РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/804/2012Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"19" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівІщенка В.І., Приходченко А.П.,

При секретарі Кувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про витребування майна та звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить: витребувати у відповідача та передати на зберігання ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» предмет застави - автомобіль BMW 730 2000 року випуску № кузова/шасі НОМЕР_1 разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRKRA800000334 від 26 травня 2008 року в сумі 103512,96 грн. звернути стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_7 26 травня 2008 року укладений кредитний договір № KRKRA800000334, за яким ОСОБА_7 отримав грошові кошти у сумі 111274 грн. з оплатою 16,92 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном поверненням 25 травня 2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором укладено договір застави, предметом якого став автомобіль BMW 730 2000 року випуску № кузова/шасі НОМЕР_1 разом. Однак свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складає станом на 06 липня 2011 року 103512,96 грн. Крім того, за відсутністю згоди Банку ОСОБА_7 відчужив вказаний автомобіль на користь ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу. На думку позивача, відповідно до вимог чинного законодавства та умов кредитного договору і договору застави вказані обставини є підставою для передачі вказаного автомобілю у заклад. Крім того, зважаючи на те, що застава зберігає силу, якщо майно, що складає предмет застави, переходить у власність іншої особи, банк має право на звернення стягнення на предмет застави, за рахунок чого задовольнити свою вимогу.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 20 березня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що продаж автомобіля ОСОБА_6, не виключає можливості звернення стягнення на придбаний останнім автомобіль, який виступав предметом застави за договором застави, укладеного між Банком та ОСОБА_7, оскільки в Державний реєстр обтяжень рухомого були внесені відомості щодо наявності обтяжень відносно автомобіля, тому ОСОБА_6 не є добросовісним набувачем автомобіля.

Так, суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що заставне майно - автомобіль був проданий ОСОБА_7 без згоди Банку і не звернув уваги на положення ст.27 Закону України «Про заставу» згідно якої застава зберігає силу, якщо майно переходить у власність іншої особи.

В запереченнях відповідач та його представник просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, рішення суду вказаним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не є стороною кредитного договору, ніяких зобов'язань перед банком не має, а тому підстави для витребування майна та звернення стягнення на предмет застави відсутні.

З таким висновком повністю не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 травня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № KRKRA800000334, за яким ОСОБА_7 отримав грошові кошти у сумі 111274 грн. з оплатою 16,92 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном поверненням 25 травня 2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за цим договором між останнім та Банком укладено договір застави автомобілю BMW 730 2000 року випуску № кузова/шасі НОМЕР_1 разом, що на час укладення належав ОСОБА_7, обмеження внесені 29 травня 2008 року до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Кредитний договір (із забезпеченням) укладений 26 травня 2008 року і відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про заставу» (в редакції від 18.11.2003 року) нотаріальна форма договору застави транспортних засобів, що підлягали державній реєстрації, не вимагалась. Необхідність нотаріального посвідчення такого договору передбачена наведеним Законом України в редакції від 06 липня 2010 року, а в силу загального правила про дію закону в часі до спірних правовідносин повинен застосуватися той закон, який діяв на момент укладення договору застави автомобіля (ст.58 Конституції України).

12 січня 2011 року вищезазначений автомобіль був знятий з обліку Криворізького МРЕВ (а.с.68).

18 березня 2011 року ОСОБА_6 придбав вказаний автомобіль через торгівельну організацію за 103 976 грн.21 коп.(а.с.67) та належить відповідачу (а.с.53), зареєстрований за номером НОМЕР_2.

Кредитні зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_7 належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема на підставі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань визначає Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі Закон).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Аналогічна норма передбачена і в ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно зі ст. 10 вказаного Закону в разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст.388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Таким чином, у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право звернення стягнення на предмет застави; разом із тим сам по собі факт реалізації предмета застави, в тому числі й на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, не припиняє зобов'язання боржника перед кредитором. Відповідно до ст. 9 Закону зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 36257984 від 30 травня 2012 року відомості про обтяження автомобіля BMW 730 2000 року випуску № кузова/шасі НОМЕР_1 -заборона відчужувати 29 травня 2008 року внесені до державного реєстру обтяжень рухомого майна, на підставі вищезазначеного договору застави (а.с.174,175) і існували на час продажу автомобіля.

Колегія суддів не приймає до уваги довідку начальника Керченського ВРЕР від 11.01.2012 року про відсутність арештів та обмежень (а.с.71) оскільки остання суперечить вказаному Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, який видано на запит суду.

Таким чином, в силу вищезазначених норм закону та обставин справи, застава автомобіля BMW 730 2000 року випуску № кузова/шасі НОМЕР_1 зберегла свою силу, однак суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет застави у супереч вказаним законам та обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 12.1 кредитно-заставного договору передбачено, що після настання події дефолту та спливу строку для добровільного погашення Забезпечених вимог предмет Застави може бути використаний для задоволення з його вартості всіх Забезпечених вимог.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 має заборгованість за кредитним договором (а.с.6,7).

24 червня 2011 року позивальнику ОСОБА_7 направлено письмове повідомлення про заборгованість та звернення стягнення на заставлене майно (а.с.8,9). 21.02.2012 року в реєстрі обтяжень зареєстровано звернення стягнення (а.с.95).

За розрахунком банку розмір заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором станом на 06.07.201 року складає - 103512,96 грн., що складається з: суми кредиту - 77368,18 грн., процентів за користування кредитом - 8359,42 грн., комісії за користування кредитом - 6008,82 грн., пені - 6609,26 грн., 250 гривень - штраф фіксована частина, 4917,28 грн. - штраф відсоток від суми заборгованості (а.с.6,7).

18 березня 2011 року спірний автомобіль, який перебував в заставі банку та був внесений до реєстру обтяжень рухомого майна був проданий відповідачу ОСОБА_6, чим порушено п. 5.2.16 договору застави від 26 травня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_7 зобов'язувався не здійснювати відчуження предмета застави, передачу його в тимчасове користування та володіння інших осіб без отримання попередньої письмової згоди банку, оскільки позивач згоди на відчуження предмета застави не давав (а.с.158).

Оскільки ОСОБА_6 придбав автомобіль, належний ОСОБА_7, який був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як предмет застави, він набув права власності на цей автомобіль з обтяженнями, а тому на автомобіль може бути звернено стягнення як на предмет застави згідно з договором застави транспортного засобу, що укладений 26 травня 2008 року.

Враховуючи вказані норми закону та виходячи з невиконання зобов'язань, що забезпеченні заставою, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRKRA800000334 від 26.05.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Спосіб звернення стягнення на предмет застави, на якому наполягає позивач, відповідає вказаним положенням Закону.

Разом з тим за рахунок предмета застави не підлягають задоволенню вимоги банку про сплату штрафів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Кредитним договором передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у вигляді сплати пені та штрафів. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, за рахунок предмету застави підлягають задоволенню вимоги банку в розмірі 98 345 (дев'яносто восьми тисяч триста сорок п'яти) гривень 68 коп., виходячи з суми кредиту - 77368,18 грн., процентів за користування кредитом - 8359,42 грн., комісії за користування кредитом - 6008,82 грн., пені - 6609,26 грн.

Позовні вимоги про витребування у відповідача та передачу на зберігання ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» предмета застави - автомобіль BMW 730 2000 року випуску № кузова/шасі НОМЕР_1 разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію не підлягають задоволенню з таких підстав.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує положеннями ст.44 Закону «Про заставу» та тим, що згідно з вимогами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, а також договору застави позичальник в разі порушення виконання зобов'язання та якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у його володінні, на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, предмет обтяження - автомобіль знаходиться у ОСОБА_6, який не є позичальником.

Згідно ст. 44 ЗУ «Про заставу» заклад це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Частиною 2 статті 575 ЦК України визначено, що закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Однак ОСОБА_6 на себе такі зобов'язання не брав, а у склад зобов'язань, що переходять до нового власника предмета застави за ст. 27 Закону України «Про заставу» та ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вони не входять.

Відповідних положень законодавства, що надають право вимагати передачі в заклад майна від ОСОБА_6 позивачем не наведено, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, підтверджені документально (а.с.1) пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1097 гривень 45 коп.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 березня 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 березня 2012 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про витребування майна та звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRKRA800000334 від 06.05.2008 року в сумі 98 345 (дев'яносто восьми тисяч триста сорок п'яти) гривень 68 коп. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль BMW, модель 730, 2000 року випуску, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_6, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України для його подальшої реалізації, а також з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» у рахунок відшкодування судових витрат 1097 (одну тисячу дев'яносто сім) гривень 45 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко