РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1002/2012Головуючий суду першої інстанції:Муратова Ж.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В. І.
РІШЕННЯ
"12" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІщенка В.І.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 лютого 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
28 жовтня 2011 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2008 року по 01.02.2011 року у розмірі 3954 грн. 80 коп. і судових витрат у розмірі 60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є виробником та постачальником теплової енергії, а відповідачі, які проживають у АДРЕСА_1, є споживачами наданої послуги. Діючим законодавством не передбачено укладання прямих договорів на теплопостачання між виробником та постачальником багатоквартирних житлових будинків. Незважаючи на відсутність прямих договірних відносин між сторонами на відповідача покладено зобов'язання сплачувати за надані послуги, шляхом розрахунків з Керченською філією ОП «Кримтеплокомуненерго». Відповідачем, в порушення вимог статей 67,68 ЖК України, п.5.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», сплата за надані послуги проводилася не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період 01.02.2008 року по 01.02.2011 року виникла заборгованість у розмірі 3954 грн. 80 коп.
Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 13 лютого 2012 року позов ОП «Кримтеплокомуненерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за послугу по теплопостачанню у розмірі 3954 грн. 80 коп., судові витрати у розмірі 30 грн., а всього 3984 грн. 80 коп. та судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн.
ОСОБА_6 не погодилася з рішенням суду і подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченської філії прийняти документи, що підтверджують її право на пільги і як працівника ОВС України, і як пенсіонера ОВС, з метою врахування при нарахуванні та перерахуванні оплати за послуги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин у справі і надання неналежної правової оцінки наданим доказам.
Апелянт зазначає, що суд не врахував вимоги ст.257 ЦПК України щодо строку позовної давності - три роки, оскільки позивач звернувся з позовом 24.10.3011 року і просив стягнути заборгованість за період з 01.02.2008 року по 01.02.2011 року.
Апелянт зазначає, що у порушення вимог ст.21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» позивач не уклав з нею договір на теплопостачання, а тому у неї не виникло обов'язку з оплати послуг, які начебто надавалися. Суд не врахував ту обставину, що вона та син не намагаються повністю відмовитися від оплати послуг за теплопостачання, а хочуть реалізувати право на застосуванні пільг, перерахунок вартості і контроль за якістю послуг. Судом порушено її право на надання доказів, що є істотним порушенням статей 27,212,213 ЦПК України та призвело до неправильного вирішення спору, тобто, на всебічний і повний судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОП «Кримтеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є споживачами послуги, на ОСОБА_6 відкритий особовий рахунок, по якому проводяться нарахування з оплати за фактично надану послугу з теплопостачання. Відповідачі фактично користуються послугою з теплопостачання, а тому між сторонами склалися правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користуванню такими послугами, а тому, відповідачі не повинні звільнятися від оплати за отриману послугу з теплопостачання. Суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що не оплачується послуга з теплопостачання у зв'язку з відсутністю договору на теплопостачання з виконавцем та з виробником і постачальником теплової енергії.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статей 67,162 Житлового кодексу України споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.
Письмовий договір між сторонами не укладено, але виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законом «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 зазначеного закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.
Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, якими регулюються правовідносини між сторонами визначено строк виконання споживачем обов'язку по оплаті наданих послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості у порядку, визначеному договором або законом.
Відповідачі фактично користувалася послугами, не відмовлялися від них, не вимагали відключення їхньої квартири від мережі, тому сама по собі відсутність письмового договору не звільняє їх від оплати за отримані послуги.
Таким чином, висновок суду щодо покладення на відповідача обов'язку по сплаті за отримані послуги по теплопостачанню слід визнати обґрунтованим.
Посилання апелянта на відсутність укладеного між нею та позивачем договору як підставу звільнення її від цивільної відповідальності є необґрунтованими, оскільки, відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов'язок споживача, а не його право.
З нарахувань ОП «Кримтеплокомуненерго» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, у якій проживають ОСОБА_6 і ОСОБА_7, за період з 01.02.2008 року по 01.02.2011 року є заборгованість за послугу по теплопостачанню у сумі 3954 грн. 80 коп. (а.с.4-5).
Відповідно з заявою ОСОБА_6 від 19.12.2011 року, наданої до суду першої інстанції, відповідач просила застосувати строки позовної давності, встановлені ст.257 ЦПК України.
Суд першої інстанції неправомірно не прийняв до уваги і не дав правову оцінку зазначеній заяві і не застосував позовну давність та безпідставно стягнув заборгованість за надану послугу за період з 01.02.2008 року по 31.10.2011 року у розмірі 504 грн. 63 коп.
Оскільки, позивач звернувся з позовом до суду 28 жовтня 2011 року, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає заборгованість за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2008 року по 31.01.2011 року у розмірі 3450 грн. 17 коп., оскільки вона ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Матеріали справи не містять доказів відмови апелянта від отримання нею послуг з теплопостачання.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду, а тому її скарга в іншій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню судові витрати, які складаються з слати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. та судового збору у розмірі 51 грн.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 лютого 2012 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго».
Стягнути солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 3450 грн. 17 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 3480 (три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 17 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одну) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П. Приходченко