УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/997/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"19" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівПриходченко А.П., Іщенка В.І.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою, у якій просить встановити факт її проживання з 1997 року по 10 січня 2004 року однією сім'єю з ОСОБА_9
Заява мотивовані тим, що вона з 1997 року по 10 січня 2004 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_9 у м. Томську РФ, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. 17 квітня 2001 року народилась донька - ОСОБА_7, батьком якої зареєстрований ОСОБА_9 У 2003 році вони переїхали у м. Феодосія, АР Крим та спільно придбали квартиру АДРЕСА_1, яку зареєстрували на ім'я чоловіка. У 2004 році між ОСОБА_9 та заявницею був зареєстрований шлюб. У 2008 році її чоловік помер, після чого відкрилася спадщина у вигляді вищезазначеній квартирі. Встановлення вказаного факту необхідно ОСОБА_6 для вирішення питання про прийняття спадщини після смерті чоловіка, оскільки після його смерті на спадщину претендує мати чоловіка.
У зв'язку з чим просить встановити вказаний факт.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 03 травня 2012 року заява ОСОБА_6 задоволена. Встановлений факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з 1997 року до 10 січня 2004 року.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_6 залишити без розгляду.
В апеляційній скарзі ідеться про те, що суд у порушенні вимог ст. 215 ЦПК України не зазначив усіх осіб, які беруть участь у справі, зокрема, апелянта, як зацікавленої особи та не визначив її правовової позиції. Апелянт вважає, що встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, не надає заявнику права власності на спірну квартиру. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильному висновку порушуючи вимоги ч. 6 ст. 235 ЦПК України, згідно якої дана заява мала бути залишена без розгляду, оскільки під час розгляду справи окремого провадження виник спір про право, якій вирішується в порядку позовного провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та представника ОСОБА_8, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи заяву про встановлення юридичного факту, суд першої інстанції, виходив з доведеності факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 однією сім'єю без шлюбу в період з 1997 року до 10 січня 2004 року, розглянувши справу в окремому провадженні.
Однак, суд першої інстанції не врахував норми процесуального права, які регламентують розгляд таких справ.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У пункті 1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Наведені положення узгоджуються з п. 2 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» згідно якого якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2003 року між ОСОБА_11, яка діяла від імені ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15, який діяв від свого імені та імені неповнолітнього сина ОСОБА_15 та ОСОБА_9 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).
10 січня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зареєстрований шлюб (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (а.с.10).
З матеріалів справи та з пояснень самої ОСОБА_6 вбачається, що остання пов'язує встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_9 з наступним вирішенням спору про право власності на квартиру АДРЕСА_1, який виник між нею та ОСОБА_8
Так, вказаним фактом проживання однією сім'єю, ОСОБА_6 обґрунтовує свій позов, що пред'явлений до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.06.2003 року частково недійсним, визнання ?? частки квартири сумісним майном ОСОБА_9 та ОСОБА_6, визнання права власності на частку у квартирі, посилаючись на те, що встановлення факту сумісного проживання необхідно для доказу сумісного придбання спірної квартири (а.с.47).
Заперечуючи проти заяви про встановлення юридичного факту ОСОБА_8 оспорювала право заявниці на спірну квартиру, посилаючись на наявність між сторонами спору про право (а.с.40-46).
Оскільки ОСОБА_6 встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_9 пов'язує з одержанням права на квартиру, яке оспорюється ОСОБА_8 - матір'ю померлого, яка прийняла у встановленому законом порядку спадщину, наведене свідчить, що між особами, які беруть участь у справі, виник спір про право, якій підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
На підставі положень ч. 6 ст. 235 ЦПК України, п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням без розгляду заяви ОСОБА_6
На підставі наведеного, керуючись ч. 6 ст. 235, п. 4 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 травня 2012 року скасувати.
Заяву ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко В.І. Іщенко