги заяви Продавця житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_8 про те, що вказане майно було продано ОСОБА_9 (мати позивача) та від неї особисто отримані грошові кошти за спірне майно, а також розписка про їх отримання від ОСОБА_9(а.с.56,57,86) не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки за договорами купівлі-продажу покупцем визначена відповідачка, якою і були передані грошові кошти продавцю до підписання договорів п.п.3,4, які неоспорені.

З цих же підстав не можуть бути взяти до уваги і відомості про доходи ОСОБА_9 (а.с.58-70,75-78), вони також не свідчать про те, що будинок та земельна ділянка були придбані за особисті грошові кошти позивача.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 27 березня 2012 року відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко