РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1011/2012Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В. І.

РІШЕННЯ

"26" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІщенка В.І.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зносу з земельної ділянки, розташованої в районі АДРЕСА_1, самовільно збудованих споруд: огорожі з дротяної сітки, дерев'яних споруд, колодязю на підставі статей 15, 391 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Керченської міської ради АР Крим від 27 листопада 2006 року йому була виділена земельна ділянка площею 0,1000га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в районі АДРЕСА_1, яка є його власністю на підставі державного акту від 24.04.2007 року. Відповідач самовільно без дозволу на його земельній ділянці збудував огорожу з дротяної сітки, дерев'яну будівлю, колодязь і добровільно знести дані будівлі відмовляється. Відповідач самовільно зайняв часку його земельної ділянки про що свідчать акти від 21.08.2008 року про встановлення меж земельної ділянки, про прийом-передачі межових знаків, зведений кадастровий план земельної ділянки. Відповідач як землекористувач офіційно земельні відносини не оформив, відповідно його дії є протизаконними.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено. Усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою, розташованою в районі АДРЕСА_1 і зобов'язано ОСОБА_7 знести огорожу з дротяної сітки, дерев'яну будівлю, колодязь. Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки наданим доказам.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не правомірно було постановлено ухвалу про відмову у зупиненні провадження у справі до розгляду у касаційному провадженні справи про визнання незаконним рішення 9 сесії 5 скликання Керченської міської ради, оскільки в разі задоволенні касаційної скарги буде неможливим поновлення порушеного права, що виразиться в зносі належного йому майна.

Суд не звернув увагу на той факт, що відповідачем оскаржено рішення суду стосовно відмови у визнанні рішення 9 сесії 5 скликання Керченської міської ради недійсним на підставі якого позивачу належить земельна ділянка.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2012 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Керченської міської ради, третя особа ОСОБА_6 про визнання рішення 9 сесії 5 скликання Керченської міської ради від 27.11.2006 року незаконним. Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий позивачу, незаконним не визнаний, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, і відповідач зобов'язаний усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_6 своєю власністю - земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без належного дослідження доказів, яким надана належна правова оцінка.

Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до довідки № 66 від 01.04.2011 року ОСОБА_9 (батько відповідача) у 1956 році був переселиний з сім'єю з Ровенської області і вселений у колгоспний будинок АДРЕСА_2 і за ним була закріплена земельна ділянка площею 0,24 га (а.с.65).

Рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради №1556 від 30.08.1993 року ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 виділено житловий будинок з земельною ділянкою площею 1459 кв.м. по АДРЕСА_2 (а.с.68).

З технічного паспорту, виданого 24.09.1993 року ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 на вказаний вище житловий будинок вбачається, що огорожа з дротяної сітки, дерев'яні споруди, колодязь, які просив знести позивач як самовільно збудовані на його земельній ділянці, були збудовані ними у 1990 році на земельній ділянці, яка була їм виділена у встановленому на той час порядку, і належать їм на праві власності.

Позивач ОСОБА_6 отримав земельну ділянку у 2007 році, що вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.04.2007 року.

Вказані вище докази спростовують доводи позивача про самовільне будівництво відповідачем на його земельній ділянці зазначених будівель.

Суд, зазначивши в рішенні про порушення права власності позивача і зобов'язавши відповідача знести огорожу з дротяної сітки, дерев'яну будівлю, колодязь порушив право власності ОСОБА_7 на вказані споруди, якими він володіє на законних підставах.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи не звернув увагу, не дав належну правову оцінку доказам у справі і ухвалив рішення без дотримання вимог статті 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду першої інстанції не можна вважати правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, а тому колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зносу самовільно збудованих будівель.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зносу самовільно збудованих будівель відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П. Приходченко