РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/886/2012Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

РІШЕННЯ

"19" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С., Іщенка В.І.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 лютого 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_7 29.11.2007 року було укладено кредитний договір № 2203-Ф/07/КИ-38, відповідно до якого йому було надано кредит у розмірі 395000,00 грн. строком до 28.11.2017 року зі щомісячною сплатою 16% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язання між банком та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_7 умови кредитного договору виконує неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1334359,57 грн., з якої 386481,24 грн. є заборгованість за кредитом, 136425,04 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 811453,29 грн. - пеня. Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з метою погашення заборгованості за кредитом у розмірі 1334359,57 грн. та передати квартиру в управління банку на строк до реалізації предмета іпотеки на умовах безоплатності послуг управителя.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 01 лютого 2012 року частково задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». З ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнута заборгованість у розмірі 1334359,57 грн., з яких: 386481,24 грн. заборгованості по кредиту; 136425,04 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами; 811453,29 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та відсоткам, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 527274,00 грн. Також з ОСОБА_6 на користь банку стягнуті судові витрати у розмірі 1820,00 грн.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 09 квітня 2012 року залишена без задоволення заява ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити банку у задоволенні позову, посилаючись на те, що ні вона, ні третя особа не були повідомленні про розгляд справи 01.02.2012 року. Суд не звернув увагу на те, що банк не представив докази про зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Банк не надав суду належним чином завірені копії чи оригінали первісних бухгалтерських документів, які б свідчили про нарахування та облік на відповідних рахунках сум строкової та простроченої заборгованості за кредитом, проценті та пені як того вимагає Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254. Не звернув суд увагу і на той факт, що банком в односторонньому порядку було підвищено процентну ставку за користування кредитом з 16% річних до 19,82 % без згоди та повідомлення іпотекодавця, чим збільшено обсяг відповідальності майнового поручителя, а додаткових угод щодо підвищення процентної ставки між майновим поручителем та банком не укладалося. Банком не були зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитом окремі внесені суми. Позивачем вже було реалізоване право шляхом стягнення заборгованості солідарно з неї, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у зв'язку з чим виконавчою службою відкрите виконавче провадження по примусовому стягненню заборгованості. Також посилається на те, що суд не врахував, що у квартирі проживають і зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 2203-Ф/07/КИ -38, згідно з яким позивач надав ОСОБА_7 кредит у сумі 395000,00 грн. на строк до 28 листопада 2017 року під 16 відсотків річних. Відповідно до п.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором. Позичальник зобов'язався щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, починаючи з травня 2009 року, здійснювати погашення виданих кредитних коштів згідно графіка погашення заборгованості (додаток №1 до договору). Відповідно до п.4.1, п.4.2, п. 4.3 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами по ставці 16,0 процентів річних. Позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, згідно графіка зниження розміру заборгованості (додаток № 1). У строк до 10 числа кожного місяця сплачуються проценти, нараховані за попередній календарний місяць. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів № 2208.5.07744.07.01/980.

У відповідності до пункту 6.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредиту та/або сплаті процентів боржника зобов'язано сплачувати кредитору пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно пункту 3.4 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих відсотків по ним, неустойки, відповідно до умов кредитного договору у випадку коли позичальник у період дії договору порушував будь-які умови договору (а.с.7-9).

29.11.2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського нотаріального округу ОСОБА_10 у реєстрі за № 4242. Відповідно до п.1 договору іпотеки ОСОБА_6 передала в іпотеку іпотекодержателю (позивачу) квартиру, що знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_1. Пунктом 2 зазначено договору передбачено, що іпотекою забезпечується повернення кредитних ресурсів, виданих позичальнику ОСОБА_7 за кредитним договором, а також сплата відсотків, комісії, неустойки. Пунктом 3 договору іпотеки передбачено, що згідно акту узгодження оціночної вартості наданої в іпотеку квартири від 29.11.2007 року, договірна вартість квартири становить 527274,00 грн..

Відповідно до пункту 8.4.3 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадках:

- невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання;

- порушення іпотекодавцем - майновим поручителем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки -тільки на підставі рішення суду;

- порушення іпотекодавцем - майновим поручителем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки -тільки на підставі рішення суду (а.с.42-44).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 своїх обов'язків, передбачених кредитним договором, порушенням строків погашення кредиту, заборгованість за кредитом станом на 18.07.2011 року складала 386481,24 грн., за несплаченими відсотками за користування кредитом - 136425,04 грн., пеня - 811453,29 грн., а всього 1334359,57 грн., що свідчить про порушення ОСОБА_7 зобов'язань, передбачених кредитним договором № 2203-Ф/07/КИ - 38 від 29.11.2007 року (а.с.11-41).

Банком на адресу позичальника та іпотекодавця направлено повідомлення про необхідність виконати зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 21.07.2011 року. Позичальником та іпотекодавцем вимоги були отримані 31.07.2011 року, але до 19.09.2011 року ними ніяких мір з повернення сум кредиту не прийнято (а.с.47-51).

Таким чином, суд обгрунтовано прийшов до висновку стосовно того, що у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виникло право вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки зобов'язання не припинилося, і відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 3,33,39 Закону України «Про іпотеку» суд правомірно звернув стягнення на квартиру відповідачки ОСОБА_6 з метою погашення заборгованості за кредитом у розмірі 1334359,57 грн., з яких сума кредиту складає 386481,24 грн., відсотки за користування кредитом 136425,04 грн., пеня 811453,29 грн.

Разом з тим, ухвалюючи заочне рішення, суд у резолютивній частині вказав: «Стягнути з ОСОБА_6 на користь банку 1334359,57 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки…», що свідчить про помилковість застосованого способу вирішення спору. Тому колегія суддів вважає необхідним змінити формулювання резолютивної частини рішення суду у цій частині, виклавши його в наступній редакції: «Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, АР Крим, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах у межах процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 29.11.2007 року № 2203-Ф/07/КИ-38 у розмірі 1334359,57 грн. (один мільйон триста тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень 57 копійок) за початковою ціною 527274,00 грн. (п'ятсот двадцять сім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 00 копійок)».

Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про те, що банком не надано доказів про зарахування кредитних коштів у розмірі 395000,00 грн. на поточний рахунок позичальника, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_7 не оспорювався факт отримання цих коштів, а погашення ним кредиту свідчить про те що зазначені кошти були ним отримані.

Не заслуговує на увагу також і посилання в апеляційній скарзі на те, що погашена за період жовтень-листопад 2010 року кредитна заборгованість на суму 34000,00 грн. не увійшла до розрахунку заборгованості, оскільки банком були надані для огляду оригінали платіжних документів та їх копії для залучення до матеріалів справи, а також копія виписки по особовому рахунку ОСОБА_7 за період з 19.10.2009 року по 08.05.2012 року, якими підтверджується зарахування внесених через касу банку коштів в рахунок погашення кредиту за квитанціями: від 19.10.2009 року № 395/1 на суму 10000,00 грн., від 29.10.2009 року № 395/1 - 10000,00 грн., від 30.11.2009 року № 395/1 - 12000,00 грн., від 19.01.2010 року № 395/1 - 5000,00 грн., від 04.10.2010 року № 395/2 - 1000,00 грн., від 30.11.2010 року № 395/2 - 1000,00 грн., від 27.07.2011 року № 151/5 - 1000,00 грн. Крім того, 23.04.2012 року стягнуто через ВДВС 606,67 грн. і 08.05.2012 року - 9653,84 грн. (а.с. 181-188).

Що стосується розрахунку заборгованості, то до матеріалів справи доданий графік зниження розміру заборгованості, розрахунок заборгованості по кредитному договору станом на 18.07.2011 року з усіма складовими заборгованості (а.с. 10-41).

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду, також і посилання апелянта про те, що банком незаконно без згоди майнового поручителя були збільшенні проценти за користування кредитом до 19,82% річних, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Не впливає на правильність рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки наявність заочного рішення Центрального районного суду міста Сімферополь від 18.11.2009 року, яке набрало законної сили і яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь банку заборгованість по відсоткам у сумі 26836,67 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь банку заборгованісті за кредитом у сумі 409095,34 грн., оскільки саме по собі зазначене рішення не свідчить про виконання зобов'язань за кредитним договором, отже звернення стягнення на предмет іпотеки не є подвійним стягненням заборгованості, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на проживання у квартирі двох неповнолітніх дітей не є підставою для відмови банку у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем вимоги про виселення мешканців не ставилися і це питання врегульоване ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови банку у задоволенні вимог про передачу квартири в його управління сторонами не оскаржується, то відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегією суддів у цій частині рішення не переглядається.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 01 лютого 2012 року змінити в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, АР Крим, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах у межах процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 29.11.2007 року № 2203-Ф/07/КИ-38 у розмірі 1334359,57 грн. (один мільйон триста тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень 57 копійок) за початковою ціною 527274,00 грн. (п'ятсот двадцять сім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 00 копійок).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Іщенко В.І.